13 листопада 2017 р.Справа № 642/3069/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Любчич Л.В.
Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 19.08.2017 по справі № 642/3069/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 19.08.2017 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській обл.).
Не погодившись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач послався на постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, зазначивши, що для продовження виплати пенсії позивачу необхідно звернутися з заявою про поновлення виплати пенсії та встановлення фактичного місця проживання.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідно до положень ч.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) розгляд справи проведено без участі сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів з даним висновком суду погоджується з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач є пенсіонером з втрати годувальника, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1, та вимушено переміщеною особою з тимчасово непідконтрольної Уряду України території. У зв'язку зі здійсненням антитерористичної операції на Сході України позивач змушена була виїхати з м. Луганська до м. Харкова, де наразі мешкає, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №6329003477 від 04.02.2015, виданою Управлінням праці та соціального захисту населення Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській обл. і до лютого 2017 року включно отримувала пенсію.
З 01.05.2017 відповідач призупипинив виплату пенсії позивачу.
Перевіряючи правомірність доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Відповідно ст. 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно ст. 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Приписами ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. N 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Колегія суддів зазначає, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закон № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
З урахуванням наведеного, підстава припинення виплати пенсії має бути визначена безпосередньо законом.
Згідно витягу з протоколу № 11 (39) від 17.03.2017 районна комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради вирішила згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 відмовити в підтвердженні фактичного проживання внутрішньопереміщеної особи за наявною адресою (в порядку контролю).
Керуючись положеннями ч. 4 ст.9 КАС України суд апеляційної інстанції застосовує до спірних правовідносин Закон №1706-VII та Закон № 1058-IV, які мають вищу юридичну силу.
Колегія суддів вважає необгрунтованими посилання відповідача в апеляційній скарзі на постанову Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", оскільки вказані приписи підзаконного нормативно-правового акту, яким встановлено інші випадки припинення соціальних виплат, суперечать нормам ст. 49 Закону № 1058-IV, відповідно до якого виплата пенсії може припинятися виключно з підстав, встановлених законом.
Колегія суддів вважає правомірним застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин практики Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, зокрема, рішення: "Пічкур проти України", "Ілашку та інші проти Молдови та Росії".
З урахуванням встановлених у справі обставин, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо припинення з серпня 2017 року виплату пенсії позивачу.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2017 року по справі № 642/3069/17 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.І. Сіренко О.А. Спаскін
Повний текст ухвали виготовлений 17.11.2017