Справа № 130/2314/17
Головуючий у 1-й інстанції: Заярний А.М.
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
15 листопада 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Сапальової Т.В. Матохнюка Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Браїлівського селищного голови Резедента Валерія Дмитровича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
в вересні 2017 позивач - ОСОБА_2 звернувся до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області із позовом до Браїлівського селищного голови Резедента Валерія Дмитровича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10.10.2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами адміністративної справи.
Згідно з ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що 12.07.2017 року ОСОБА_2 як член ГО "Громадяни Браїлова" звернувся із запитом на отримання публічної інформації до селищного голови смт. Браїлів, в якому просив надати копію рішення Браїлівської селищної ради від 12 грудня 2012 року про надання дозволів на виготовлення технічної документації із землеустрою наступним громадянам: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14
Однак, 21.07.2017 року позивач отримав відмову в наданні відповіді у зв'язку з відсутністю документа, що належним чином посвідчує його право підпису запиту від імені ГО "Громадяни Браїлова", у відповідь на що 01.08.2017 року він звернувся до селищного голови смт. Браїлів, а якій зазначив, що його право підпису підтверджується рішенням зборів Ради громадської організації "Громадяни Браїлова".
09.08.2017 року позивач звернувся до Браїлівського селищного голови із запитом про отримання публічної інформації, в якому просив надати перелік земель державної та /або комунальної власності (із зазначенням кадастрових номерів кожної ділянки), які ще не надані у користування та можуть бути передані безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства та ведення фермерського господарства в межах селища Браїлів, Жмеринського району Вінницької області, проте 18.08.2017 року йому було відмолено в наданні запитуваної інформації з аналогічних підстав.
Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про доступ до публічної інформації", прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Правовідносини, які складаються у сфері розгляду звернень суб'єктів стосовно отримання публічної інформації, врегульовані Конституцією України, Законом України "Про доступ до публічної інформації" та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України "Про доступ до публічної інформації" регламентований порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Отже, за змістом наведеної статті можна виділити такі ознаки публічної інформації:
1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством;
2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація;
3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації;
4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків;
5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень.
Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.
Статтею 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації", визначені гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації, відповідно до якої право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про доступ до публічної інформації", доступ до публічної інформації здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Відповідно до положень статті 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" право на доступ до публічної інформації забезпечується шляхом надання відповіді на інформаційний запит. Право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених Законом (п.1 ч. 1 ст. 3 Закон №2939-VI). Доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію (ч. 2 ст. 5 Закон №2939-VI).
Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту, (ч. 1, 2 ст. 19 Закон №2939-VI).
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що запит на інформацію є одним із видів забезпечення доступу до публічної інформації.
Слід зазначити, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 22 вказаного Закону, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у випадку, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
Частиною 4 вказаної статті Закону визначено, що у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Відтак, згідно аналізу пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України Про доступ до публічної інформації право на доступ до публічної інформації гарантується, серед визначеного, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом. Водночас, згідно з частини 2 статті 1 Закону України Про доступ до публічної інформації публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Колегія суддів критично оцінює висновки суду першої інстанції, щодо оскарження позивачем бездіяльності голови Браїлівської селищної ради, як розпорядника інформації, яким він не являється, зазначаючи наступне.
Згідно з частиною першою статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
За змістом пункту 6 частини першої статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" на розпорядників публічної інформації покладені обов'язки надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Виходячи із системного аналізу зазначених правових норм, на розпорядників публічної інформації покладено обов'язок надавати на запити зацікавлених осіб вже реально існуючу на момент отримання запиту (тобто раніше створену і в силу цього вже наявну в розпорядженні) інформацію.
Вказана норма не містить вичерпного переліку суб'єктів владних повноважень, як розпорядників публічної інформації, оскільки містить вказівку на те, що такими є і інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства.
Пунктом 7 частини першої статті 3 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Під владними управлінськими функціями слід розуміти діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Статтею 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" система місцевого самоврядування включає, зокрема, сільського, селищного, міського голову.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 12 цього Закону, сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста, очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.
Згідно п. 14 ч. 4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства.
З аналізу наведених вище правих положень можна дійти висновку, що до повноважень сільського, селищного, міського голови, які надані йому Законом віднесено питання щодо представництва територіальної громади, ради та її виконавчого комітету у відносинах з державними органами, а тому під час виконання цих повноважень, такий є суб'єктом владних повноважень а відповідно розпорядником інформації, що стосується цих питань.
Таким чином, інформація яку позивач просив надати у своєму запиті до Браїлівського селищного голови, є публічною інформацією, так як є готовим продуктом інформації, який створений в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством; заздалегідь відображена та задокументована на паперовому носії; знаходиться у володінні відповідача.
Колегія суддів звертає увагу на те, що до поданих запитів №51/2017 від 12.07.2017 року та №56/2017 року від 09.08.2017 року позивачем було надано копію рішення Зборів Ради громадської організації "Громадяни Браїлова" від 28 січня 2017 року. Відповідно до вказаного рішення ОСОБА_2 надано право підпису замість голови ГО "Громадяни Браїлова" Трепаки М.В. на заявах, зверненнях, скаргах, клопотаннях тощо.
Однак, вищезазначене судом першої інстанції не було взято до уваги, що суд апеляційної інстанції вважає помилковим.
На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції вирішив скасувати її та прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог, з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Браїлівського селищного голови Резедента Валерія Дмитровича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Браїлівського селищного голови щодо ненадання публічної інформації на запити від 12.07.2017 року №51/2017 та від 09.08.2017 року №56/2017.
Зобов'язати Браїлівського селищного голову повторно розглянути запити ОСОБА_2 на отримання публічної інформації на запити від 12.07.2017 року №51/2017 та від 09.08.2017 року №56/2017.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Сапальова Т.В. Матохнюк Д.Б.