Справа № 678/405/17
Головуючий у 1-й інстанції: Ходоровський І.Б.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
16 листопада 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Граб Л.С. Гонтарука В. М.
секретар судового засідання: Черняк А.В.,
за участю:
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 19 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Хмельницької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил №0030/400000000/17 від 28 лютого 2017 року,
У квітні 2017 року позивач - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Хмельницької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил №0030/400000000/17 від 28 лютого 2017 року.
Постановою Летичівського районного суду Хмельницької області від 19 серпня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
09 листопада 2017 року на адресу суду надійшло заперечення на апеляційну скаргу (вх.№ 2362/17) від відповідача.
В судовому засіданні представник відповідача заперечила проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, 21 лютого 2017 року у м. Хмельницькому головним державним інспектором відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням Хмельницької митниці ДФС України Лінником Р.П. в присутності позивача складено протокол про порушення митних правил №0030/400000000/17, згідно якого о 16 год 20 хв 21 лютого 2017 року по вул. Чорновола, 22 у м. Хмельницькому працівниками управління патрульної поліції в м. Хмельницькому був зупинений транспортний засіб марки MITSUBISHI L200, р/н НОМЕР_1, VIN: НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 Хмельницькою митницею ДФС по даному факту проведено перевірку, в результаті якої встановлено, що 01 вересня 2016 року громадянином України ОСОБА_5 (АДРЕСА_1) було ввезено на митну територію України через митний пост "Нові Яриловичі" пункту пропуску "Славутич-Комарин" Чернігівської митниці ДФС в режимі транзит вказаний транспортний засіб. Громадянин України ОСОБА_3 користувався без дозволу органу доходів і зборів вказаним транспортним засобом, що перебуває під митним контролем та митне оформлення якого не закінчено і в його діях наявні ознаки порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 469 МК України.
28 лютого 2017 року заступником начальника Хмельницької митниці ДФС начальником відділу боротьби з митними правопорушеннями Юровським К.В. винесена постанова в справі про порушення митних правил №0030/400000000/17 якою з підстав, зазначених у протоколі про порушення митних правил, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, що передбачене ч. 2 ст. 469 МК України і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн.
Позивач, вважаючи дану постанову незаконною, звернувся за захистом своїх прав до суду.
За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, прийшов до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
За приписами п. 60 ст. 4 МК України транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 93 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного ст. 95 цього Кодексу.
Положеннями ч. 2 ст. 469 Митного кодексу України встановлено, що зміна стану товарів, митне оформлення яких не закінчено, або товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі, користування та розпорядження ними без дозволу органу доходів і зборів, а так само невжиття передбачених частиною четвертою статті 204 цього Кодексу заходів щодо товарів, строк тимчасового зберігання яких під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі закінчився тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Конституційний Суд України у рішенні від 31 березня 2015 року у справі № 1-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 469 Митного кодексу України зазначив, що згідно з частиною першою статті 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений Митним кодексом України та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх відповідним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на відповідні органи, і за які Митним кодексом України передбачена адміністративна відповідальність. Види порушень митних правил та відповідальність за такі правопорушення закріплено у главі 68 Кодексу.
Адміністративну відповідальність за неправомірні операції з товарами, митне оформлення яких не закінчено, або з товарами, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, встановлено у ст. 469 Митного кодексу України. У частині другій цієї статті визначено відповідальність за такі порушення митних правил, як зміна стану товарів, митне оформлення яких не закінчено, або товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі, користування та розпорядження ними без дозволу органу доходів і зборів, а так само невжиття передбачених частиною четвертою статті 204 Митного кодексу України заходів щодо товарів, строк тимчасового зберігання яких під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі закінчився.
За приписами п. 57 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України товарами є будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.
Із змісту ч. 2 ст. 469 Митного кодексу України вбачається, що таке правопорушення може бути вчинене у формі певних дій (зміна стану, користування, розпорядження) чи бездіяльності (невжиття певних заходів) щодо товарів, митне оформлення яких не закінчено або які перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем чи поміщені в режим митного складу, будь-який інший митний режим, у тому числі тимчасового ввезення, не зазначений у вказаних положеннях Митного кодексу України.
У результаті системного дослідження приписів Митного кодексу України Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративним правопорушенням, закріпленим у ч. 2 ст. 469 Митного кодексу України, може бути окремо як користування, так і розпорядження без дозволу органу доходів і зборів товарами, митне оформлення яких не закінчено або які перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем чи поміщені в режим митного складу. Користування або розпорядження транспортними засобами особистого користування, які поміщені в митний режим тимчасового ввезення на митну територію України і щодо яких порушено питання у конституційному зверненні, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого у ч. 2 ст. 469 Митного кодексу України.
Даючи правову оцінку доводам апелянта стосовно протиправності винесення оскаржуваної постанови у справі про порушення митних правил, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що зазначений транспортний засіб марки MITSUBISHI L200, р/н НОМЕР_1, VIN: НОМЕР_2 було ввезено на митну територію України через митний пост "Нові Яриловичі" пункту пропуску "Славутич-Комарин" Чернігівської митниці ДФС в режимі транзит 01 вересня 2016 року громадянином України ОСОБА_5 (АДРЕСА_1) в режимі транзит для особистого користування (а.с. 27).
Із комплексного аналізу ч. 2 ст. 469 Митного кодексу України та рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2015, колегія суддів приходить до висновку, що користування або розпорядження транспортними засобами особистого користування, які ввезені з метою транзиту через митну територію України, не є адміністративним правопорушенням, передбаченим у ч. 2 ст. 469 Митного кодексу України.
Аналогічна правова позиція наведена в постановах Вищого адміністративного суду України від 25.02.2016 по справі К/800/64337/14, від 23.06.2016 по справі К/800/50531/15 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.05.2016 по справі К/800/44992/15.
Враховуючи викладене, колегія суддів вказує на протиправність постанови у справі про порушення митних правил №0030/400000000/17 від 28.02.2017 як такої, що винесена за відсутності у діях ОСОБА_3 ознак порушення митних правил, відповідальність за яке встановлена ч. 2 ст. 469 Митного кодексу України, а відтак доводи апелянта в цій частині знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами апелянта стосовно наявності підстав для забов'язання відповідача закрити відповідне адміністративне провадження та вказує на наступне.
Згідно з визначенням наведеним у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 під дискреційними повноваженнями розуміють повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення таким чином, даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те яке буде найбільш прийнятним.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 530 Митного кодексу України законність та обґрунтованість постанови митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а постанови центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - судом у зв'язку з поданням адміністративного позову або в порядку контролю.
За результатами перевірки центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, що проводив перевірку, приймає одне з таких рішень: 1) про залишення постанови без змін, а скарги - без задоволення; 2) про скасування постанови і надіслання справи на новий розгляд; 3) про скасування постанови та закриття справи; 4) про зміну виду адміністративного стягнення в межах відповідальності, передбаченої за відповідне порушення митних правил, з тим, однак, щоб це стягнення не було посилено.
З огляду на наведені вище норми законодавства, судова колегія вважає, що повноваження вирішувати питання про закриття справи про порушення митних правил належать виключно органу (посадовій особі), що уповноважені розглядати такі справи. Адміністративний суд не може підміняти такий орган (посадову особу), та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу (посадової особи).
Таким чином, вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, у зв'язку із чим не може бути задоволена.
За приписами ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції вирішив скасувати її, з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 19 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Хмельницької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил №0030/400000000/17 від 28 лютого 2017 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_3 до Хмельницької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил №0030/400000000/17 від 28 лютого 2017 року задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Хмельницької митниці ДФС - начальника відділу боротьби з митними правопорушеннями Юровського К.В. № 0030/400000000/17 від 28.02.2017 про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 469 Митного кодексу України.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 20 листопада 2017 року.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Граб Л.С. Гонтарук В. М.