15 листопада 2017 р.Справа № 820/1726/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бондара В.О.
Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.
за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2017р. по справі № 820/1726/17
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області
про визнання дій неправомірними,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (далі по тексту -відповідач, ТУ ДСА), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати неправомірними дії відповідача під час розгляду скарги від 27.02.2017 року і доповнення до неї від 16.03.2017 року та заяви про несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи від 27.02.2017 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про те, що в порушення вимог Закону України "Про звернення громадян" відповідач розглянув вказані скаргу та заяву без його участі, як-то він у них просив, відповідь на скаргу щодо Московського районного суду м. Харкова розглянута не в повному обсязі, а відповідь на доповнення до неї від 16.03.2017 року відповідачем не розглянуто. Крім того, на адресу вказаного суду всупереч вимог Закону відповідач направляв його скаргу. Зазначене, на думку позивача, є діями, що протирічать приписам Закону України "Про звернення громадян", а відтак є такими, що підлягають визнанню їх протиправними.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2017р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області про визнання дій неправомірними - задоволено в повному обсязі.
Визнано неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області під час розгляду скарги від 27.02.2017 року і доповнення до неї від 16.03.2017 року та заяви про несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи від 27.02.2017 року.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції зроблено висновок про невідповідність оскаржених вчинених ТУ ДСА дій критеріям, встановлених ч. 3 ст. 2 КАСУ.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 151 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-VI (далі - Закон № 2453) територіальними органами Державної судової адміністрації України є територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Так, Територіальне управління Державної судової адміністрації України очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади Головою Державної судової адміністрації України. Начальник територіального управління Державної судової адміністрації України має заступника, який призначається на посаду і звільняється з посади Головою Державної судової адміністрації України (ч. 2 ст. 151 Закону № 2453).
У ч. 5 цієї ж статті Закону № 2453 встановлено, що територіальне управління Державної судової адміністрації України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс і рахунки в органах Державної казначейської служби України.
Територіальні управління Державної судової адміністрації України здійснюють свою діяльність відповідно до положення про них, що затверджується Головою Державної судової адміністрації України (ч. 6 Закону).
Підпунктом 4.26 пункту 4 Типового положення про територіальні управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом ДСА України Державна судова адміністрація, від 15.07.2015, № 104 територіальні управління здійснюють розгляд звернень громадян з питань, що належать до їх повноважень, виявляють причини і умови, що породжують заяви та скарги громадян, і вживають заходів до їх усунення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі про тексту - Закон № 393) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (ч. 1 ст. 3 Закону № 393).
Частина перша статті 5 Закону № 393 встановлює, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Частиною шостою статті 5 Закону № 393 передбачено, що письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати (ч. 7 ст. 5 Закону № 393).
Так, згідно ч. 1 та ч. 4 статті 7 Закону звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду (ч. 1 ст. 14 Закону № 393).
У відповідності до ч. 1 ст. 15 Закону № 393 органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 16 Закону № 393).
Частиною 1 статті 18 Закону № 393 встановлено гарантовані права громадянину, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, а саме, він має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Також, колегія суддів зазначає, що встановлене заявнику (скаржнику), зокрема, право бути присутнім при розгляді заяви чи скарги та особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви кореспондує з приписами абзацу 4 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про звернення громадян", яким визначено, що на прохання громадянина запрошують на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, позивачем до ТУ ДСА було подано скаргу від 27.02.2017 року і доповнення до неї від 16.03.2017 року та заяви про несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи від 27.02.2017 року (а.с 6, 7, 84).
Вказані звернення ОСОБА_1 були прийняті відповідачем 27.02.2017 року і і16.03.2017 рок ,про що свідчать копії штампів на копіях вказаних звернень позивача, що містяться в матеріалах справи, із зазначенням дат їх прийняття та підписами посадових осіб ТУ ДСА, що здійснили їх прийняття.
Як вбачається зі змісту скарги позивача щодо дій працівників апарату Московського райсуду м. Харкова та заяви про несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи від 27.02.2017 року (а.с. 6, 84) ОСОБА_1 прохав начальника ТУ ДСА здійснити перевірку викладених у них фактів за його участю згідно статті 18 Закону України "Про звернення громадян".
Як вбачається з матеріалів справи, всупереч вимог ст. ст. 18 та ст. 19 Закону України № 393, розгляд зазначених звернень ОСОБА_1 було здійснено без його участі, а письмові відповіді на вказані звернення були йому надані без урахування його пояснень та зауважень, які б могли надійти від нього під час розгляду.
Колегія суддів зазначає, що доказів запрошення позивача на розгляд його звернень матеріали справи не містять, відповідачем не залучалися, докази розгляду звернень позивача від 27.02.2017 року за його участю в матеріалах справи відсутні.
Всупереч ч. 1 та ч. 4 статті 7 Закону під час розгляду скарги ОСОБА_1 відповідачем до Московського районного суду м. Харкова були направлені скарга та матеріали, які були додані до неї позивачем, що підтверджується копією скарги позивача на 1 арк. від 27.02.2017 року із додатками від 1 до 5, крім п. 1 цього додатку для відповідача, а всього на 5 аркушах (а.с. 6) та копією листа ТУ ДСА на адресу керівника апарату Московського районного суду м. Харкова № 02-23/496/17 від 02.03.2017 року з додатком - в електронному вигляді на 5 арк. (за текстом) (а.с. 111), копією відповіді Московського районного суду м. Харкова від 13.02.2017 р. № Н-28/41 на лист ТУ ДСА № 02-23/496/17 в якому керівник апарату суду ОСОБА_3 повідомляє щодо фактів, викладених в скарзі ОСОБА_1
Щодо всебічності та об'єктивності розгляду скарги позивача від 27.02.2017 року і доповнення до неї від 16.03.2017 року колегія суддів, зазначає, що в скарзі від 27.02.2017 року позивач скаржився на дії працівників апарату Московського районного суду м. Харкова. Так, в своїй скарзі скаржник зазначив наступне: "вимушений подати через численні порушення керівника апарату Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_3 та працівників вказаного суду, що підтверджує нижченаведене.
Як зазначив позивач "В вересні 2016 р. помічник голови суду ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4.) знаходилася на робочому місці в робочий час без бейджа всупереч вимогам п.3. 4. Правил поведінки робітників суду, затверджених Радою суддів України від 06 лютого 2009 р. №33 та відповіді голови суду ОСОБА_5 №5/121/2016 від 11 серпня 2016 р.
Мені довелося сфотографувати ОСОБА_4, яка проворно одягла бейдж та почала фотографувати мене без моєї згоди всупереч положенням ст.307 ЦК України (п. 1 додатку).
23 листопада 2016 р. я прибув на судове засідання по справі №643/12050/16-ц до судді ОСОБА_15., призначене на 12:40. З метою встановлення місцезнаходження судді ОСОБА_15. я пішов до ОСОБА_3, робоче місце якої знаходиться в приймальні голови суду (далі - приймальня). ОСОБА_3, не відповіла на моє питання, кудись вийшла та повернулась через декілька хвилин. Заступник керівника апарату суду ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6.), робоче місце якого також знаходиться в приймальні, був відсутнім в суді, тому що його бейдж лежав на столі.
Потім в кабінеті 48-49 я встановив знаходження 4-х робітниць суду без беджів (помічник судді ОСОБА_15. та ОСОБА_17. та секретаря судових засідань), а в коридорах суду знаходилось багато робітників суду без беджів. У мене склалося враження про виплату якихось грошових сум.
01 грудня 2016 р. о 13:46 я прибув до суду для ознайомлення з матеріалами справи №643/12050/16-ц, але кабінет 48-49 був зачинений. Мені довелося йти до керівника апарату та о 13:50 увімкнути диктофон. 01 грудня 2016 р. о 13:50 ОСОБА_4 та ОСОБА_6 були відсутніми на робочих місцях (п. п. 2. 3 додатку). Крім цього, на робочому столі ОСОБА_6 стояла нетронута їжа.
Керівник апарату дала вказівку своїй колезі сфотографувати мене, яка не стала виконувати незаконне доручення. Потім я повернувся до кабінету 48-49, двері якого вже були відчинені. 4( чотири) робітниці в кабінеті 48-49 були без беджів, а одна з робітниць почала фотографувати мене без моєї згоди.
27 грудня 2016 р. ОСОБА_7 знову була без беджа.
22 лютого 2017 р. я прибув до суду о 17:35 для реєстрації заяви по справі №639/3561/13-ц.
Віддав своє звернення робітнику канцелярії та пред'явивши свій паспорт, я попрямував до керівника апарату суду, тому що в сторону виходу із суду прямували його працівники у верхньому одязі. Перед входом в приймальню я увімкнув відеокамеру та диктофон, щоб керівники ТУ ДСАУ в Харківській області не придумали інформацію про появу мене в суді в обідній або неробочий час.
23 лютого 2017 р. з 17:35 до 18:00 в приймальні були відсутні ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ще один працівник. В приймальні були старший секретар ОСОБА_13 та секретар судових засідань ОСОБА_8 з бейджами.
Потім в кабінеті 48-49 я встановив знаходження 3-х (трьох) робітниць без бейджів, серед яких була помічник судді ОСОБА_17. - ОСОБА_14 Остання замість пред'явлення беджа вказала на стіну позаду себе, де знаходилося 2 (дві) її грамоти. В кабінеті 48-49 не було помічника судді ОСОБА_15.
Після чого я повернувся до приймальні та терпляче чекав повернення відсутніх робітників на робочі місця. О 18:00, нікого не дочекавшись, я покинув приймальню та приміщення суду.
Вся інформація повністю підтверджена трьома аудіо файлами "Москов. Райсуд 23.11.2016", "Москов. Райсуд 01.12.2016", "Москов. Райсуд 27.12.2016" та відеофайлом "Москов. Райсуд 23.02.2017" (п. 4 додатку).
Повідомляю про те, що 23 листопада, 01 та 27 грудня 2016 р., 22 лютого 2017 р. ОСОБА_6 був відсутнім на робочому місці, а на робочому місці знаходився його бейдж. Вочевидь, його не було в суді.".
В доповненні від 16.03.2017 року до скарги від 27.02.2017 року позивач зазначив наступне: "До скарги від 27 лютого 2017 року додано диск DWD-R з відеозаписом "Московський райсуд" час якого 04:14 - 04:25 мимоволі відобразило сина секретаря судового засідання ОСОБА_16 (далі - ОСОБА_9.) за робочим столом. В той момент я робив зйомку канцелярії Московського районного суду м. Харкова (далі - суд) з прийому вхідної кореспонденції.
ОСОБА_9 знаходилась у верхньому одязі та встигла сповістити проте, що в даний день вона не працює. Мені не зрозуміла присутність дитини за робочим столом, на якому знаходились документи суду. Крім того, 14 березня 2017 р. я прибув до суду для участі в судовому засіданні по справі №630/3561/13-ц. Прибув я заздалегідь з метою ознайомлення з матеріалами справи.
Через деякі обставини мені довелося звернутися до керівника аппарату суду ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3.).
Коли 14 березня 2017 р. о 11:30 я відчинив двері кабінету ОСОБА_3, то вона та ще 3 (три) робітниці проглядали на моніторі відеозапис, який я долучив до скарги начальнику ТУ ДСАУ в Харківській області від 27 лютого 2017 р.
Заступник керівника апарату ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6.) за традицією - був відсутнім.
14 березня 2017 р. я був вимушений фіксувати події аудиозаписом, а потім одночасно і відеозаписом (см. додаток). О 11:37 в кабінет увійшов ОСОБА_6 у верхньому одязі та з сумкою. Побачивши мене з відеокамерою, він почав робити відео зйомку мене без моєї згоди всупереч ст. 370 ЦК України.
ОСОБА_6 повідомив про те, що він був у лікарні, не повідомивши про це ОСОБА_3.".
На зазначену скаргу з додатком ТУ ДСА надало ОСОБА_1 відповідь від 23.03.2017 року № 07-03/Н-28/Н-28/1/Н-37/52/17 наступного змісту: "Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області розглянуло Ваші звернення від 27.02.2017 року за вх. № Н-28, від 06.03.2017 за вх. № Н-37 та дублетне звернення, яке надійшло за належністю з Державної судової адміністрації України 22.03.2017.
Розгляд обставин, викладених у Ваших зверненнях здійснено на підставі матеріалів, наданих Московським районним судом міста Харкова без виїзду спеціалістів нашої установи до суду.
За результатами розгляду повідомляємо наступне.
" 23.02.2017 керівник апарату суду ОСОБА_10 знаходилась у учбовій відпустці, а помічник голови суду ОСОБА_11 знаходились у щорічній відпустці. Тому відсутність на робочому місці зазначених осіб є обґрунтованою. Відносно Ваших посилань, щодо відсутності на робочому місці під час Вашого відвідування суду заступника керівника апарату суду ОСОБА_6 23.11.2016, 01.12.2016, 27.12.2016, 22.02.2017 та 23.02.2017 повідомляємо, що посадові обов'язки керівника апарату та його заступника передбачають організацію роботи суду, що неможливо виконувати постійно перебуваючи на робочому місці. Тому відсутність на робочому місці осіб зазначеної категорії посад, ще не означає відсутність на роботі. За поясненнями керівника апарату суду, в цей час ОСОБА_6 знаходився в приміщенні суду.
Щодо Ваших посилань з приводу видачі 01.12.2016 для ознайомлення цивільної справи № 643/12050/16-ц повідомляємо наступне. В матеріалах зазначеної справи та в журналі видачі справ для ознайомлення знаходиться відмітка про ознайомлення Вас з матеріалами справи саме 01.12.2016.
Відносно відсутності на працівниках апарату суду беджів повідомляємо Вам, що вимоги щодо постійного перебування в робочий час працівників апарату суду у бейджах наголошуються під час оперативних нарад зазначеного суду, у тому числі на нараді, яка відбулась 10.03.2017. Працівникам зауважено про неухильне виконання п.3.4. Правил поведінки працівника суду, затвердженого рішення Ради суддів України від 06.02.2009 № 33.
Стосовно Ваших фото-доказів щодо фіксування Вас на відеокамеру повідомляємо, що за інформацією керівника апарату суду ОСОБА_3,помічник голови суду ОСОБА_11, а також заступник керівника апарату суду ОСОБА_6 під час розмови з Вами тримали в руках телефон, але не здійснювали ні фото, ні відео зйомку. Підтверджуючих фактів щодо здійснення працівниками апарату зазначених Вами у зверненні відносно Вас дій не встановлено.
Так, відповідно до частини першої статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII та розділу III п. 14 Типового положення про апарат місцевого, апеляційного судів, погодженого рішенням Ради суддів України від 21 вересня 2012 року № 54 (зі змінами), затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 28 вересня 2012 року № 115, забезпечення виконання працівниками апарату Правил поведінки працівника апарату суду, затверджених рішенням Ради суддів України від 6 лютого 2009 року № 33, правил внутрішнього трудового розпорядку і трудової дисципліни покладено на керівника апарату суду та відноситься до внутрішньої діяльності суду.".
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 19 Закону № 393, обов'язок органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб в межах своїх повноважень об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.
Колегія суддів зазначає, що в порушення зазначеної норми відповідач не розглянув, не перевірив і не надав відповідачу відповіді щодо перебування на робочу місці ОСОБА_4 22.02.2017 року, також при перевірці скарги не надано оцінку медичній довідці, виданої ОСОБА_6, в якій не зазначено дати її видачі, відсутнє прізвище, ім'я та по-батькові або ж ініціали лікаря - стоматолога, який видав довідку (а.с. 22).
Крім того, щодо твердження відповідача у відповіді від 23.03.2017 року про те, що ОСОБА_6 не здійснював відеоз'йомку ОСОБА_1, спростовується дослідженим в судовому засіданні відеозаписом, наданих позивачем, де у зазначеному епізоді від 14.03.2017 р. ОСОБА_1 на його відповідне запитання ОСОБА_6 була надана відповідь про те, що останній провадить відеозйомку позивача з направленого ОСОБА_6 на позивача мобільним телефоном.
З копії відповіді відповідача від 23.03.2017 року № 07-03/Н-28/Н-28/1/Н-37/52/17 встановлено також відсутність дослідження, з'ясування обставин та ненадання відповіді щодо тверджень, викладених ОСОБА_1 в доповненні від 16.03.2017 року до скарги від 27.02.2017 року.
Розглянувши зазначений спір по суті суд вказує на невідповідність оскаржених вчинених ТУ ДСА дій критеріям, встановлених ч. 3 ст. 2 КАСУ.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про невідповідність оскаржених вчинених ТУ ДСА дій критеріям, встановлених ч. 3 ст. 2 КАСУ у зв»язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, а отже, підлягають задоволенню.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя, від так завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2017р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2017р. по справі № 820/1726/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О.
Судді(підпис) (підпис) Калиновський В.А. Кононенко З.О.
Повний текст ухвали виготовлений 17.11.2017 р.