14 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/10198/17
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Гулида Р.М.,
суддів - Матковської З.М., Шавеля Р.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,
позивача - ОСОБА_1,
представника апелянта - ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 представника ОСОБА_3 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 19 вересня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради, треті особи: Виконавчий комітет Львівської міської ради, АТЗТ «Будівельна компанія «Львівторгбуд» про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень,-
ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися з позовом до Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради, треті особи: Виконавчий комітет Львівської міської ради, АТЗТ «Будівельна компанія «Львівторгбуд» про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на вул. Тернопільській, 21 у м. Львові від 07.06.2016 року №138.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 19 вересня 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради, треті особи: Виконавчий комітет Львівської міської ради, АТЗТ «Будівельна компанія «Львівторгбуд» про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень - залишено без розгляду.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 представник ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.
Згідно ч. 1, 2 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов поданий після закінчення строків встановлених законом залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що виноситься ухвала.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду 14 вересня 2017 року (а.с.16) з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на вул. Тернопільській, 21 в м. Львові №138, які прийняті 07.06.2016 року, тобто після закінчення встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.
Визнаючи причини пропуску строку звернення до суду неповажними та залишаючи з цих підстав позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено встановлений законом шестимісячний строк оскарження рішення суб'єкта владних повноважень до суду, оскільки посилання позивачів на те, що про оскаржуване рішення вони дізнались лише в липні 2017 року не підтверджується жодними доказами, які б обґрунтовували вищевказаний факт, тобто позивачам раніше могло бути відомо про факт прийняття даного рішення, а відтак відсутні докази наявності будь-яких об'єктивних чи суб'єктивних обставин, які б позбавили позивачів можливості звернутися до суду, у визначені законом строки, з відповідним позовом, якщо останні вважали, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються її права та законні інтереси.
З такими висновками суду першої інстанції колегія апеляційного суду не погодилась з огляду на наступне.
Підтвердження того, що позивачі дізнатись про порушення їх прав саме в липні 2017 року видно з електронної відповіді Управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради від 31.07.2017 року № 2401-2171 адресованого через сайт ЛМР (посилання на відповідь https://dostup.pravda.com.ua/request/23499/response/42851/attach/3/attachment. jpg) на ім'я одного з мешканців АДРЕСА_1, - ОСОБА_6, який є чоловіком позивача ОСОБА_4. Факт видачі вищевказаних містобудівних умов та обмежень, після отримання усної інформації від забудовника на зустрічі з мешканцями вул.Тернопільської,21, мешканці вирішили перевірити та направити звернення від 19.07.2017 №3-В-60008-24, щодо надання копій містобудівних умов та обмежень №138 від 07.06.2016 від імені ОСОБА_6, яке було зареєстроване у Львівській міській та розглянуто,посилання на сайт Львівської міської ради (https://dostup.pravda.com.ua/request/23499/response/42851/attach/3/attachment.jpg).
Поряд з цим, оскаржуване в позовній заяві рішення стосувалось суб'єкта містобудування АТЗТ «Будівельна компанія «Львівторгбуд», а апелянт не знав і не міг знати про його винесення до того моменту, доки не відбулось безпосереднє порушення прав та інтересів останнього. Потрібно зазначити, що мешканці, права яких порушуються даним будівництвом, не є суб'єктом договірних стосунків, відтак їм не ставиться до відома та не скеровуються містобудівні умови та обмеження, які є частиною вихідних даних для проектування об'єкта будівництва та проведення безпосередніх будівельних робіт.
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.
У справі Bellet v. France (заява 23805/94, рішення 04/12/1995) Європейський Суд з прав людини зазначив: «... стаття 6 § 1 Конвенції містить визначення справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу визначається національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд та на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, що доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які є втручанням у її права».
Отже, всупереч права, гарантованого статтею 6 Конвенції, та принципів застосування вказаної статті, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, оскаржувана ухвала є обмеженням права позивача на справедливий судовий розгляд.
Відтак, зазначені обставини в їх сукупності свідчать про пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом з поважних причин, а тому ухвала Галицького районного суду м. Львова від 19 вересня 2017 року підлягає скасуванню з направленням справи в той же суд для продовження її розгляду.
Керуючись ст.ст. 155, 160, 195, 196, п.3 ч.1 ст.199, п.4 ч.1 ст.204, п.6 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 211, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 представника ОСОБА_3 - задоволити.
Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 19 вересня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №461/6442/17 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті позовних вимог.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. М. Гулид
судді З. М. Матковська
Р. М. Шавель
Повний текст судового рішення виготовлено 20.11.2017 року