14 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/8417/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Гулида Р.М., Улицького В.З.
за участю секретаря Мельничук Б.Б.
представника апелянта Тістечка Ю.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційними скаргами Львівської митниці Державної фіскальної служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року у справі № 813/1755/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік» до Львівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправною відмови та скасування рішення,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправною відмову Львівської митниці ДФС від 12.01.2017 № 801/10/13-70-19/39 та скасування рішення Львівської митниці ДФС від 25.11.2016 № 209000012/2016/200240/1 про коригування митної вартості товарів.
Позовні вимоги мотивує тим, що 25.11.2017 декларантом під час митного оформлення товару (мандарини свіжі) митному органу надано усі основні документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України (далі - МК). Ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відтак у митниці не було правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів. Однак, всупереч положенням ч. 3 ст. 53 МК, відповідач витребував додаткові документи, не зазначивши при цьому, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або які сумніви мають усунути. Разом з тим, незважаючи на необґрунтування митницею причин необхідності подання додаткових документів, позивач, з метою усунення будь-яких сумнівів у достовірності заявленої декларантом митної вартості, керуючись положеннями частин 7-8 статті 55 МК, 04.01.2017 надав на вимогу митного органу весь перелік додаткових документів згідно заяви від 28.12.2016 № 413. Позивач вважає, що надані ним документи у сукупності повністю підтверджують числові значення митної вартості, не містять розбіжностей, а відтак рішення Львівської митниці ДФС від 25.11.2016 № 209000012/2016/200240/1 про коригування митної вартості товарів та відмова від 12.01.2017 № 801/10/13-70-19/39 є протиправними.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2017 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною відмову Львівської митниці ДФС від 12.01.2017 № 801/10/13-70-19/39.
Скасовано рішення Львівської митниці ДФС від 25.11.2016 № 209000012/2016/200240/1 про коригування митної вартості товарів.
Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що обов'язок доведення ціни товару лежить на декларантові, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в тому числі обрано метод визначення митної вартості товарів, натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів.
Апелянт в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що 25.11.2016 ТзОВ «Тропік» в електронному вигляді подано до митного оформлення на МП «Малехів» Львівської митниці ДФС ВМД № 209140000/2016/051455 на товар «Мандарини свіжі, виду Citrus reticualata, врожай 2016 року, 1-го гатунку, упаковані в ящики, призначені для громадського харчування».
Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість згідно п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України (далі - МК) за основним методом (ціна договору) по ціні 0,52 Євро/кг.
25.11.2016 головним державним інспектором Львівської митниці ДФС Степанюком С.Д. через засоби електронного зв'язку надіслано декларанту повідомлення про необхідність подання додаткових документів, а саме: копію митної декларації країни відправлення; каталоги, прейскуранти, прайс-листи виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертним організаціями, та/або інформація біржової організації про вартість товару або сировини; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки на здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
25.11.2016 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 209000012/2016/200240/1 за резервним методом по ціні 0,7584 Євро/кг та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209140000/2016/00522.
Оскільки надання додаткових документів потребувало певного часу, а свіжі фрукти є товарами, які швидко псуються, декларант, не погоджуючись із рішенням митного органу від 25.11.2016 № 209000012/2016/200240/1 про коригування митної вартості, звернувся до митниці у порядку ч. 7 ст. 55 МК України про випуск товарів у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.
У зв'язку зі сплатою позивачем відповідних митних платежів та фінансових гарантій, вказаний вище товар був випущений у вільний обіг згідно ВМД від 25.11.2016 № 209140000/2016/051626.
У подальшому ТзОВ «Тропік», керуючись положеннями ч. 8, 9 ст. 55 МК, 04.01.2017 подало на Львівську митницю ДФС заяву від 28.12.2016 № 413 про надання додаткових документів, визнання заявленої декларантом митної вартості, скасування рішення про коригування митної вартості від 25.11.2016 № 209000012/2016/200240/1 та вивільнення сплаченої фінансової гарантії.
До вказаної заяви на вимогу митного органу позивачем надано додатковий перелік документів, а саме: прайс-лист фірми «Rodos Sp.zo.o.» щодо цін на товари, які декларуються; заявка на поставку товару 21.11.2016; детальні розшифровки (розрахунки) статтей витрат калькуляції транспортних витрат від 25.11.2016 № 594; митна декларація країни відправника від 24.11.2016 № 16PL401050E0125088; платіжне доручення в іноземній валюті від 01.12.2016 № 1414 про оплату вартості імпортованого товару; висновок Львівської торгово-промислової палати від 09.12.2016 № 19-09/1587. При цьому повідомлено, що ТзОВ «Тропік» не оплачувало рахунків третім особам на користь продавця, а також відповідно не укладало із третіми особами договорів, пов'язаних з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається.
Листом Львівської митниці ДФС від 12.01.2017 №801/10/13-70-19/39 ТзОВ «Тропік» повідомлено, що прийняте рішення про коригування митної вартості № 209000012/2016/200240/1 від 25.11.2016 залишено без змін.
Вважаючи висновки Львівської митниці ДФС хибними та рішення про коригування митної вартості протиправним позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для невизнання митної вартості заявленої декларантом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Оскільки позивачем на підтвердження митної вартості ввезеного товару надано усі передбачені ч. 2, 3 статті 53 МК України документи, які повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а відповідачем не доведено, що ці документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, рішення Львівської митниці ДФС від 25.11.2016 № 209000012/2016/200240/1 про коригування митної вартості товарів та відмова від 12.01.2017 № 801/10/13-70-19/39 на думку суду першої інстанції є протиправними.
Проаналізувавши матеріали справи та законодавчі положення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилкове застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.
Згідно із частиною вісім ст. 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості про митну вартість товарів та метод її визначення.
Відповідно до ч. 2 ст. 264 МК митна декларація та інші документи подаються до органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.
Згідно із ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:
- декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування
На підтвердження митної вартості товарів декларантом надано: декларацію митної вартості; контракт від 07.03.2016 № 198-03-2016; рахунок-фактуру (інвойс) від 23.11.2016 № 11/11/2016/ЕХР; CMR від 23.11.2016 з відмітками про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного, фітосанітарного та радіоекологічного контролю; калькуляцію транспортних витрат від 25.11.2016 № 594; фітосанітарне свідоцтво № EC/PL/0412849 від 23.11.2016; сертифікат походження товару EUR.1 № PL/MF/AL/0155791 від 23.11.2016; сертифікат якості від 23.11.2016 № 030966; договір доручення від 01.06.2011 № 49.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу ч. 1, 2 ст. 53 МК України вбачається, що МК передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур»» від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.
В силу ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
За нормами ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.
Так, контроль правильності визначення митної вартості товарів включає в себе контроль правильності обрання декларантом методу визначення митної вартості товарів.
Згідно із п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2, 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Необхідно відзначити, що обов'язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в тому числі обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обгрунтованість сумнівів.
Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові № 21- 498а15 від 02.06.2015.
Так відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 53 МК України документи, які підтверджують митну вартість товарів є зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі наявності.
Судом першої інстанції не було взято до уваги, що відповідно до п. 2 та п. З контракту № 198-03-2016 від 07.03.2016 (далі - Контракт) після досягнення згоди щодо конкретної партії Товару Продавець надсилає Покупцю факсом проформу - інвойс з підтвердженням дати відвантаження, у якому вказуються узгоджені Сторонами асортимент, строк тощо.
Тобто, заявка та проформа - інвойс є невід'ємною частиною контракта і відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 53 МК України декларант зобов'язаний був надати до митного оформлення.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку проформа - інвойс виступає в якості додатку до контракту, в якій сторони узгоджують основні умови поставки, а не документом що супроводжує товар при його переміщенні. А тому вважає, що відповідачем правомірно зазначено в оскаржуваному рішенні про коригуванні митної вартості про відсутність проформа - інвойс передбаченої п. 3 Контракту.
Щодо оплати за товар колегія суддів зазначає наступне.
В Контракті передбачено що оплата повинна бути здійснена на умовах післяплати 90 днів або по передоплаті, а у фактурі зазначено що оплата повинна бути здійснена 20 днів після виставлення фактури.
Суд першої інстанції зазначив, що відповідно п. 5.2. Контракту остаточні розрахунки за товар повинні бути виконані протягом 90 днів з дати поставки. Цей термін може бути збільшений або зменшений згідно додаткового узгодження сторін. Тому зазначення в інвойсі строку оплати 20 днів не суперечить умовам контракту. На підтвердження факту оплати поставленого товару, митному органу як додатковий документ було надано платіжне доручення в іноземній валюті.
Однак суд апеляційної інстанції вказує на те, що будь - якого узгодження сторін стосовно терміну оплати не було надано до митного оформлення та під час судового розгляду справи.
Щодо покликання апелянта на те, що у товаросупровідних документах відсутня інформація щодо характеристик товару, оскільки у інвойсі, свідоцтві походження товару, фітосанітарному сертифікаті, прайс-листі, заявці на поставку товару міститься наступна інформація: Мандарини свіжі, виду Citrus reticualata, врожай 2016 року, 1-го гатунку, упаковані в ящики то колегія суддів вважає їх обґрунтованим з огляду на наступне.
В інвойсі, прайс - листі, заявці на поставку товару міститься наступна інформація: «Mandarynki swieze», в свідоцтві про походження товару - «0805- Mandarynki swieze - 20420 kg W 2080 opak /Wlochy/ na 26 paletach», фітосанітарному сертифікаті - «Fresh mandarin orange in wooden boxes - 2080 hex Citrus reticulate».
Тобто, в жодному документі поданому до митного оформлення та до судового розгляду відсутні дані, що дозволяють стверджувати, що товар відноситься до 1-го гатунку врожаю 2016 року.
У розділі 2 Контракту зазначено, що «товари, що постачаються по цьому Контракту, повинні відповідати сертифікатам якості та взірцям (або фотокартками з них). Якість товарів, що постачаються повинна відповідати нормам, що прийняті по кожному виду товару в країні виробника та не заперечувати нормам якості по кожному з видів товару, що прийнятий на Україні. Всі зміни у взірцях повинні бути узгоджені з Покупцем».
У п. 31 митної декларації зазначені наступні характеристики товару «Мандарини свіжі, виду Citrus reticula, врожай 2016 року, 1-го гатунку, упаковані в ящики. Призначені для громадського харчування.», але у жодному товаросупровідному документі відсутні відомості щодо ґатунку фруктів, отже, у митного органу було право запитати документальне підтвердження вищезазначених відомостей.
Документом, що підтверджує якісні характеристики є сертифікат про якість - документ, котрий видається компетентними органами та підтверджує якість описаних у ньому товарів відповідно до національних або міжнародних стандартів чи до законодавства країни-імпортера, або до умов контракту. Фітосанітарне свідоцтво - це документ, що видається компетентним органом країни-експортера та засвідчує незараженість рослин, плодів або овочів та придатність їх до споживання із зазначенням відомостей відносно дезінфекції або іншої обробки, котрій вони, можливо, підлягали. Жодних відомостей, щодо якісних характеристик товарів воно не має. Ні фітосанітарне свідоцтво, ні сертифікат про походження товару, котрі були надані відповідачу, не є аналогами сертифіката якості, а тому не можливо встановити чи насправді ці «Мандарини свіжі, виду Citrus reticula врожаю 2016 року 1-го ґатунку»
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції керувався також висновком Львівської торгово-промислової палати від 09.12.2016 № 19-19/1587.
Так судом першої інстанції зазначено що, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованою експертною організацією - Львівською торгово-промисловою палатою, з якого чітко вбачається, що вартість імпортованих позивачем товарів відповідає ринковій вартості цих товарів. Також зазначив, що торгово-промислова палата є спеціалізованою експертною організацією, яка має право готувати висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, подання якого передбачено ч. 3 ст. 53 МК України.
Однак з таким твердженням колегія суддів не може погодитись керуючись наступним.
У висновку експертного товарознавчого дослідження № 19-09/1587 від 09.12.16 під час дослідження цінових пропозицій на зовнішньому ринку експертом наведено діапазон цін із розходженням від 0,253 до 0,953 Євро/кг для товару «клементини». 0,355 до 0,385 євро/кг для товару «мандарини». Це свідчить про те, що визначальні характеристики товару (сорт, калібр, категорія тощо), які дають змогу віднести досліджуваний товар до цієї чи іншої цінової категорії експертом не досліджувались. Наприклад, експерт посилається на сайт http://www.ismeamercati.it/ortofrutta/agrumi, в якому зазначені різні цінові пропозиції на товар «мандарини» в залежності від регіону, де вони були вирощені
Відповідно до таблиці 3 висновку та в примітці до неї зазначено, що у таблиці наведені пропозиції на ідентичні та подібні (аналогічні) товари з походженням з Італії.
Згідно ч. 2 ст. 59 МК України під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник.
Згідно ст. 60 МК України під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схолсих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
Фізичні характеристики товару експертом торгово-промислової палати не досліджувалися,як і якість та репутація на ринку та виробник, торгова марка.
Тобто, відсутні будь-які об'єктивні дані стверджувати, що представник торгово-промислової палати досліджував пропозиції на ідентичні та подібні (аналогічні) товари.
Слід зауважити, що в п. 9 Приміток до висновку Львівської торгово- промислової палати від 09.12.2016 № 19-09/1587 вказано, що довідки носить інформаційний довідковий характер і може бути використана для проведення консультації стосовно визначення митної вартості. Для уточнення вартості товару необхідне проведення дослідження відповідності параметрам сорту, що потребує проведення окремих досліджень.
Отже, експерт наголошує на тому, що проведені дослідження не враховують усіх чинників, які можуть мати вплив на формування ціни товару.
Керуючись наведеним колегія суддів погоджується з твердженням апелянта про те, що внаслідок методологічних помилок експерта та недостатнього опрацювання інформації, у наданому висновку об'єкти порівняння або завідомо не відповідають критеріям, що висуваються МК України до ідентичних та подібних товарів, або їх відповідність встановити неможливо, а окрема одержана інформація непридатна для використання із заявленою метою дослідження, що в свою чергу не дозволяє розглядати наданий висновок від 09.12.16 №19- 09/1587 як джерело об'єктивної інформації щодо оцінюваного товару та належний документ, що підтверджує митну вартість товару.
Щодо невірно розрахованих транспортних витрат, то тут позивачем також не дотримано норм МК України, оскільки в наданих декларантом розшифровках статей витрат калькуляції транспортних витрат від 25.11.16 № 594 відсутня роздруківка пробігу з бухгалтерських регістрів, що не дає можливості перевірити всі складові, що включаються до витрат на перевезення вантажу. Крім цього у Контракті № 198-03-2016 від 07.03.16 у п. 3 вказано, що «продавець висилає по факсу проформу - інвойс з підтвердженням дати відвантаження». Однак даний документ не був наданий.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу , або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю.
З огляду на встановлене суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції помилково задоволено позовні вимоги, оскільки позивачем, як декларантом не доведено, правильності здійснення розрахунку митної вартості ввезеного товару, а відповідачем в межах та відповідності до покладених обов'язків прийнято оскаржувані рішення.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційні скарги слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби задовольнити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року у справі № 813/1755/17 - скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді Р. М. Гулид
В. З. Улицький
Повний текст постанови складено 20 листопада 2017 року