16 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/9983/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.,
за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного офісу Держаудитслужби про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -
04 травня 2017 року позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до відповідача - Західного офісу Держаудитслужби, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог (т.2 а.с.10) просила визнати дії протиправними, визнати протиправним та скасувати наказ від 22.02.2017 № 51-о «Про надання відпустки та звільнення ОСОБА_1», стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 32555,12 грн, відшкодувати заподіяну незаконним діями відповідача моральну шкоду в розмірі 60000,00 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає про обов'язок роботодавця відповідно до вимог ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 Кодексу законів про працю України запропонувати працівнику вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його осіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому зазначає, що роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Позивач вказує, що на час повідомлення про зміну істотних умов державної служби крім посад провідного та головного державного аудитора відділу контролю в аграрній галузі, екології та природокористування Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області вакантними були й інші посади. При пропозиції виключно посади провідного державного аудитора відділу контролю в аграрній галузі, екології та природокористування Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області яка, на думку позивача, не є рівнозначною раніше займаній посаді, а в подальшому - головного державного аудитора відділу контролю в аграрній галузі, екології та природокористування Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області на час перебування основного працівника у відпустці по догляду за дитиною та звільненні відповідачем не було враховано обставини, передбачені ч.2 ст. 42 КЗпП України, які позивачу надають переважне право на залишення на роботі. Укладення строкового трудового договору за відсутності умов, визначених ч.2 ст. 23 КЗпП України, є підставою для визнання його недійсним згідно ст.9 КЗпП України у частині визначення строку.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постанова мотивована тим, що під час реорганізаці Західним офісом Держаужитслужби дотримано норм чинного законодавства при скороченні працівників з метою недопущення порушення їх прав і гарантій при вивільненні, передбачених трудовим законодавством.
Одним із видів строкового договору є виконання роботи на посаді працівника, який перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Строк такого договору закінчується із виходом на роботу основного працівника. Підставою для прийняття спірного наказу Західного офісу Держаудитслужби «Про надання відпустки та звільнення ОСОБА_1» від 22.02.2017 №51-о стало закінчення дії строкового договору, оскільки позивач займала декретну посаду та відповідно при виході основного працівника (ОСОБА_2.) з відпустки по догляду за дитиною мала звільнити займану посаду. Вихід на роботу основного працівника є безумовною та достатньою підставою звільнення працівника, який виконував роботу на час його відсутності, а в даному випадку - перебування у відпустці по догляду за дитиною.
При цьому, оскільки Кодексом законів про працю України та іншими нормативно-правовими актами не передбачено обов'язку роботодавця працевлаштувати особу за наявних обставин на іншій посаді, твердження ОСОБА_1 про порушення відповідачем вимог ст. 42 КЗпП України щодо неврахування переважного права на залишення на посаді є безпідставними.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, зазначає, що для проведення реорганізації Держфінінспекцією в Івано-Франківській області видано наказ від 18.05.2016 №24 «Про затвердження персонального складу комісії для проведення реорганізації Держфініспекції в Івано-Франківській області», яким було затверджено і План заходів з проведення реорганізації. На засіданні комісії з проведення реорганізації Держфінфнспекції в Івано-Франківській області (протокол від 30.08.2016) обговорено питання щодо скорочення загальної чисельності працівників Держфінфнспекції в Івано-Франківській області з врахуванням статей 40,42 КЗпП України та щодо пропонування працівникам Держфінфнспекції в Івано-Франківській області наявних посад служби в Управлінні Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області відповідно до структури та штатного розпису Західного офісу Держаудитслужби. При вирішенні питання враховувалась більш висока кваліфікація і продуктивність праці працівників, наявність спеціальних знань, вмінь і навичок, відзнак, дисциплінарних стягнень та морально-ділові якості. Розглядались порівняльні таблиці окремих показників роботи працівників Держфінфнспекції в області в розрізі відділів, особові справи, пропозиції керівництва Держфінфнспекції та начальків структурних підрозділів тощо. Вирішено підготувати проекти повідомлень про зміну істотних умов праці, що пов'язана з реорганізацією та скороченням чисельності працівників, та надати Західному офісу Дкржаудитслужби на рогляд.
Про зміну істотних умов державної служби, що пов'язана з реорганізацією Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області шляхом приєднання до Західного офісу Держаудитслужби, скорочення чисельності працівників позивача повідомлено 01.09.2016 та одночасно запропоновано посаду провідного державного аудитора відділу контролю в аграрній галузі, екології та природокористування Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області. Водночас зазначає, що згідно з штатним розписом Західного офісу Держаудитслужби на 2016 рік посади провідних спеціалістів є найнижчими посадами державної служби в Управлінні Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області.
Оскільки до реорганізації Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області шляхом приєднання до Західного офісу Держаудитслужби ОСОБА_1 працювала на посаді державного фінансового інпектора відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області, на думку позивача, її кваліфікація, професійна компетентність, сумлінне виконання посадових обов'язків були достатніми підставами для пропонування рівнозначної посади - головного державного аудитора (головного державного фінансового інспектора) в Управлінні Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області.
Не погодившись із зміною істотних умов державної служби, а саме зміною основних посадових обов'язків, умов оплати праці (ст. 43 Закону №889-VIII) позивачем оскаржено відповідне рішення до Західного офісу Держаудитслужби відповідно до ст.11 Закону №889-VIII та Національного агентства з питань державної служби (скарги від 19.09.2016). Звернення аналогічного змісту від 19.09.2016 надіслано до Державної служби України з питань праці. Скарга, адресована Західному офісу Держаудитслужби, не була розглянута у відповідності до ст.11 Закону №889-VIII. Листом від 15.12.2016 №09-16/34с «Про розгляд звернення (скарги)» Західним офісом Держаудитслужби повідомлено, що під час внутрішнього аудиту опрацьовано показники роботи, порівнявши їх із показниками інших працівників рівнозначної посади, а також проведено моніторинг матеріалів ревізій. Порушень та зауважень щодо виконання програм ревізій, повноти ревізійних дій, якості документування результатів ревізій та формування справ не встановлено.
Однак, на засіданні робочої групи за участю керівних працівників: Держаудитслужби Укроаїни, Західного офісу Держаудитслужби, Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області та Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області, на яку було запрошено позивача, у зв'язку із введенням в дію переліку змін до штатного розпису Західного офісу Держаудитслужби, затверджених наказом Західного офісу Держаудитслужби від 07.10.2017 №7, позивачу запропоновано переведення на посаду головного державного аудитора відділу контролю в аграрній галузі, екології та природокористування Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області на час перебування у відпустці по догляду за дитиною оновного працівника ОСОБА_3 до дня фактичного його виходу на роботу. Утворення такої робочої групи з розгляду скарги ОСОБА_1 від 19.09.2016 та її висновок, на думку позивача, суперечать частинам 1-3 ст.11 Закону №889-VIII та, як наслідок, пропонування переведення на посаду на час перебування основного працівника у відпустці по догляду за дитиною є протиправним.
При цьому, в оскаржуваній постанові суд першої інстанції погодився з доводами відповідача та прийшов до висновку про згоду на проходження державної служби відповідно до повідомлення про зміну істотних умов державної служби від 27.10.2016.
Відповідно до наказу Західного офісу Держаудитслужби «Про переведення ОСОБА_1» від 28.11.2016 №114-о, на підставі повідомлення, протоколу засідання робочої групи з розгляду скарги ОСОБА_1 від 27.10.2016 та листка непрацездатності, виданого 25.11.2016 Рогатинською центральною районною лікарнею серія АДД №348720, позивача переведено на посаду головного державного аудитора відділу контролю в аграрній галузі, екології та природокористування Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області на час перебування у відпустці по догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_3
Оскільки позивач заяви на переведення не подавала, вважає, що всупереч вимогам ч.2 ст. 41 Закону №889-VIII, таке переведеня відповідачем проведено без її згоди, а підстава переведення є незаконною.
Заслухавши суддю - доповідача, позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Правовий порядок в Україні, за визначенням ст. 19 Конституції України, ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно - технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних програм. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55 Конституції України). Кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь - якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Громадянам згідно ст. 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.
Загальні правові засади і гарантії здійснення громадянами України свого конституційного права на працю визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП Уукраїни правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №266 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» утворено юридичні особи публічного права - міжрегіональні територіальні органи Державної аудиторської служби України.
Реорганізація територіальних органів Держфінінспекції здійснювалась шляхом їх приєднання до відповідних міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби за переліком згідно з додатком 2 до постанови №266.
Наказом Західного офісу Держаудитслужби від 19.08.2016 №1 «Про введення в дію структури та штатного розпису Західного офісу Держаудитслужби» утворено Західний офіс Держаудитслужби, введено в дію структуру та його штатний розпис, в тому числі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області, яке повинно було складатися з 15 структурних підрозділів із штатною чисельністю 85 од. (т.2 а.с.7-8).
Держфінінспекцію в Івано-Франківській області було реорганізовано шляхом приєднання до Західного офісу Держаудитслужби, в структурі якого утворено територіальний підрозділ без статусу юридичної особи - Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області і скорочено 60 од. чисельності працівників.
Відповідно до наказу Західного офісу Держаудитслужби від 22.02.2017 №38 «Про введення в дію структури та штатного розпису Західного офісу Держаудитслужби» Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області повинно складатися з 14 структурних підрозділів із штатною чисельністю 80 од., тобто скорочено чисельність працівників ще на 5 од.
У зв'язку з реорганізацією Держфінінспекції в Івано-Франківській області шляхом приєднання до Західного офісу Державної аудиторської служби України, яка проводиться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» від 06.04.2016 № 266, наказу Державної фінансової інспекції України «Про проведення реорганізації держфінінспекцій в областях та місті Києві» від 16.05.2016 № 94 працівників Держфінінспекції в Івано- Франківській області відповідно до статей 41, 43, 83, 87 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, статей 32, 36, 40, 49-2 КЗпП України було повідомлено про зміну істотних умов державної служби, що пов'язана з реорганізацією, скороченням чисельності та штату працівників.
ОСОБА_1 01.09.2016 повідомлено про зміну істотних умов державної служби, що пов'язана з реорганізацією, скороченням чисельності та штату працівників та одночасно запропоновано посаду провідного державного аудитора відділу контролю в аграрній галузі, екології та природокористування Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області (т.1 а.с.82).
У зв'язку із введенням в дію переліку змін до штатного розпису Західного офісу Держаудитслужби, затверджених наказом Західного офісу Держаудитслужби від 07.11.2016 № 7, ОСОБА_1 27.10.2016 запропоновано переведення на посаду головного державного аудитора відділу контролю в аграрній галузі, екології та природокористування Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області на час перебування у відпустці по догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_3 до дня фактичного його виходу на роботу, яка відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну службу» є рівнозначною займаній посаді ОСОБА_1 в Держфінінспекції в Івано-Франківській області.
28.11.2016 ОСОБА_1 відповідно до наказу Західного офісу Держаудитслужби «Про переведення ОСОБА_1» № 114-о було переведено на посаду головного державного аудитора відділу контролю в аграрній галузі, екології та природокористування Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області на час перебування у відпустці для догляду за дитиною ОСОБА_3 до дня фактичного його виходу на роботу (т.1 а.с. 120-121).
ОСОБА_3 15 лютого 2017 року звернувся до Західного офісу Держаудитслужби із заявою відповідно до якої повідомив про готовність приступити до виконання службових обов'язків на посаді головного державного аудитора відділу контролю в аграрній галузі, екології та природокористування Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області з 06.03.2017 (у зв'язку із закінченням відпустки для догляду за дитиною).
Відповідно до наказу Західного офісу Держаудитслужби від 16.02.2017 №47-о «Про приступання до обов'язків ОСОБА_3» (т. 1 а.с.180) ОСОБА_3 приступив до виконання своїх службових обов'язків.
Наказом Західного офісу Держаудитслужби «Про надання відпустки та звільнення ОСОБА_1» від 22.02.2017 № 51-о головному державному аудитору відділу контролю в аграрній галузі, екології та природокористування Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області ОСОБА_1 надано частину основної щорічної відпустки на 30 календарних днів з 01 по 31 березня 2017 року та відповідно до п. 2 даного наказу звільнено ОСОБА_1 з займаної посади у зв'язку із закінченням строку трудового договору відповідно до п. 2 ст. 85 Закону України «Про державну службу» та п.2 ст. 36 КЗпП України (т.1 а.с.123).
Вважаючи дії відповідача щодо пропонування позивачу посади провідного державного аудитора відділу контролю в аграрній галузі, екології та природокористування Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області і в подальшому - головного державного аудитора відділу контролю в аграрній галузі та природокористування Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області та Наказ Західного офісу Держаудитслужби «Про надання відпустки та звільнення ОСОБА_1» від 22.02.2017 № 51-о ОСОБА_1 протиправними звернулась до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Відносини, що виникають у зв"язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються Законом України "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII).
У відповідності до статті 43 Закону підставами для зміни істотних умов державної служби є: ліквідація або реорганізація державного органу; зменшення фонду оплати праці державного органу; скорочення чисельності або штату працівників у зв"язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.
Зміною істотних умов державної служби вважається зміна: належності посади державної служби до певної категорії посад; основних посадових обов"язків; умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).
Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.
Скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб"єкта призначення (п.1 ч.1 ст.87 Закону № 889-VIII).
Згідно із ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини 1 цієї статті визначається законодавством про працю.
Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов"язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв"язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Власник є таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» надано роз"яснення, що при розгляді спорів про звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України суди зобов"язані з"ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Крім цього, слід зауважити, що згідно із ст. 42 КЗпП України при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім"ї яких немає інших працівників з самостійних заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; особам з числа депортованих з України, протягом п"яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що у зв'язку з реорганізацією Держфінінспекції в Івано-Франківській області шляхом приєднання до Західного офісу Державної аудиторської служби України, яка проводиться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» від 06.04.2016 № 266, наказу Державної фінансової інспекції України «Про проведення реорганізації держфінінспекцій в областях та місті Києві» від 16.05.2016 №94, ОСОБА_1 01.09.2016 повідомлена про зміну істотних умов державної служби, що пов'язана з реорганізацією, скороченням чисельності та штату працівників та одночасно запропоновано посаду провідного державного аудитора відділу контролю в аграрній галузі, екології та природокористування Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області.
Із введенням в дію переліку змін до штатного розпису Західного офісу Держаудитслужби, затверджених наказом Західного офісу Держаудитслужби від 07.11.2016 № 7, ОСОБА_1 27.10.2016 запропоновано переведення на посаду головного державного аудитора відділу контролю в аграрній галузі, екології та природокористування Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області на час перебування у відпустці по догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_3 до дня фактичного його виходу на роботу, яка відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну службу» є рівнозначною займаній посаді ОСОБА_1 в Держфінінспекції в Івано-Франківській області.
28.11.2016 ОСОБА_1 відповідно до наказу Західного офісу Держаудитслужби «Про переведення ОСОБА_1» №114-о було переведено на посаду головного державного аудитора відділу контролю в аграрній галузі, екології та природокористування Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області на час перебування у відпустці для догляду за дитиною ОСОБА_3 до дня фактичного його виходу на роботу.
З наведеного слідує, що відповідачем було об'єктивно та всебічно розглянуто питання щодо переважного права позивача на залишення на роботі, що є належним виконанням вимог ч.2 ст.40 та ч.3 ст.49-2 КЗпП України щодо належного працевлаштування працівника.
Слід зазначити, що наказ Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області від 28.11.2016 №114-0 «Про переведення ОСОБА_1» станом на час розгляду справи судом першої інстанції не скасований та не визнаний протиправним. Згода позивача на переведання на вказану посаду підтверджується також тим фактом, що з 28 листопада 2017 року ОСОБА_1 працювала на посаді головного державного аудитора відділу контролю в аграрній галузі, екології та природокористування Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області, виконувала свої функціональні обов'язки та отримувала заробітну плату.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну службу» державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави; державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Трудовий договір у розумінні ч.1 ст. 21 Кодексу законів про працю України є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути укладено на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.
За змістом частини 2 ст.23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Згідно з пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 №9 при укладанні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, поверненням на роботу працівниці з відпустки по вагітності, пологах і догляду за дитиною).
Отже, на період перебування основного працівника у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку тощо за ним зберігається та посада, з якої він йшов у зазначену відпустку, однак на період відсутності цього працівника роботодавець може прийняти на роботу іншого працівника по строковому трудовому договору до виходу з відпустки основного працівника.
Водночас відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Наказом Західного офісу Держаудитслужби «Про надання відпустки та звільнення ОСОБА_1» від 22.02.2017 № 51-о головному державному аудитору відділу контролю в аграрній галузі, екології та природокористування Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області ОСОБА_1 надано частину основної щорічної відпустки на 30 календарних днів з 01 по 31 березня 2017 року та відповідно до п. 2 даного наказу звільнено ОСОБА_1 з займаної посади, у зв'язку із закінченням строку трудового договору, відповідно до п. 2 ст. 85 Закону України «Про державну службу» та п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України.
Даному наказу передувала заява ОСОБА_3 від 15 лютого 2017 року про приступання до виконання службових обов'язків з 06.03.2017 та наказ Західного офісу Держаудитслужби від 16.02.2017 №47-о «Про приступання до обов'язків ОСОБА_3», яка стала підставою для прийняття спірного наказу.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, однією із підстав припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору, що і мало місце в момент виходу працівника, на посаді якої на час відпустки по догляду за дитиною перебувала позивач.
Водночас суд не бере до уваги покликання позивача на те, що всупереч вимог ст.42 КЗпП України відповідачем не враховано її переважне право на залишення на роботі з урахуванням кваліфікації, освіти, стажу та досвіду роботи, оскільки за наявних обставин у справі законодавством не встановлено обов'язку роботодавця працевлаштувати особу на іншій посаді у зв»язку із закінченням строку трудового договору.
Слід зазначити, що Управлінням Західного офісу Держаудислужби в Івано-Франківській області на адресу позивача надіслано пропозицію, зі змісту якої слідує, що у зв'язку з виходом на роботу 06 березня 2017 року після відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку основного працівника - головного державного аудитора відділу контролю в аграрній галузі, екології та природокористування Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області ОСОБА_3 Західний офіс пропонував ОСОБА_1 переведення на посаду головного державного аудитора відділу контролю в аграрній галузі, екології та природокористування Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області. Також роз'яснено про подання відповідної заяви до відділу роботи з персоналом Західного офісу Держаудитслужби у разі згоди на таке переведення (т.1 а.с.124).
Про ознайомлення ОСОБА_1 із вказаною пропозицією та наказом від 22.02.2017 №51-о «Про надання відпустки та звільнення ОСОБА_1» та відмовою від проставлення дати та підпису на даних документах свідчись акт про відмову від ознайомлення, складений 22.02.2017 головним спеціалістом сектору роботи з персоналом Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області ОСОБА_4 в присутності першого заступника начальника Держфінінспекції в Івано-Франківській області ОСОБА_5, начальника юридичного відділу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області ОСОБА_6, завідувача сектору роботи з персоналом Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області ОСОБА_7 (т.1 а.с.132).
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, наявності шкоди та причинно-наслідкового зв'язку з протиправними діями відповідача, стягнення з відповідача витрат на правову допомогу колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених ч. 2 цієї статті.
Питання практики застосування положень законодавства щодо відшкодування моральної шкоди висвітлено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно з п. 4 якої позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).
Пунктом 5 даної Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Позивач, покликаючись на незаконне звільнення відповідачем, зазначає, що їй було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що її безпідставно було позбавлено права на отримання заробітку, що потребувало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч. 3 ст. 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на правову допомогу.
Однак, в межах спірних правовідносин питання відшкодування моральної шкоди та присудження витрат на правову допомогу може розглядатися виключно внаслідок неправомірного звільнення позивача та в разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки звільнення ОСОБА_1 відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства, позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року у справі №813/1697/17 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді Р. Й. Коваль
Н. М. Судова-Хомюк
Ухвала складена в повному обсязі 20.11.2017.