Справа: № 826/5359/17 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.
Іменем України
15 листопада 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Качак Х.Б., за участі позивача та представника позивачів ОСОБА_2, представника відповідача Гнатишена Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 як позивача та представника позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2017 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до Верховного Суду України про зобов'язання вчинити дії, -
19.04.2017р. до Окружного адміністративного суду м.Києва надійшов позов ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до Верховного Суду України про зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач вчинив протиправні та незаконні дії при розгляді судових справ.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.10.2017 р., на підставі 157 КАС України, провадження у справі закрито.
Приймаючи рішення у справі суд першої інстанції виходив з того, що дана позовна заява не належить розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки в межах спірних правовідносин відповідач виконував повноваження суду, пов'язане зі здійсненням правосуддя, і не здійснював владні управлінські функції відносно позивача.
Позивач, не погоджуючись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та повернути справу до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що даний позов підлягає розгляду у порядку норм КАС України.
В судовому засіданні позивач та представник позивачів ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечував проти її задоволення.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що Верховним Судом України розглядалась цивільна справа № 752/12003/13-ц за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_14 до гаражно-будівельного кооперативу «Теремки-1», ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 про скасування рішень зборів за заявою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_14 про перегляд судових рішень, за наслідками якої Верховним Судом України 19.10.2016 р. прийняно постанову якою заяву ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_14 задоволено частково; рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 серпня 2015 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 жовтня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 березня 2016 року в частині позовних вимог про визнання незаконним рішення зборів уповноважених ГБК «Теремки-1» від 15 липня 2010 року про виключення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_14 із членів ГБК «Теремки-1» скасовано; ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено; скасовано рішення зборів уповноважених ГБК «Теремки-1» від 15 липня 2010 року про виключення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_14 із членів ГБК «Теремки-1»; у іншій частині позовних вимог провадження у справі закрито.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У розумінні пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначена юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. Зокрма, ч.1 вказаної норми передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Частиною 2 вказаної норми передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;
6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спори фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за виключенням спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю.
Стаття 18 КАС України визначає предметну підсудність адміністративних справ.
В силу вимог ст. 2 Закону України від 02.06.2016 р. N1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий розгляд його справи та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцією і законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 129 Конституції України встановлює незалежність судді при здійсненні правосуддя.
Отже, враховуючи вищенаведені норми закону та встановлені обставини, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що даний спір не є публічно-правовим, оскільки Верховний Суд України при розгляді справи № 752/12003/13-ц здійснював повноваження суду, за результатами якого й прийнято судове рішення, тобто здійснював повноваження щодо правосуддя, а не здійснював відносно позивачів владні управлінські функції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Частиною 2 та 3 цієї ж статті передбачено, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
Всі наведені доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки спростовуються вищенаведеним.
Повний текст ухвали складено 20.11.2017 р.
На підставі викладеного, керуючись ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 199, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 як позивача та представника позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2017 р. про закриття провадження у справі, залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2017 р. про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до Верховного Суду України про зобов'язання вчинити дії, залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
М.І. Кобаль