Справа: № 823/699/17 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.
Іменем України
15 листопада 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Качак Х.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Обласної медико-соціальної експертизи Черкаського обласного центру МСЕ Черкаської обласної ради про скасування рішення, визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, -
04.05.2017 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Обласної медико-соціальної експертизи Черкаського обласного центру МСЕ Черкаської обласної ради про скасування рішення та індивідуальної програми реабілітації (далі - ІПР) відповідача від 30.01.2017; зобов'язання прийняти нову ІПР, таку як ІПР від 26.12.2016 з усіма реабілітуючи ми засобами по зору та встановити причинний зв'язок по зору з інвалідністю 1 групи війни; визнання дій відповідача незаконними; відшкодування моральної шкоди в сумі 28000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно не встановив причинний зв'язок захворювання органів зору з інвалідністю, отриманою у зв'язку з пораненням на війні та всупереч вимогам чинного законодавства прийняв ІПР від 30.01.2017, що не забезпечує позивача усіма реабілітуючими засобами.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач забезпечений усіма реабілітуючими засобами згідно з переліком, що надаються інвалідам з ураженням опорно-рухового апарату та центральної і периферичної нервової системи, тому дійшов висновку, що ІПР від 30.01.2017 є правомірною, а дії відповідача щодо її складання - законними.
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована доводами, аналогічними позовній заяві.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.
Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 08.12.2014 ОСОБА_2 міжрайонною МСЕК №2 на підставі довідки військового госпіталю від 09.10.1943 встановлена безтерміново І А група інвалідності, що пов'язана з пораненням на фронті вітчизняної війни, та складена ІПР від 08.12.2014 №836. 21.01.2015 міжрайонною МСЕК №2 прийнято рішення про корекцію ІПР від 08.12.2014 №836 та складено ІПР від 21.01.2015 №211.
На підставі акту огляду МСЕК від 26.12.2016 №157 Спеціальною радіологічною МСЕК позивачу складена ІПР від 26.12.2016 №150.
На підставі заяви позивача від 08.01.2017 щодо його незгоди з ІПР від 26.12.2016 №150 Черкаською обласною МСЕ Черкаської обласної ради №1 на підставі акту огляду від 30.01.2017 позивачу складено по корекції нову ІПР від 30.01.2017 №527.
Не погоджуючись із цією ІПР позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вищенаведені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Згідно абзацу восьмого статті 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» від 6 жовтня 2005 року № 2961-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2961-IV) медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.
За змістом статті 7 Закону № 2961-IV медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів. Огляд повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров'я, інвалідів (за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу), дітей з порушеннями стану здоров'я та дітей-інвалідів проводиться після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності даних, що підтверджують стійкий розлад функцій організму у зв'язку з фізичними, психічними, інтелектуальними та сенсорними порушеннями, зумовленими захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами.
Медико-соціальні експертні комісії: встановлюють компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації; складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації інваліда, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми; вивчають виробничі, медичні, психологічні, екологічні, соціальні причини виникнення інвалідності, її рівня і динаміки та беруть участь у розробленні комплексних заходів щодо профілактики і зниження рівня інвалідності серед повнолітніх осіб, удосконалення реабілітаційних заходів; забезпечують своєчасний огляд (переогляд) повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров'я, інвалідів; вносять до централізованого банку даних з проблем інвалідності інформацію про повнолітніх осіб, яких визнано інвалідами.
Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров'я особі, визнаній інвалідом, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.
Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу і Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Згідно пункту 3 Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальні експертні комісії у своїй роботі керуються Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, та цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань медико-соціальної експертизи (пункт 5 Положення про медико-соціальну експертизу).
У відповідності до пункту 17 Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
За пунктом 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності повторний огляд інвалідів з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров'я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки. Повторний огляд інвалідів, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такого інваліда, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров'я і працездатності або за рішенням суду чи прокуратури.
Відповідно до п.12 цього Положення, причинний зв'язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов'язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).
З матеріалів справи вбачається, що позивачу на підставі довідки військового госпіталю від 09.10.1943 встановлена з 08.12.2014 безтерміново І А група інвалідності, що пов'язана з пораненням на фронті вітчизняної війни.
Проте, доводи апелянта, що його захворювання органів зору: «Астрофія зорових нервів, ускладнена катаракта обох очей» пов'язане з пораненням, отриманим на фронті вітчизняної війни спростовується матеріалами справи, зокрема, при перевірці медично-експертної справи позивача відповідачем встановлено, що супутнє захворювання ОСОБА_2 «Астрофія зорових нервів, ускладнена катаракта обох очей» не пов'язане з отриманням поранення в період війни, а набуте віковими змінами загального стану здоров'я.
Крім того, доводи позивача спростовуються листом від 30.06.2017 №354-1/06 ДЗ «Центральної МСЕК МОЗ України» яким зазначено, що законних підстав для зміни причини інвалідності не знайдено, оскільки офіційні військово-медичні документи про захворювання органів зору на фронті під час війни відсутні.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у відповідача відсутні підстави для встановлення причинного зв'язку захворювання органів зору позивача з отриманим на фронті пораненням, а тому позовна вимога встановити такий причинний зв'язок є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Інші вимоги позивача, зокрема, щодо скасування ІПР від 30.01.2017 та прийняття нової, така як ІПР від 26.12.2016, є похідною від вимоги встановлення причинного зв'язку захворювання органів зору позивача з отриманим на фронті пораненням, тому також не підлягають задоволенню.
Щодо доводів апелянта про відшкодування моральної шкоди у сумі 28000 грн, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про їх необгрунтованість, оскільки матеріальна шкода відшкодовується лише при наявності вини відповідача, протиправних його дій, а в даній справі протиправність дій відповідача спростована судом.
Також є необґрунтованими заперечення позивача на ухвали від 29 серпня 2017 року про відмову у призначенні експертизи та відмову у відводі судді, оскільки дані клопотання ОСОБА_3 не містять жодних обґрунтувань як необхідності судово-медичної експертизи та значення її висновків для повного та всебічного вирішення спору, так підстав для задоволення заяви про відвід.
Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.
Повний текст ухвали виготовлено 20.11.2017 р.
Керуючись статтями 41, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 р., залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Обласної медико-соціальної експертизи Черкаського обласного центру МСЕ Черкаської обласної ради про скасування рішення, визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
М.І. Кобаль