Справа: № 823/1270/17 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
Іменем України
14 листопада 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Ісаєнко Ю.А., Сорочко Є.О.
за участю секретаря Данилюк Л.О.
розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення,
Позивач, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, в якому з урахуванням уточнених вимог просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника УМВС України в Черкаській області № 670 від 03 квітня 2015 року про звільнення підполковника міліції ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 89 о/с від 03.04.2015 про звільнення підполковника міліції ОСОБА_2 - старшого оперуповноваженого СКР Придніпровського РВ в м. Черкаси УМВС з органів внутрішніх справ в запас Збройних сил України за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29.07.1991;
- поновити підполковника міліції ОСОБА_2 в органах внутрішніх справ на посаді старшого оперуповноваженого СКР Придніпровського РВ в м. Черкаси УМВС.
- стягнути з УМВС України в Черкаській області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду. Зазначена ухвала суду оскаржена не була та набрала законної сили.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 670 від 03 квітня 2015 року в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області №89 о/с від 03 квітня 2015 року про звільнення підполковника міліції ОСОБА_2 - старшого оперуповноваженого СКР Придніпровського РВ в м. Черкаси УМВС з органів внутрішніх справ в запас Збройних сил України за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29.07.1991. Поновлено ОСОБА_2 в органах внутрішніх справ на посаді старшого оперуповноваженого СКР Придніпровського РВ в м. Черкаси УМВС з 04 квітня 2015 року. Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 27 528,87 грн. без утримання прибуткового податку з громадян та інших обов'язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_2 в органах внутрішніх справ на посаді старшого оперуповноваженого СКР Придніпровського РВ в м. Черкаси УМВС та стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу без утримання прибуткового податку з громадян та інших обов'язкових платежів в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 2294,05 грн. допущено до негайного виконання.
Не погоджуючись з прийнятою постановою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 з травня 1999 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а перед звільнення обіймав посаду старшого оперуповноваженого СКР Придніпровського РВ в м. Черкаси УМВС.
На підставі наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області від 28.03.2015 №624 було проведено службове розслідування за заявою гр. ОСОБА_3 щодо безпідставного затримання його працівниками міліції Придніпровського РВ в м. Черкаси УМВС та спричинення йому тілесних ушкоджень.
Згідно висновку службового розслідування було встановлено порушення службової дисципліни, ігнорування Присяги працівника органів внутрішніх справ, вимог Закону України «Про міліцію» та вимог Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, оскільки у позивача під час огляду його робочого столу були виявлені незареєстровані матеріали заяви про вчинене кримінальне правопорушення.
На підставі висновку службового розслідування Управління МВС України в Черкаській області наказом від 03.04.2015 №670 звільнило підполковника міліції ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни.
Наказом Управління МВС України в Черкаській області від 03.04.2015 №89 о/с на підставі наказу№670 від 03.04.2015, подання Придніпровського РВ позивача згідно п. «є» (за порушення дисципліни) п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас.
Не погоджуючись з такими наказами відповідача щодо звільнення позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, оскільки в даному випадку відповідачем безпідставно звільнено позивача зі служби.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Вирішуючи спір суд керується Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 № 3460-ІV (далі - Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ ) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114).
За умовами статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ службова дисципліна це - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно із підпунктом «є» пункту 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, визначення якої наведене у статті 1 цього Статуту (стаття 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ).
Такими підставами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Згідно зі статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Пунктами 26 та 27 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення повинно відповідати тяжкості вчиненого проступку і ступеню провини. За вчинений дисциплінарний проступок накладається тільки одне стягнення. При визначенні виду і міри покарання беруться до уваги: характер проступку, його наслідки, обставини, за яких його було вчинено, попередня поведінка винного, його ставлення до служби, стаж служби і рівень кваліфікації. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного стягнення і може провадитись за систематичне порушення дисципліни або вчинення проступку, несумісного з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ.
Відповідно до п. 10 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України №552 від 06.12.1991, при проведенні службового розслідування повному та об'єктивному і всебічному дослідженню підлягають: подія порушення, наявність вини працівника органів внутрішніх справ у скоєнні порушення, мета та мотиви порушення, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності порушника як такі, що пом'якшують чи обтяжують його відповідальність, характеристика особи, яка скоїла порушення, причини та умови що сприяли скоєнню, характер і розмір нанесених порушенням збитків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції до позивача не було доведено наказ про його звільнення з органів внутрішніх справ, в тому числі й наказ про звільнення по особовому складу.
Також судом встановлено, що з оскаржуваного наказу Управління МВС України в Черкаській області від 03.04.2015 №670 взагалі незрозуміло, що стало підставою для звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ. Крім того, в зазначеному наказі відсутня і дата звільнення позивача зі служби.
У висновку службового розслідування Управління МВС України в Черкаській області наказом від 03.04.2015 №670, на підставі якого позивача було звільнено з органів внутрішніх справ зазначено, що ОСОБА_2 було порушено вимоги Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, оскільки під час перевірки в нього на робочому столі було виявлено незареєстровані заяви.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України №1050 від 19.11.2012 покладається на особу яка її прийняла.
Необхідно зауважити, що позивачем були надані пояснення щодо виявлених в нього під час службової перевірки на робочому столі незареєстрованих заяв про повідомлення про вчинення злочину. Так ОСОБА_2 пояснив, що заява гр. ОСОБА_4 позивачем не приймалась а тому відповідно позивач не мав обов'язку її реєструвати. А інша заява гр. ОСОБА_5 була прийнята позивачем саме в день здійснення щодо нього перевірки 28.03.205, а тому норми Інструкції №1050 ОСОБА_2 порушені не були.
Таким чином колегія суддів зазначає, що наявна у позивача незареєстрована заява, що була прийнята ним в день проведення перевірки, не може бути підставою для застосування відносно нього крайнього заходу дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.
Більш того, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, під час винесення оскаржуваних наказів ОСОБА_2 перебував на лікарняному з 01.04.2015 по 17.04.2015, про що свідчить довідка про тимчасову непрацездатність, видана 17.04.2015 (а.с.11) та виписка з медичної картки № 4002 (а.с. 12).
Відповідно до ч. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці.
З огляду на наведене суд зазначає, що ні загальним законом ні спеціальним законом не допускається розірвання трудових відносин, в даному випадку припинення публічної служби, в період тимчасової непрацездатності особи.
Таким чином, прийнята відповідачем наказів №670 від 03.04.2015 та №89 о/с від 03.04.2015 про звільнення ОСОБА_2 відбулося у період його тимчасової непрацездатності, що є порушенням трудових прав позивача.
Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про протиправність звільнення позивача із займаної ним посади та відповідно наявність обґрунтованих підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу, та поновлення ОСОБА_2. на займаній посаді.
Відповідно до ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
З огляду на те, що судом встановлено протиправність звільнення позивача зі служби вимоги щодо поновлення його на посаді старшого оперуповноваженого СКР Придніпровського РВ в м.Черкаси УМВС підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст.235 Кодексу законів про працю України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до позиції зазначеній у постанові Верховного Суду України від 14 січня 2014 року справа №21-395а13 суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, відповідно до п.2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
За приписами абз.3 п.3 Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
В п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, щодо наявності підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність наказу про застосування до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, та як наслідок наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Доводи апелянта щодо пропуску строку звернення позивачем до суду відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів не приймає до уваги, так як відповідно до ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду з підстав встановлених до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначена ухвала суду оскаржена не була та набрала законної сили ( а.с.43).
Посилання апелянта на ті обставини, що відносно позивача внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу України, колегія суддів не приймає до уваги оскільки зазначені обставини не були підставою для застосування дисциплінарного стягнення у виглдяді звільнення до позивача, крім того 17.12.2015 постановою слідчого відділу прокуратури Черкаської області було закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_2
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявні підстави для часткового задоволення позову.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову. Натомість оскаржувана постанова суду ухвалена у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області - залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Г.В. Земляна
Судді: Ю.А. Ісаєнко
Є.О. Сорочко
Повний текст виготовлено 16 листопада 2017 року.