24 жовтня 2017 року
справа № 182/4413/16-а(2-а/0182/156/2016)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.
суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Нікопольської міської ради на постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2017 р. по справі за позовом публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до виконавчого комітету Нікопольської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення ,-
12 серпня 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області від 14 липня 2016 року № 36-9/VII "Про внесення змін до рішення Нікопольської міської ради від 26 червня 2015 року № 13-63/VI "Про земельний податок на земельні ділянки".
Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2017 р. позовні вимоги були задоволені та рішення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області від 14 липня 2016 року № 36-9/VII "Про внесення змін до рішення Нікопольської міської ради від 26 червня 2015 року № 13-63/VI "Про земельний податок на земельні ділянки" визнано протиправним та скасовано.
Не погодившись з постановою відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права просив постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що 14 липня 2016 року Нікопольською міською радою було прийняте рішення № 36-9/VIІ «Про внесення змін до рішення Нікопольської міської ради від 26 червня 2015 № 13-63/VI «Про земельний податок на земельні ділянки», яке в цей же день було опубліковано в газеті «Нікопольська правда» № 72-73.
Вказане рішення передбачає встановлення нових розмірів податку за земельні ділянки на території м. Нікополя, а саме, ставка земельного податку на землі промисловості, транспорту і зв'язку з 1,5 % у 2016 році збільшена до 1,75 % в 2017 році і до 2 % в 2018 році.
Незгода із зазначеним рішенням складає предмет спору в цій справі.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що процедура прийняття нормативно-правовго акту, яким є оскаржуване рішення не була дотримана під час його прийняття.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (далі - Закон) регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.
Оскільки рішенням Нікопольської міської ради від 14.07.2016 року № 36-9/VIІ регулюються адміністративні відносини між органом державної влади та суб'єктами господарювання, то це рішення відноситься до нормативно-правового акту.
Справа розглядалася судом першої інстанції відповідно до процедури, оскарження нормативно-правового акту, передбаченої положеннями ст. 171 КАС України.
Так, матеріали справи свідчать, що рішенням Нікопольської міської ради від 26 червня 2015 № 13-63/VI «Про земельний податок на земельні ділянки» були встановлені ставки земельного податку на території міста Нікополь.
Запропонованим відповідачем проектом рішення вносилися зміни до вказаного рішення, пункт 1 шляхом доповнення п. 1 рішення наступним: ставка земельного податку за земельні ділянки, надані у власність фізичним або юридичним особам, які набули право власності за рахунок земель комунальної власності (шляхом викупу) - 2 відсотка від їх нормативної грошової оцінки; пункт 2 шляхом зміни п. 1.2 рішення: ставка земельного податку щодо земельних ділянок промисловості, транспорту та зв'язку змінювалася з 1,5 відсотків на 2 відсотка; пункт 3 щодо земельних ділянок, які використовуються для здійснення інших видів діяльності з 1,5 відсотка на 4 відсотка.
У відповідності до положень ст. 8,9 Закону вказаний проект рішення разом з підготовленим аналізом регуляторного впливу був опублікований в газеті «Нікопольська правда» за 24.05.2016 року.
Крім того, відповідно до положень ст. 34 Закону та постанови КМУ № 634 від 23 вересня 2014 року «Про порядок підготовки пропозицій щодо удосконалення проектів регуляторних актів, які розробляються органами місцевого самоврядування» зазначений проект рішення 30.05.2016 року разом з аналізом регуляторного впливу був надісланий до Державної регуляторної служби для підготовки пропозицій, на що була отримана відповідь про обов'язковість врахування постанови КМУ № 1151 від 16 грудня 2015 року під час аналізу регуляторного впливу.
В наступному, аналіз регуляторного впливу вказаного проекту рішення з урахуванням положень постанови КМУ № 1151 від 16 грудня 2015 року був підготовлений та 04.07.2016 року надісланий до Державної регуляторної служби, але в засобах масової інформації не публікувався.
У відповідь, отриману відповідачем 14.07.2016 року, Державна регуляторна служба надала пропозиції про доопрацювання проекту рішення з огляду на його невідповідність положенням Податкового кодексу України та необхідності проведення обговорення та врахування громадської думки.
На сесію Нікопольської міської ради 14.07.2016 року був винесений інший проект рішення «Про внесення змін до рішення Нікопольської міської ради від 26 червня 2015 № 13-63/VI «Про земельний податок на земельні ділянки», який за результатами голосування був прийнятий як рішення № 36-9/VII.
Пункт 2 прийнятого рішення відрізнявся від пункту 2 проекту рішення розміром ставок та часом їх введення.
Так, було прийнято, що ставка податку за земельні ділянки промисловості, транспорту та зв'язку з 01.01.2017 року складає 1,75 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а з 01.01.2018 року - 2 відсотки.
Згідно з положеннями статті 9 Закону кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.
Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.
Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов'язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.
Як вже зазначалося, аналіз регуляторного впливу проекту рішення, з урахуванням положень постанови КМУ № 1151 від 16.12.2015 року не був опублікований, а аналіз регуляторного впливу проекту рішення, яке було прийнято 14.07.2016 року взагалі не розроблявся.
Відповідно до положень статті 13 Закону проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.
Проект рішення, прийнятого 14.07.016 року був опублікований лише 12.07.2016 року та лише на сайті Нікопольської міської ради.
Тому, спосіб та строки опублікування проекту рішення, наявність у відповідача друкованого засобу масової інформації свідчать про порушення відповідачем положень ст. 9, 13 Закону.
Відповідно до статті 34 Закону кожен проект регуляторного акта, що внесений на розгляд до сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, подається до відповідальної постійної комісії для вивчення та надання висновків про відповідність проекту регуляторного акта вимогам статей 4 та 8 цього Закону.
Відповідальна постійна комісія забезпечує підготовку експертного висновку щодо регуляторного впливу внесеного проекту регуляторного акта, який разом з цим проектом та підписаним аналізом регуляторного впливу подається до уповноваженого органу для підготовки у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку пропозицій щодо удосконалення проекту відповідно до принципів державної регуляторної політики (далі - пропозиції уповноваженого органу).
Матеріали справи свідчать, що проект рішення, прийнятого 14.07.016 року до відповідальної постійної комісії для вивчення та надання висновків про відповідність проекту регуляторного акта вимогам статей 4 та 8 цього Закону не передавався та відповідного висновку не отримував.
Також, в порушення ст.34 Закону цей проект рішення до Державної регуляторної служби для отримання пропозицій не надсилався.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне перевірити оскаржуване рішення на відповідність нормам податкового законодавства, оскільки як вже зазначалося предметом регулювання цього нормативно-правового акту є адміністративні відносини між органом державної влади та суб'єктами господарювання щодо оподаткування земельних ділянок.
Так, відповідно до положень пп. 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 ПК України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначені статтею 7 цього кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Оскаржуване рішення містить об'єкт оподаткування - земельні ділянки промисловості, транспорту та зв'язку на території м. Нікополя, платників податків і зборів - землекористувачі, розмір ставки - 1,75 % у 2017 році та 2 % у 2018 році, податковий період - 2017 та 2018 роки.
Думку Державної регуляторної служби щодо невірного визначення об'єкту оподаткування суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки визначення відповідачем оподаткування категорій земель за Земельним кодексом України не суперечить положенням ПК України з огляду на наявність нормативно-грошової оцінки цих земельних ділянок.
Перевіряючи правильність визначення податкового періоду, суд апеляційної інстанції виходить з положень ст. 33 ПК України, відповідно до якої податковим періодом визначається встановлений цим кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.
Оскільки предметом регулювання оскаржуваного рішення є земельний податок, а відповідно до положень ст. 285 ПК України цей податок розраховується за рік, то з огляду на час прийняття рішення, податковим періодом буде 2017 рік, а відповідач визначив податковим періодом два роки: 2017 та 2018, що не відповідає вимогам ПК України.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про невідповідність оскаржуваного рішення нормам ПК України та порушення процедури під час його прийняття. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Нікопольської міської ради - залишити без задоволення.
Постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2017 р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.
В повному обсязі ухвала виготовлена 17.11.2017 року.
Головуючий: С.А. Уханенко
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: Ю.М. Дадим