14 листопада 2017 рокусправа № 804/2955/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.
суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.
за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року в адміністративній справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Логос»
до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
До суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Логос», в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0001721403, № 0001771403 від 21.02.2017.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що з 19.12.2017 по 31.01.2017 посадовими особами податкового органу було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Логос» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2016, за результатами якої складено акт № 383/04-36-14-03/23363633 від 07.02.2017.
В ході перевірки податковий орган дійшов висновку про: порушення позивачем п. 188.1 ст. 188 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на 499425 грн., в тому числі за вересень 2016р.; завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість, яке залишилося непогашеним станом на 1 липня 2015 року, в податковій звітності з податку на додану вартість у сумі 165492 грн., що призвело до завищення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в ЄРПН, визначеної п. 2001.3 ст. 2001 ПК України.
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.02.2017: форми «Р» № 0001721403, за яким за порушення п. 188.1 ст. 188 ПК України позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 749137,50 грн., у тому числі за основним податковим зобов'язанням - 499425 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 249712,50 грн.; форми «В4» № 0001771403, за яким за порушення п. 188.1 ст. 188 ПК України позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 16549,20 грн.
Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до приписів статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні.
Звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг) визначена сторонами у договорі, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.
Статтею 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/ послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
Згідно зі ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладені на контролюючі органи.
Зі змісту акту перевірки вбачається, що посадовими особами контролюючого органу зроблено висновок про реалізацію позивачем робіт і послуг нижче їх собівартості, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ на 499425 грн. та внаслідок цього до завищення суми від'ємного значення сум ПДВ, яке залишилось непогашеним станом на 1 липня 2015року в податковій звітності з ПДВ у сумі 165492 грн., виключно на підставі матеріалів бухгалтерського обліку: рахунків № № 701, 703, 901, 70, 702, 712, 311, 681, 641, 902, 23, 26, 91 - «Загальновиробничі витрати» регістрів бухгалтерського обліку, 92 - Адміністративні витрати, 93 - витрати на збут.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої, що відповідачем не здійснено в повному обсязі аналіз первинних бухгалтерських документів, які підтверджують господарські операції позивача з реалізації робіт і послуг за ціною, нижчою їх собівартості, не досліджені питання вартості придбаних товарів/послуг з метою порівняння цін купівлі та продажу з урахуванням обов'язковості ведення платником податку бухгалтерського обліку та складання первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій відповідно до вимог ст.ст. 2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Також посадовими особами податкового органу не надано належної оцінки тим обставинам, що ТОВ «Логос» помилково віднесено у бухгалтерському обліку до загальновиробничих витрат витрати, які є фактично адміністративними витратами та витратами на збут, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями бухгалтерських довідок та копіями додатків до них.
Разом з тим, судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що про вказані помилки у бухгалтерському обліку позивачем було повідомлено посадових осіб, які проводили перевірку, а також були подані відповідні заперечення на акт перевірки, які необґрунтовано не були враховані податковим органом при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень, оскільки саме помилкове віднесення вказаних витрат до загальновиробничих стало наслідком відображення показників бухгалтерського обліку як завищення собівартості реалізованої продукції, однак при правильному відображенні даних витрат у складі адміністративних витрат та витрат на збут, зменшується собівартість реалізованої продукції, що в подальшому було виправлено самим позивачем шляхом правильного визначена собівартості реалізації продукції та вказує на те, що доходи від реалізації продукції вище від собівартості.
Обґрунтованість доводів позивача щодо помилкового ведення бухгалтерського обліку у вказаній частині підтверджується положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормами Положення стандарту бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.
Натомість відповідачем під час судового розгляду справи не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту заниження позивачем податкового кредиту з ПДВ та, як наслідок, завищення від'ємного значення сум ПДВ.
Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року в адміністративній справі № 804/2955/17 - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.
Повний текст ухвали складений 17 листопада 2017 року.
Головуючий: О.В. Головко
Суддя: Т.І. Ясенова
Суддя: А.В. Суховаров