ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
30 жовтня 2017 року 15:25 № П/811/272/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого Шрамко Ю.Т., суддів Вєкуа Н.Г., Костенко Д.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до Державної служби України з безпеки на транспорті, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Новомиргородський цукор», на стороні відповідача - Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки про скасування постанови,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомиргородський цукор» до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», на стороні відповідача - Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки про скасування постанови в.о. начальника Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Кривошапки С.М. серії АА № 0010422 від 07.02.2017 року.
В судовому засіданні 17.05.2017 року судом задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомиргородський цукор» та змінено їхні процесуальні статуси, як сторін у справі. ТОВ «Порше Лізинг Україна» залучено до участі у справі як позивача, ТОВ «Новомиргородський цукор» залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу винесена на підставі акту, який складено з порушенням постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567, яким затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, а також суб'єктом владних повноважень порушено принцип територіальності при розгляді адміністративної справи.
Представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача в судове засідання не з'явились, будь-яких письмових пояснень чи доказів суду не надіслали, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу АА № 0010422 від 07.02.2017 року в.о. начальника Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Кривошапки С.М. ТОВ «Порше Лізинг Україна» притягнуто до відповідальності за порушення вимог абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700 грн.
Зазначена постанова складена на підставі акту перевірки № 0110491 від 17.12.2016 року.
Як вбачається з акту (ВА) № 0110491 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 17.12.2016 року, (далі - акт перевірки), на автобазі Н-25 у м. Кіровоград на підставі направлення на перевірку № 019122 від 06.12.2016 року проведено перевірку транспортного засобу MAN TGS 21.400 номерний знак НОМЕР_1, що належить ТОВ «Порше Лізинг Україна» та встановлено порушення абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону. Наведено перелік відсутніх документів: посвідчення водія відповідної категорії, товарно-транспортна накладна або інший документ на вантаж, індивідуальна контрольна книжка водія, поліс обов'язкового цивільного страхування тощо. При цьому, в акті зазначено, що водій відмовився від спілкування з працівниками інспекції та документів, які посвідчують його особу не надав.
Відповідно до договору фінансового лізингу № 00012895 від 05.09.2016 року, укладеного між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ТОВ «Новомиргородський цукор», транспортний засіб, який був об'єктом перевірки, передано у лізинг третій особі - ТОВ «Новомиргородський цукор».
У контексті викладеного суд зазначає наступне.
Закон України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2344-ІІІ) визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.
Відповідно до статті 6 наведеного Закону, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти.
Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства.
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Враховуючи відсутність доказів повідомлення позивача та/або перевізника про перевірку, суд приходить до висновку, що перевірка не належить до планових. У позовній заяві позивач вказує на рейдову перевірку, проте відповідні докази у суду відсутні.
Відповідно до статті 48 Закону № 2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Як вбачається з акту перевірки, водій відмовився від надання будь-яких документів.
Суду пред'явлено наступні докази (у копіях): посвідчення водія ОСОБА_2 (відкрито категорію на керування вантажним транспортом), протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу НОМЕР_1 (уповноважена особа ОСОБА_2.), поліси обов'язкового страхування № АК/5274916 від 27.09.2016 року (напівпричіп) та № АК/6091606 від 05.10.2016 року (транспортний засіб НОМЕР_1), договір обов'язкового особистого страхування № 36/3643183/12021/17 від 03.02.2017 року, товарно-транспортна накладна від 07.12.2016 року.
Проте суд критично ставиться до наданих доказів, оскільки під час перевірки вони водієм надані не були, що є його обов'язком в силу вимог статті 48 Закону № 2344-ІІІ, крім того, суд звертає увагу на відсутність договору обов'язкового особистого страхування водія, оскільки надана суду копія такого документа датована у часі пізніше - лютий 2017 року, ніж проведення перевірки - грудень 2016 року.
Щодо порядку проведення перевірки та складання протоколу про застосування адміністративно-господарського штрафу суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок).
Відповідно до наведеного Порядку (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) суд приходить до висновку про проведення саме рейдової перевірки (не менше двох осіб перевіряючих, місце проведення перевірки - автобаза тощо).
Так, пунктом 15 Порядку встановлено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:
наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);
відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
додержання водієм режиму праці та відпочинку;
виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів тощо.
Рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання, зокрема іноземним, вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку).
Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Щотижневий графік складається з урахуванням проведення рейдових перевірок не частіше ніж один раз на квартал (пункт 13 Порядку).
Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (пункт 14 Порядку).
Як зазначено у Порядку, акт перевірки складається за результатом планової або позапланової перевірки, окремо щодо рейдової перевірки у правовому акті норми щодо складання акту не міститься.
Разом з тим, пунктом 40 Порядку водію надано право підписати акт перевірки або відмовитися від його підписання, чим й скористався водій третьої особи - ТОВ «Новомиргородський цукор». Також суд звертає увагу на наявність обов'язку, передбаченого пунктом 41 Порядку, уповноваженої особи суб'єкта господарювання створити умови для проведення перевірки та надати необхідні документи.
Виходячи з сукупності наведених прав та обов'язків суб'єктів спірних правовідносин, суд критично ставиться до аргументів позивача щодо порушення його прав під час перевірки, оскільки водій фактично відмовився від обов'язку щодо надання документів особам, що здійснювали перевірку.
З приводу доводів позивача щодо порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 25 Порядку справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Позивач вказує на розгляд справи пізніше на три дні, ніж встановлено вказаним Порядком та порушення принципу територіальності, оскільки розгляд справи здійснено за місцем знаходження лізингодавця.
Згідно зі статтею 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до Закону України від 16.12.1997 року № 723/97-ВР «Про фінансовий лізинг», фінансовий - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Таким чином, саме позивач є тим суб'єктом господарювання, за місцем якого має розглядатися справа про адміністративне правопорушення, у розумінні наведеного Порядку, а тому доводи позивача щодо порушення принципу територіальності судом визнаються необгрунтованими. Доводи щодо порушення строку розгляду справи на три дні не спростовані відповідачем і визнаються судом обгрунтованими, проте, з огляду на встановлені у справі обставини не можуть бути розцінені судом як достатні для висновку щодо порушення суб'єктом владних повноважень процедури розгляду адміністративної справи.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Таким чином, виходячи з системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов є необґрунтованим та визнається судом таким, що задоволенню не підлягає.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 181 КАС України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Головуючий суддя Ю.Т. Шрамко
Судді Н.Г. Вєкуа
Д.А. Костенко