ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
17 листопада 2017 року №826/8489/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Сіт-сервіс"
до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві
проскасування постанов,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіт-сервіс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, у якій просить суд (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 25.07.2017), визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 19.06.2017 ВП №54063626.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постанова Головного управління Держпраці у Київській області, на підставі якої відкрито виконавче провадження №54063626, оскаржується в судовому порядку, а відтак не набрала законної сили. Вказане, на думку позивача, свідчить про те, що постанова про арешт коштів боржника від 19.06.2017 ВП №54063626 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте через канцелярію суду надав копії матеріалів виконавчого провадження №54063626.
Розгляд адміністративної справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі положень частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Головне управління Держпраці у Київській області постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.01.2017 №06 наклало на товариство з обмеженою відповідальністю "Сіт-сервіс" штраф у розмірі 96 000,00 грн.
Постановою Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 05.06.2017 відкрито виконавче провадження №54063626.
В подальшому, постановами Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 14.06.2017 накладено арешт на майно боржника та від 19.06.2017 накладено арешт на кошти боржника в межах виконавчого провадження №54063626.
Позивач не погоджуючись із постановою Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про арешт коштів боржника від 19.06.2017 ВП №54063626, звернувся до суду з даним позовом.
Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.
Пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Стаття 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначає вимоги до виконавчого документу, зокрема, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.
Частина четверта статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначає виключний перелік підстав коли виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, зокрема, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Суд ознайомившись із виконавчим документом, а саме, постановою Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.01.2017 №06, встановив, що вона відповідає вимогам, визначеним статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження", а тому у державного виконавця були відсутні підстави для повернення виконавчого документу стягувачу без виконання.
Додатково суд наголошує, що доводи позивача стосовно того, що постанова Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.01.2017 №06 не набрала законної сили спростовуються відміткою на такій постанові, де зазначено, що постанова набрала законної сили 21.01.2017.
Що стосується тверджень позивача стосовно того, постанова Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.01.2017 №06 зупиняє свою дію на час оскарження її в судовому порядку, суд зазначає наступне.
Постанова Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.01.2017 №06 прийнята згідно з Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509).
Так, пунктом 8 Порядку №509 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.
Відповідно до пункту 9 Порядку №509 штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб'єкт господарювання або роботодавець повідомляють Держпраці чи її територіальний орган.
Згідно пункту 10 Порядку №509 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.
При цьому, Порядком не визначено, що оскарження постанови Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами зупиняє її дію або дію набрання законної сили.
Водночас, приписами пункту 11 Порядку №509 встановлено, що не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються: у судовому порядку регіональними центрами зайнятості на підставі матеріалів справи, що передаються їм територіальними органами Держпраці (щодо штрафів, передбачених частинами другою, п'ятою і шостою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення"); у судовому порядку територіальними органами Держпраці (щодо штрафів, передбачених частинами третьою, четвертою і сьомою статті 53 зазначеного Закону); органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).
З постанови Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.01.2017 №06 вбачається, що вона прийнята на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, отже, є виконавчим документом і пред'являється до виконання органам державної виконавчої служби в порядку встановленому законом.
Матеріали справи свідчать, що Головне управління Держпраці у Київській області реалізувало свої повноваження, передбачені пунктом 11 Порядку №509, та подало постанову про накладення штрафу від 11.01.2017 №06 на примусове виконання до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
Постановою Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 05.06.2017 відкрито виконавче провадження №54063626 з виконання постанови про накладення штрафу від 11.01.2017 №06 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Сіт-сервіс" на користь державного бюджету України штрафу у розмірі 96 000,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Підстави зупинення вчинення виконавчих дій визначені статтею 34 Закону України "Про виконавче провадження".
Так, згідно пункту 2 частини першої сатті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
З аналізу наведених законодавчих норм слідує, що ні Порядком №509, ні статтею 34 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено автоматичного зупинення дії та виконання виконавчих документів у разі оскарження останніх у судовому порядку.
Згідно Єдиного реєстру судових рішень, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017, відмовлено в задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Сіт-сервіс" про зупинення дії постанови Головного управління Держпраці у Київській області №06 від 11.01.2017 про накладення штрафу у розмірі 96000,00 грн. до набранням законної сили постанови суду у адміністративній справі №826/1258/17, в межах якої оскаржується постанова про накладення штрафу від 11.01.2017 №06 .
Відтак підстави для зупинення виконання виконавчого документу відсутні, як і відсутні правові підстави для скасування постанови Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про арешт коштів боржника від 19.06.2017 ВП №54063626 .
Враховуючи, що виконавче провадження №54063626 з виконання постанови про накладення штрафу від 11.01.2017 №06 відкрито у відповідності до вимог чинного законодавства, то накладений згідно із приписами статтті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на кошти боржника постановою від 19.06.2017 є правомірним.
Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін та показання свідків, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 69-71, 94, 128, 158-163, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Літвінова А.В.