Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.
Іменем України
26.04.2007
Справа №2-29/9787-2006
За позовом - Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради, м.Сімферополь.
До відповідача - Республіканського комітету по фізичній культурі та спорту АР Крим, м.Сімферополь.
Про виселення.
Суддя О.І. Башилашвілі
Від позивача - Бабенко О.Б.- головний спеціаліст, довіреність від 20.03.2007р. № 558/40/04.
Від відповідача - Алібаєв Є.С. - директор, посвідчення №68, Алядінов Н.І. - представник, довіреність від 08.11.06р. №1784; Дворцевой В.М. - представник, довіреність від 09.11.06р. №63/08, Легкова О.Г. - представник, довіреність у справі.
Сутність спору: Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Республіканського комітету по фізичній культурі та спорту АР Крим про виселення з орендованих приміщень кінотеатру «Супутник» площею 435,63 кв.м. і будівель господарського будиночка площею 77,3 кв.м., розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул.Севастопольска,156.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у відсутність достатніх правових підстав користується спірним об'єктом, оскільки строк дії договору оренди спірного майна закінчився. Також позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору в частині своєчасних розрахунків по орендній платі та страхуванню об'єкту оренди.
Крім того, позивач посилається на те, що відповідач не приймає не яких дій для приведення договору оренди у відповідність з приписом Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради про необхідність надання документів, необхідних для приведення договору оренди у відповідність з Бюджетним кодексом України та методики розрахунку та порядку використання орендної платні для об'єктів, які відносяться до комунальної власності м. Сімферополя.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, проти позовних вимог заперечує з тих підстав, що їм належним чином виконуються умови договору, а договір оренди у порядку встановленому договору не розривався та є таким, що діє.
Відповідач звернувся до суду із клопотанням про зупинення провадження у цій справі до розгляду господарським судом АР Крим його позову до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради про спонукання укласти договір оренди нежитлових приміщень.
Суд вважає, що вказане клопотання відповідача не підлягає задоволенню, оскільки відповідач не представив суду належні докази знаходження на розгляді господарського суду АР Крим такого позову.
Провадження у справі порушено суддею С.А. Чумаченко, однак у зв'язку з закінченням у неї строку повноважень судді, за резолюцією Виконуючого Обов'язки Голови господарського суду АР Крим Л.О. Ковтун, справа була передана на розгляд судді М.П. Гаврилюк.
У зв'язку з закінченням у судді М.П. Гаврилюк строку повноважень судді, за резолюцією Виконуючого Обов'язки Голови господарського суду АР Крим Л.О. Ковтун, справа була передана на розгляд судді О.І. Башилашвілі.
За клопотанням сторін, строк вирішення спору продовжувався відповідно до ст. 69 ГПК України.
Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухав представників сторін, суд, -
На підставі розпорядження Сімферопольського міського голови від 06.02.2001р. №89-р, між представництвом Фонду майна АР Крим в м. Сімферополі (орендодавець) та Республіканським комітетом по фізичній культурі та спорту АР Крим (орендар), укладений договір оренди будівлі кінотеатру «Супутник», площею 436,63 кв.м., розташованого по вул. Севастопольська,156 у м. Сімферополь та будови господарського будиночку площею 77,3 кв.м. для розміщення Республіканської комплексної дитячо-юнацької спортивної школи (а.с. 21-26, далі договір).
Позивач обґрунтував вимогу про виселення відповідача зі спірних приміщень положеннями ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ст.ст. 526,782 ЦК України.
Враховуючи те, що предметом зазначеного договору, є оренда об'єкту, який відноситься до комунальної власності, суд вважає, що до правовідносин, пов'язаних з виконанням цього договору, необхідно застосовувати приписи Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Стаття 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачає, що одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди.
Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін.
На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Так, відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
З аналізу наведеної норми суд робить висновок, що у орендаря виникає зобов'язання повернути об'єкт оренди, лише у разі: розірвання договору оренди, закінчення строку його дії, відмови від його продовження або банкрутства орендаря.
У позовній заяві позивач зазначив, що термін дії договору на підставі якого відповідач користується спірним об'єктом двічі продовжувався: додатковою угодою від 25.02.2002р. до 25.02.2003р. та додатковою угодою від 12.06.2003р. до 01.07.2004р., та стверджує, що термін договору оренди сплив 01.07.2004р.
Однак суд встановив, що додаткові угоди до договору оренди 06.02.2001р. взагалі не укладалися, що підтверджується їх відсутністю у матеріалах справи та поясненнями сторін.
Частина 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного так комунального майна» чітко визначає, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
У пункті 6 договору сторони встановили, що договір укладений строком на один рік та діє з 06.02.2001р. по 06.02.2002р.
Таким чином, якщо позивач не мав би бажання продовжувати з відповідачем договірні відносини він по перше повинен був спрямувати на адресу відповідача відповідне повідомлення про припинення або зміну договору оренди, саме у місячний термін передбачений ч. 1 ст. 17 Закону, тобто у період з 06.02.2002р. по 06.03.2002р. та у кожному наступному року відповідно.
Позивач не представив суду належних доказів того, що він повідомляв відповідача у зазначений місячний строк, про своє не бажання продовжувати договірні відносини, а наявна в матеріалах справи переписка між сторонами у цій справі, не може бути доказами цього, оскільки листи позивача адресовані відповідачу спрямовувалися йому поза межами строку передбаченого ч. 1 ст. 17 Закону.
Суд встановив, що договір оренди від 06.02.2001р. не розірваний та не визнаний недійсним у встановленому договором порядку.
За викладених обставин, суд приходить до висновку про те, що договір оренди від 06.02.2001р. досі є таким, що діє, що у свою чергу спростовує доводи позивача відносно припинення строку дії цього договору.
Так суд вважає, що відповідач користується спірним об'єктом нерухомості цілком правомірно на підставі договору оренди, та на даний час у спірному приміщенні знаходиться Дитячо-Юнацька спортивна школа, у якій займаються понад 1700 дітей.
Такі обставини як: невиконання відповідачем умов договору в частині своєчасних розрахунків по орендній платі та страхуванню об'єкту оренди, не прийняття відповідачем дій для приведення договору оренди у відповідність з приписом Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради про необхідність надання документів, необхідних для приведення договору оренди у відповідність з Бюджетним кодексом України та методики розрахунку та порядку використання орендної платні для об'єктів, які відносяться до комунальної власності м. Сімферополя, не є підставами для звернення до суду із позовом про виселення відповідача із спірних приміщень.
Такі підстави дають можливість особі, яка вважає, що її право порушено звертатися до суду із позовами про розірвання, зміну договірних відносин, однак такі вимоги в рамках цієї справи позивачем не заявлялися, що свідчить про помилковість вибору позивачем засобу захисту.
За викладених обставин, суд вважає не доцільним встановлювати наявність або відсутні вказаних обставин.
Позивач не використав права наданого йому ст. 33 ГПК України та не довів факт припинення строку дії договору оренди на підставі якого відповідач користується спірними приміщеннями, у зв'язку з чим і відсутні підстави для задоволення позову.
Вступна та резолютивна частини рішення оголошенні - 26.04.2007р.
Рішення оформлено та підписано відповідно до ст. 84 ГПК України - 27.04.2007р.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського Процесуального Кодексу України, суд -
В задоволенні позову - відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.