Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 308
Іменем України
05.04.2007
Справа №2-19/8234-2006А
За позовом - Приватного підприємства «Іва», смт. Красногвардійське.
До відповідача - Управління ПФУ в Красногвардійському районі, смт. Красногвардійсье.
Про визнання неправомірної вимоги про сплату боргу
Суддя Мокрушин В.І.
Секретар Сидельова І.І.
Від позивача - Ніколаєва Л.Л., юрист, довіреність №15 від 13.03.2007 р.
Від відповідача - не з'явився
Суть спору:
Позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про визнання неправомірною вимоги про сплату боргу та просив суд скасувати вимогу Управління ПФУ в Красногвардійському районі про сплату боргу № Ю-369 від 09.11.2005 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що дії відповідача не відповідають фактичним обставинам та діючому законодавству.
Відповідач надав відзив на позов, позовних вимог не визнав, просив у задоволенні позову відмовити.
15 червня 2006 р. провадження по справі було зупинено, по справі призначено проведення судово-бухгалтерської експертизи документів, після проведення якої провадження по справі було відновлено.
Згідно висновків експерта № 1732 від 06.02.2007 р., висновки визначені в акті Управління Пенсійного фонду України в Красногвардейському районі АР Крим № 98-Ю від 09.11.2005 р., про те, що Приватним підприємством «Іва» за період з 01.04.2005 р. занижені страхові внески в сумі 37946,40 грн. нормативно не підтверджуються.
Справа слухалася у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями).
Представник позивача відмовився від послуг перекладача.
Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст.10 Закону України «Про судоустрій» (від 07.02.2002 року № 3018), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350), ст.15 Кодексу адміністративного судочинства України та клопотанням представника позивача він давав пояснення по справі на російській мові.
Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), п.2-1 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Відповідно до ст.130 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) перед початком слухання справи представнику позивача була вручена пам'ятка про права та обов'язки сторін.
Розглянув матеріали справи, суд -
Приватне підприємство «Іва» (далі по тексту ПП «Іва») зареєстроване у якості суб'єкта підприємницької діяльності 11.06.2003 року Красногвардійською районною державною адміністрацією Автономної Республіки Крим, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію (а.с.27).
Згідно із ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Відповідно до п.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
09 листопада 2005 р. Управлінням Пенсійного фонду України в Красногвардейському районі за результатами перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування було складено акт № 98-ю, на підставі якого відповідач пред'явив до позивача вимогу № Ю-369 від 09.11.2005 р. про сплату недоїмки на суму 37946,40 грн. (а.с.8-10).
16 листопада 2005 р. ПП «Іва» направило скаргу № 34 на вимогу про сплату боргу № Ю-369 від 09.11.2005 р. (а.с.11-12).
Управлінням ПФУ в Красногварднейському районі прийнято рішення № 10 від 23.11.2005 р. за результатами розгляду скарги, згідно якого вимога про сплату боргу № Ю-369 від 09.11.2005 р. залишена без змін, а скарга ПП «Іва» без задоволення.
Позивач звернувся до суду із позовом та просить визнати неправомірною вимогу про сплату боргу.
Відповідач надав відзив на позов, позовних вимог не визнав, просив у задоволенні позову відмовити.
15 червня 2006 р. провадження по справі було зупинено, по справі призначено проведення судово-бухгалтерської експертизи документів, після проведення якої провадження по справі було відновлено.
Згідно висновків експерта № 1732 від 06.02.2007 р., висновки, вказані в акті Управління Пенсійного фонду України в Красногвардейському районі АР Крим № 98-Ю від 09.11.2005 р., про те, що ПП «Іва» за період з 01.04.2005 р. занижені страхові внески в сумі 37946,40 грн. нормативно не підтверджуються.
З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (від 09.07.2003 р. № 1058 із змінами та доповненнями).
Відповідно до ст.19 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (від 09.07.2003 р. № 1058 із змінами та доповненнями) страхові внески до солідарної системи нараховуються: для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших
заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності; для страхувальників, зазначених у пункті 2 статті 14 цього Закону: на суми, зазначені в абзаці другому частини першої цієї статті; на суми грошового забезпечення та інших виплат військовослужбовцям та працівникам воєнізованих формувань у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; на суми допомоги або компенсації у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; для страхувальників, зазначених у пункті 4 статті 14, - на суми страхових виплат в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; для осіб, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб; для членів колективних та орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів та фермерських господарств - на суми доходу, що розподіляється між членами колективних, орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів, фермерських господарств і підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб; для осіб, які беруть добровільну участь, - на суми, визначені договором про добровільну участь. Страхові внески до Накопичувального фонду нараховуються на всі суми сукупного оподатковуваного доходу (прибутку) застрахованих осіб, а для осіб, які беруть добровільну участь, - на суми, визначені договором про добровільну участь. Нарахування страхових внесків відповідно до частин першої та другої цієї статті, здійснюється на суми, які не зменшені відповідно до законодавства про податок на доходи фізичних осіб. Страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, які не зменшені на суму податків, інших обов'язкових платежів і внесків, що відповідно до законодавства сплачуються із зазначених сум, та суми утримань, що здійснюються відповідно до законодавства або за договорами позики, придбання товарів та виплат тощо або на інші цілі за дорученням отримувача. Страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.03.2005 року № 58-р «Про деякі питання спрощеної системи оподаткування» припинено стягнення заборгованості за цими платежами, яка утворилася у 2004 році - I кварталі 2005 року до остаточного законодавчого врегулювання функціонування спрощеної системи оподаткування.
Таким чином, нарахування недоімки з 01.04.2005 року Управлінням ПФУ в Красногварднейському районі є цілком правомірним.
З урахуванням викладеного суд у задоволенні адміністративного позову відмовляє.
На підставі викладеного та керуючись ст.17, 18, 70, 76, 86, 112, 136, 162 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), суд
· У задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена у апеляційному порядку відповідно до ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова проголошена у судовому засіданні 05.04.2007 року у 10 год. 20 хв.
У судовому засіданні проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Мокрушин В.І.