Справа №592/2420/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/788/670/17 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами
14 листопада 2017 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 592/2420/17 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Ковпаківського районного суду м. Сум від 16 червня 2017 року, за яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Тимченки Недригайлівського району Сумської області, мешканець АДРЕСА_1 (зареєстрований по АДРЕСА_2 ), раніше не судимий
визнаний винуватим в пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_8
потерпілих - ОСОБА_9 , ОСОБА_10
обвинуваченого - ОСОБА_11
захисника - адвоката ОСОБА_12 , -
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_13 просить змінити вирок суду та звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, оскільки він щиро покаявся, добровільно відшкодував завдану шкоду у визначеному потерпілими розмірі, має на утриманні малолітню дитину, вперше притягується до кримінальної відповідальності, правил дорожнього руху раніше не порушував, до адміністративної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, постійно допомагає рідним, примирився з потерпілими, у добровільному порядку відшкодував витрати на лікування потерпілих. Крім того зазначає, що судом не було враховано позиції потерпілих щодо призначення покарання, а також те, що злочин був вчинений з необережності.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор просить залишити її без задоволення за необґрунтованістю.
За вироком Ковпаківського районного суду м. Сум від 16.06.2017 ОСОБА_11 був визнаний винуватим в пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і йому призначено покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді обмеження волі на строк два роки шість місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.
Відповідно до вироку суду 08.12.2016 близько 20 год. 50 хв. ОСОБА_11 , керуючи автомобілем «Ford Transit» д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння по вул. Білопільський шлях в м. Суми зі сторони м. Білопілля у напрямку вул. Чернігівської, в районі садового центру «Едельвейс», порушив вимоги п.п.2.9а і 12.1 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості руху, втратив контроль над автомобілем та допустив виїзд на смугу зустрічного руху, внаслідок чого сталося лобове зіткнення з автомобілем «ВАЗ-211440» д.н.з. НОМЕР_2 . В результаті дорожньо-транспортної події пасажир автомобіля «ВАЗ» ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження, а водій ОСОБА_10 тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисника ОСОБА_12 , які підтримали апеляційну скаргу, доводи потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які підтримали апеляційну скаргу, доводи прокурора ОСОБА_8 про залишення вироку суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за обставин, викладених у вироку, в апеляційній скарзі не оскаржуються.
Що стосується доводів обвинуваченого про застосування до нього ст.75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, то вони, на думку колегії суддів, є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Так, у відповідності до приписів ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді обмеження волі, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З вироку вбачається, що призначаючи ОСОБА_11 покарання, суд першої інстанції врахував обставини, які пом'якшують покарання, а саме щире каяття, добровільне відшкодування завданих збитків та наявність на утриманні малолітньої дитини. Обтяжуючою покарання обставиною судом було встановлено вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, судом першої інстанції було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_11 , який позитивно характеризується за місцем роботи та раніше до кримінальної відповідності не притягувався, і що він повністю визнав свою вину. Також суд взяв до уваги позицію потерпілих щодо покарання, яке на їх думку повинно було б бути достатнім для нього.
Враховуючи особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_11 покарання із застосуванням ст.69 КК України та перейшов до іншого, більш м'якого основного виду покарання, не зазначеного в санкції ч.2 ст.286 КК України, у виді обмеження волі.
В той же час, будь-яких законних підстав для звільнення ОСОБА_11 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, колегія суддів не вбачає, враховуючи при цьому як зазначені вище обставини, так і суспільну небезпечність вчиненого обвинуваченим злочину, який хоча і є необережним, однак за своїм ступенем є тяжким. Крім того, колегія суддів бере до уваги й те, що злочин був вчинений обвинуваченим у стані алкогольного сп'яніння, а також наслідки, які від нього настали, а саме отримання потерпілими тяжких тілесних ушкоджень та середньої тяжкості.
Інші ж обставини, на які обвинувачений посилається у своїй апеляційній скарзі відносно того, що він раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, допомагає рідним, примирився з потерпілими та відшкодував витрати на їх лікування, то в даному випадку вони не є, на думку колегії суддів, тими обставинами, на підставі яких можна дійти висновку про можливість виправлення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
На підставі викладеного, колегія суддів не вбачає будь-яких законних підстав звільнення ОСОБА_11 від відбування покарання з випробуванням, як про це поставлене ним питання в апеляційній скарзі, оскаржене судове рішення є належним чином обґрунтованим та вмотивованим, внаслідок чого воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Що стосується клопотання обвинуваченого про звільнення його на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від відбування покарання у виді обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, то воно задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до п.«е» ст.9 цього Закону, амністія не застосовується до осіб, яких засуджено за порушення правил безпеки дорожнього руху, що заподіяли тяжкі тілесні ушкодження, вчинене особою у стані алкогольного сп'яніння.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418 і 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Ковпаківського районного суду м. Сум від 16 червня 2017 року відносно ОСОБА_14 - залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на цей вирок - без задоволення.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про звільнення його на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від відбування покарання у виді обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4