ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.11.2017Справа №910/14322/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІМ-КОМПАНІ"
до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"
третя особа 1 без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОФІТ"
третя особа 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -
Національний банк України
третя особа 3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -
Міністерство фінансів України
про зобов'язання вчинити дії
Суддя Турчин С.О.
Представники сторін:
від позивача: Камишева К.В.;
від відповідача: Каракоця О.В.;
від третьої особи 1: не з'явився;
від третьої особи 2: не з'явився;
від третьої особи 3: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРІМ-КОМПАНІ" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (відповідач) в якому просить суд зобов'язати ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" вчинити дії, а саме передати ТОВ "ДРІМ-КОМПАНІ" оригінал кредитного договору №4П13781Д від 04.12.2013 і відповідні документи, які підтверджують зобов'язання ТОВ "ПРОФІТ".
Позовні вимоги обґрунтовані виконанням позивачем на підставі договору поруки №4П13781Д/П від 20.10.2016 обов'язку боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІТ", третя особа 1) перед Публічним акціонерним товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" за кредитним договором №4П13781Д від 04.12.2013 шляхом здійснення погашення заборгованості у сумі 70784826,43 грн. згідно із платіжним дорученням №2139 від 20.10.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2017 порушено провадження у справі № 910/14322/17, залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОФІТ" та призначено справу до розгляду на 21.09.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 залучено до участі у справі №910/14322/17 третіх осіб 2, 3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національний банк України, Міністерство фінансів України та відкладено розгляд справи на 17.10.2017.
13.10.2017 через відділ діловодства суду від третьої особи 2 надійшли пояснення по справі, в яких Національний банк України позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІМ-КОМПАНІ" заперечив з підстав їх необґрунтованості.
Представник відповідача в судовому засіданні 17.10.2017 надав суду відзив на позовну, в якому позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що ні законодавством, ні договором не передбачено що ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" має передати саме оригінали документів, а тому відсутнє порушення прав позивача.
Представник позивача в судовому засіданні 17.10.2017 подав суду клопотання про продовження строку вирішення спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/14322/17 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 07.11.2017.
Представник відповідача в судовому засіданні 07.11.2017 заявив клопотання про здійснення технічної фіксації судового засідання.
Відповідно до п. 7 ст. 81-1 ГПК України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Враховуючи те, що відповідачем заявлено клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису, при подальшому розгляді справи № 910/14322/17 буде здійснюватись фіксування судового процесу.
Представник позивача в судовому засіданні надав суду документи по справі та заявив усне клопотання про залучення до участі у справі Національного антикорупційного бюро України як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.
Згідно із ч. 2 ст. 27 ГПК України, у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
У пункті 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року господарським судам України роз'яснено, що у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", Національне антикорупційне бюро України є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових. Завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.
Однак, враховуючи характер спору у даній справі та обставини справи, за висновками суду прийняття рішення в даній справі не може вплинути на права та обов'язки Національного антикорупційного бюро України, у зв'язку із чим, суд зазначає про відсутність підстав для залучення Національного антикорупційного бюро України як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Посилання позивача у письмових поясненнях від 21.09.2017 на ймовірне вилучення Національним антикорупційним бюро України в рамках кримінального провадження у відповідача документів, в тому числі витребуваних судом, не є достатньою підставою для залучення вказаного державного органу до участі у справі як третьої особи.
За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні заявленого клопотання позивача про залучення до участі у справі Національного антикорупційного бюро України як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні 07.11.2017 підтримав позовні, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 07.11.2017 заперечив проти позовних вимог.
Представник третіх осіб 1, 2, 3 в судове засідання 07.11.2017 не з'явились.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Треті особи 1, 3 були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду ухвалою суду від 17.10.2017, надісланою на юридичні адреси вказані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Також оскільки представник третьої особи 2 був присутнім в судовому засіданні 17.10.2017, що підтверджується протоколом судового засідання від 17.10.2017, то третя особа 2 була належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду.
В судовому засіданні 07.11.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
20.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРІМ-КОМПАНІ" (позивач, поручитель) та Публічним акціонерним товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (відповідач 1, кредитор) укладено договір поруки №4П13781Д/П (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФІТ" (код за ЄДРПОУ 32466295) (далі - боржник) своїх зобов'язань за кредитним договором від 04.12.2013 №4П13781Д (далі - кредитний договір), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.
Відповідно до п. 2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.
В пункті 3 договору поруки зазначено, що поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.
У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору (п. 4 договору поруки).
У випадку невиконання боржником п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання (п. 5 договору поруки).
Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору (п. 6 договору поруки).
У випадку порушення поручителем зобов'язання, передбаченого п. 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору (п. 7 договору поруки).
Згідно із п. 8 договору поруки, до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.
У відповідності до п. 9 договору поруки, у випадку невиконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в п. 5 цього договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості, яка зазначена в зазначеній письмові вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов'язань за цим договором.
Пунктом 10 договору поруки визначено, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за цим договором (п. 11 договору поруки).
Цей договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 05.01.2016, укладеної сторонами.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що 20.10.2016 у відповідності до договору поруки №4П13781Д/П виконав обов'язок боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІТ", третя особа 1) перед Публічним акціонерним товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", здійснивши погашення заборгованості у сумі 70784826,43 грн. за кредитним договором №4П13781Д від 04.12.2013 згідно із платіжними дорученнями №2139 від 20.10.2016.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу положень ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Умовами договору поруки визначено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Як зазначає позивач, згідно із платіжним дорученням №2139 від 20.10.2016 перераховано відповідачу кошти у сумі 70784826,43 грн. з призначенням платежу: виконання зобов'язань по кредитному договору №4П13781Д від 04.12.2013 згідно договору поруки №4П13781Д/П від 20.10.2016.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, позивач, звертаючись до суду з даним позовом має довести обставини на які посилається у позові щодо виконання замість боржника зобов'язання за кредитним договором, погашення всієї заборгованості за кредитним договором №4П13781Д від 04.12.2013.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В той же час, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів в підтвердження того, що станом на 20.10.2016 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІТ" за кредитним договором №4П13781Д від 04.12.2013 становила 70784826,43 грн.
За відсутності належних та допустимих доказів в підтвердження дійсного розміру заборгованості за кредитним договором №4П13781Д від 04.12.2013 та того, що за рахунок коштів в сумі 70784826,43 грн. було в повному обсязі погашено заборгованість за боржника за вказаними вище кредитними договорами, суд прийшов до висновку про недоведеність позивачем виконання зобов'язання боржника за кредитними договорами в повному обсязі.
При цьому, зі змісту приписів частин першої та другої статті 556 ЦК України можна прийти до висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем). Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-466цс15 та від 07.10.2015 у справі №6-932цс15.
Враховуючи встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, на які він посилається у позові та про необґрунтованість заявленого позивачем позову.
Зі змісту договору поруки вбачається, що у випадку невиконання боржником п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору (п. 5, п. 6 договору поруки).
Однак, в матеріалах справи відсутні та позивачем не надано жодних вимог банку адресованих позивачу щодо погашення заборгованості за боржника за кредитним договором №4П13781Д від 04.12.2013.
Доказів в підтвердження того, що позивач звертався до відповідача з вимогою надати документи, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, позивачем не надано.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Процесуально-правовий зміст захисту права, закріпленого у Господарському процесуальному кодексі України, полягає у тому, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 1 ГПК України).
До господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас за змістом зазначеної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.
Суд зазначає, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права та захисту підлягає порушене право, а матеріалами справи не підтверджено порушення позивача з боку відповідача, то відсутність порушеного права позивача також є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Разом з тим, з урахуванням того, що ч. 3 ст. 553 ЦК України та ч. 3 ст. 556 ЦК України поручителем може бути кілька осіб і до кожного з них хто виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним, суд зазначає, що нормами чинного законодавства не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов'язок боржника.
Судом встановлено, що умовами договору поруки та чинним законодавством не передбачено обов'язку кредитора передати поручителю саме оригінали документів, що підтверджують обов'язок боржника.
В той же час, стаття 14 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи встановлені вище обставини, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин викладених у позові та порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог про зобов'язання відповідача передати позивачу оригінали кредитного договору №4П13781Д від 04.12.2013 і відповідні документи, які підтверджують зобов'язання ТОВ "ПРОФІТ".
Підсумовуючи вищенаведене, суд відмовляє у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІМ-КОМПАНІ".
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову судовий збір, відповідно до ст. ст. 49 ГПК України, покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2017.
Суддя С.О. Турчин