ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
09.11.2017Справа № 910/23041/16
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра фуд";
2) Terra food milk Ukraine Limited;
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча Компанія "Терра Фуд"
про звернення стягнення на предмет застави
за участю представників:
від позивача:Бавріна І.М. - представник за довіреністю №09/12/209 від 24.04.2017 р.
від відповідача -1:Кучирка Ю.В. - представник за довіреністю № 22 від 20.09.2015 р.
від відповідача -2:не з'явився
від відповідача -3Бортницький Ю.В. - представник за довіреністю № 09/06 від 09.06.2017 р.
До господарського суду міста Києва звернулось з позовом Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра фуд" (далі - ТОВ "Терра фуд", відповідач-1), Terra food milk Ukraine Limited (далі - Terra food milk, відповідач-2) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча Компанія "Терра Фуд" (далі -ТОВ "УК "Терра Фуд", відповідач-3) про звернення стягнення на предмет застави.
У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем (ТОВ "Терра фуд", який є правонаступником ТОВ «Інтер Фуд») умов кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 20-1435/2-1 від 27.05.2011 р. в частині своєчасного повернення кредиту та сплати процентів. Позивач вважає, що у з зв'язку з наявністю у позичальника кредитної заборгованості та в силу договору застави корпоративних прав № 20-4047/3-1 від 17.12.2013 р. у ПАТ "Промінвестбанк" виникло право на звернення стягнення на предмет застави.
У позові ПАТ "Промінвестбанк" просить у рахунок погашення кредитної заборгованості ТОВ "Терра фуд" в сумі 219 848 932,31 грн., яка складається із: заборговності за кредитом у сумі 209 849 000,00 грн., заборгованості за процентами у сумі 9 406 859,15 грн. та пені за простроченими процентами у сумі 593 073,16 грн., звернути стягнення на предмет застави згідно з договором застави корпоративних прав № 20-4047/3-1 від 17.12.2013 р., а саме - на належні на праві власності ТОВ "Терра фуд", Terra food milk, ТОВ "УК "Терра Фуд" корпоративні права (100 %) у статутному капіталі ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" за ціною, визначеною згідно з п. 1.3 договору застави корпоративних прав, що складає 2 414 783, 00 грн.
До початку розгляду справи по суті, від ПАТ "Промінвестбанк" надійшла заява про уточнення позовних вимог, яку суд відповідно до п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. № 18 розцінив, як заяву про зміну предмету позовних вимог в частині визначення способу звернення стягнення та ціни предмета застави (100 % корпоративних прав у статутному капіталі ТОВ "Тульчинський маслосирзавод"), а саме - шляхом визнання за ПАТ "Промінвестбанк" права власності за ціною, визначеною згідно з п. 1.3 договору застави корпоративних прав, у сумі 2 414 783, 00 грн. Вказану заяву суд прийняв до матеріалів справи та розгляд спору здійснюється з урахуванням зазначених змін до позовних вимог.
У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Присутні у судовому засіданні представники відповідача-1 та відповідача-3 проти позову заперечили, зазначили що сума кредитної заборгованості є недоведеною та позивач застосував невірний спосіб звернення стягнення на предмет зазстави. Просили відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача-2 - Terra food milk в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі. Позиція відповідача-2 з приводу заявленого позову суду невідома.
Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача-2 за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що 27.05.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (банк) та Товариством обмеженою відповідальністю "Інтер Фуд", правонаступником прав та обов'язків якого є Товариство обмеженою відповідальністю "Терра Фуд" (позичальник) був укладений кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 20-1435/2-1 (далі - кредитний договір).
Відповідно до п. 2.1 договору банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 285 849 632,09 грн. у національній валюті (ліміт кредитної лінії), або в російських рублях, або в доларах США у сумі, еквівалент якої не може перевищувати 285 849 632 грн 09 коп. за курсом, встановленим Національним банком України в день надання коштів, на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплати проценти встановленні договором. Ліміт кредитної лінії зменшується згідно з графіком, передбаченим п. 2.1 кредитного договру.
Відповідно до п. 3.2 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються у розмірі 18 % процентів річних за кредитом, наданим у гривнях, 13 % річних за кредитом, наданим в російських рублях, 11 % річних за кредитом, наданим в доларах США.
Нарахування банком процентів здійснюється з дати першого перерахування позичальником коштів з позичкового рахунку до дати повного і остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів.
Відповідно до умов зазначеного кредитного договору позичальник взяв на себе зобов'язання погасити кредит, сплатити проценти за користування кредитом, а також виконувати інші зобов'язання за кредитним договором (п.п. 2.1, 3.2, 4.2 кредитних договорів).
Також з матеріалів справи вбачається, що між сторонами підписано ряд договорів про внесення змін до кредитного договору, відповідно до яких сторони змінили суму ліміту кредитної лінії - до 245 449 632,09 грн., дату остаточного повернення коштів - 12.04.2017 р., а також процентні ставки за кредитом, наданим у гривні, російських рублях та доларах США.
Судом встановлено, що позивач - ПАТ "Промінвестбанк" на виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, надав позичальнику - ТОВ "Терра фуд" грошові кошти в межах ліміту відновлювальної лінії, встановленої кредитною угодою, що підтверджується меморальними ордерами № 1 від 29.06.2011 р. та № 49 від 14.06.2011 р., наявними у матеріалах справи.
Зі свого боку, позичальник (відповідач-1) зобов'язання зі своєчасного повернення кредитних коштів за договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 20-1435/2-1 від 27.05.2011 р. належним чином не виконав, повернення кредитних коштів у строки, встановлені кредитним договором, не здійснив та не сплатив банку процентів за користування цими коштами у передбаченому сторонами розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Пунктом 4.3.4 кредитного договору сторонами встановлено, що банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних в межах кредитної лінії сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, та/або неустойки, передбачених цим договором, у випадку, коли позичальник не виконав у строк свої зобов'язання по поверненню кредиту та/або плати за кредит, та/або інші зобов'язання по сплаті грошових коштів, передбачені цим договором.
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з порушенням ТОВ "Терра фуд" умов кредитного договору щодо повернення у визначений графіком строк кредитних коштів, сплати відсотків за користування ними, банк звернувся до позичальника (ТОВ "Терра фуд") з вимогою про дострокове повернення кредиту, відсотків за користування кредитом та нарахованої пені за несплату процентів, які зобов'язав погасити протягом 10 календарних днів (лист № 09-8-1/664 від 12.04.2016 р.). Проте, вказана вимога була залишена позичальником без відповіді та задоволення.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно зі ст. 629 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з розрахунку позивача, станом на дату звернення до суду (15.11.2016 р.) основна заборгованість відповідача-1 - ТОВ "Терра фуд" за кредитним договором становить 237 900 492,73 грн. та складається із: заборгованості за кредитом у сумі 209 849 000,00 грн. та заборгованості по процентах у сумі 28 051 492,73 грн. за період з 01.03.2016 р. по 15.11.2016 р. Наявність вказаної заборгованості підтверджується банківськими виписками та довідкою банку станом на 15.11.2016 р., наявними у матеріалах справи, а тому суд вважає її обгрунтованою.
Окрім вказаних сум, за прострочення зобов'язань зі сплати відсотків за кредитним договором позивач нарахував відповідачу-1 пеню у сумі 2 925 682,11 грн., про що вказав у своєму розрахунку станом на 15.11.2016 р.
Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з п. 5.3 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 30.01.2014 р.) за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за надання кредиту позичальник сплачує пеню, яка обчислюється щоденно за методом «факт/факт» від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що заявлена банком сума пені за кредитним договором у сумі 2 925 682,11 грн. станом на 15.11.2016 р. є обгрунтованою та підтверджується матеріалами справи.
Отже, на підставі зібраних по справі доказів, суд встановив, що загальна сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра фуд" за кредитним договором № 20-1435/2-1 від 27.05.2011 р. станом на 15.11.2016 р. становить 219 848 932,31 грн. та складається з:
- 209 849 000,00 грн. - заборгованості за кредитом (основним боргом);
- 28 051 492,73 грн. - заборгованості за процентами;
- 2 925 682,11 грн. - пені за прострочення сплати процентів.
Надану у судовому засіданні позивачем довідку про стан заборгованості відповідача-1 за кредитним договором згідно з якою загальна сума заборгованості складає 292 719 910,92 грн. станом на 08.11.2017 р., суд відхиляє, оскільки вказана сума заборгованості не була підтверджена позивачем первинними документами фінансового та бухгалтерського обліку, що є належними доказами у справі.
Також судом встановлено, що з метою забезпечення зобов'язань за договором кредитної лінії № 20-1435/2-1 від 27.05.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (заставодержатель), Terra food milk Ukraine Limited (заставодавець-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча Компанія "Терра Фуд" (заставодавець-2) був укладений договір застави корпоративних прав № 20-4047/3-1 від 17.12.2013 р. (далі - договір застави).
Відповідно до п. 1.1 договору застави цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 20-1435/2-1 від 27.05.2011 р. (а також усіх договорів про внесення змін до нього), укладеного між заставодержателем та позичальником - ТОВ "Терра фуд".
Згідно із п. 1.2 договору застави в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, заставодавці передають в заставу 100 % корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Тульчинський маслосирзавод", а саме 2 (дві) частки, одна з яких становить 24 147,83 грн, інша - 2 390 635,17 грн.
При цьому частка в статутному капіталі товариства в сумі 24 147,83 грн. становить 1 % розміру статутного капіталу товариства та належить заставодавцю-1 (Terra food milk) на підставі Статуту ТОВ "Тульчинський маслосирзавод". Частка в статутному капіталі товариства в у сумі 2 390 635,17 грн. становить 99 % розміру статутного капіталу товариства та належить заставодавцю-2 (ТОВ "УК "Терра Фуд") на підставі Статуту ТОВ "Тульчинський маслосирзавод".
Відповідно до п. 1.3 договору застави сторони за взаємною згодою оцінюють предмет застави у сумі 2 414 783,00 грн (зставна вартість).
Цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, з урахуванням внесених змін до нього (п. 7.1).
Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Заставою є спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом, якою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо (ст. 1, 3 Закону України "Про заставу").
Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України, Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Згідно зі ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Так само частиною 1 статті 20 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Крім того, у пункті 4.2.2 договору застави сторони погодили, що заставодержатель має право у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником зобов'язань, забезпечених заставою, звернути стягнення на предмет застави у судовому порядку. При цьому пунктом 5.1 договору передбачена виключність такого права на звернення саме у судовому порядку.
Отже, на підставі наведених приписів закону та умов договору, зважаючи на факт наявності у позичальника - ТОВ "Терра фуд" заборгованості у загальній сумі 219 848 932, 31 грн., суд прийшов до висновку, що позивач (заставодержатель) набув право на одержання задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави.
Проте, суд вважає, що позивачем невірно обрано спосіб звернення стягнення на заставлене майно, а саме - шляхом визнання за ПАТ "Промінвестбанк" права власності на предмет застави - 100 % корпоративних прав у статутному капіталі ТОВ "Тульчинський маслосирзавод".
Так, згідно з ч.ч. 1 - 3 ст. 4 Закону України "Про заставу" предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Із системного аналізу положень ст.ст. 88, 143 ЦК України, ст.ст. 88, 167 ГК України, ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" вбачається, що корпоративні права учасників господарського товариства визначаються законом і статутними (установчими) документами. Корпоративні відносини виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав із моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю, а за своїм суб'єктним складом є такими, що виникають між господарським товариством та його учасником (засновником), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства (крім трудових).
Корпоративне право містить за своєю суттю два складових елементи:
1) майновий елемент, який включає право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частину (частку), отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи;
2) управлінський елемент, який передбачає можливість участі у призначенні керівних осіб юридичної особи, участь у затвердження окремих рішень (у т.ч. стосовно розподілу прибутку, реорганізації, виділення частки, відчуження окремого майна, надання згоди на укладення певних видів угод тощо).
Отже, корпоративні права є майновими правами, які в даному випадку є предметом застави за договором застави корпоративних прав № 20-4047/3-1 від 17.12.2013 р.
Зі змінених позовних вимог вбачається, що позивач просить реалізувати своє право на звернення стягнення на 100 % корпоративних прав у статутному капіталі ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" шляхом визнання права власності на ці корпоративні права.
Проте, відповідно до ст. 23 Закону України «Про заставу» при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права, або в інший спосіб, не заборонений законом, у тому числі шляхом продажу права вимоги третій особі.
Водночас, визнання права власності на корпоративні права, як спосіб звернення стягнення, про який просить позивач, договором застави не передбачено.
Отже, оскільки позивач невірно визначив спосіб звернення стягнення на предмет застави у судовому порядку, не врахував положення ст. 23 Закону України «Про заставу» та умови договору, які не передбачають такого способу звернення стягнення, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги ПАТ "Промінвестбанк".
При цьому суд звертає увагу, що відмова у задоволенні позову у даній справі з указаних підстав, не порушує прав банку, як заставодержателя, оскільки останній має можливість у подальшому реалізувати наявне у нього право на задоволення своїх вимог щодо звернення стягнення на предмет застави у спосіб, визначений Законом України «Про заставу».
Також суд зазначає, що у даному випадку, встановлення ціни предмета забезпечувального обтяження є недоцільним, оскільки визначення вартості предмета застави здійснюється судом лише у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Клопотання про зупинення провадження у справі, подане відповідачем-1 - ТОВ "Терра фуд" 07.08.2017 р., яке залучене до матеріалів справи, судом не розглядалось, оскільки в судовому засіданні представник ТОВ "Терра фуд" його не заявив та не підтримав.
Згідно зі статтею 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі відмови у позові покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32 - 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра фуд", Terra food milk Ukraine Limited, Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча Компанія "Терра Фуд" про звернення стягнення на предмет застави.
Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 9 листопада 2017 року.
Повний текст рішення підписаний 15 листопада 2017 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.
Суддя Головіна К.І.