"15" листопада 2017 р.Справа № 916/1868/17
За позовом: ОСОБА_1
До відповідача: ОСОБА_2
За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська"; ОСОБА_3; ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8; ОСОБА_9,
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_10,
про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі
Колегія суддів у складі: Головуючий суддя Д'яченко Т.Г.
Судді: Степанова Л.В., Рога Н.В.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Від третіх осіб: Браверман В.Я. представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська" за довіреністю, ОСОБА_14 представник ОСОБА_9, за ордером
Суть спору: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою (від 02.08.2017р. вх. №ГСОО 1975/17) до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, укладеного між фізичною особою ОСОБА_2, з однієї сторони, та фізичною особою ОСОБА_10.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.08.2017р. порушено провадження у справі №1868/17, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до участі у справі, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та ОСОБА_10 - до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.
Одночасно з подання позовної заяви до суду, 02.08.2017р. (вх. № ГСОО 2-4131/17) позивачем ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову, у якій вона просить суд заборонити до закінчення розгляду справи по суті державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, яка мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", а також проводити реєстраційні дії щодо внесення змін до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", в частині зміни складу засновників та розміру статного капіталу вказаного Товариства.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.08.2017р. заяву ОСОБА_1 (від 02.08.2017р. вх. № ГСОО 2-4131/17) про забезпечення позову - задоволено, заборонено державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська" (68421, Одеська область, Арцизький район, село Теплиця, вул. Центральна, буд. 87; код 00855440) щодо внесення змін до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська" (68421, Одеська область, Арцизький район, село Теплиця, вул. Центральна, буд. 87; код 00855440) в частині зміни складу засновників та розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська" ((68421, Одеська область, Арцизький район, село Теплиця, вул. Центральна, буд. 87; код 00855440) до закінчення розгляду по суті спору у справі №916/1868/17.
Відповідачем - ОСОБА_2 відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надіслання ухвал суду на адресу реєстрації, про що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
26.09.2017р. до господарського суду Одеської області від ОСОБА_9 надійшли пояснення стосовно заявленого позову, відповідно до яких він вважає, що позовні вимоги про визнання недійним договору купівлі-продажу частки від 26.06.2017р. на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України задоволенню не підлягають, тому в позові слід відмовити.
26.09.2017р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшло клопотання, у якому він просив суд не проводити слухання справи за відсутності представника позивача та відкласти судовий розгляд на іншу дату.
Також, 26.09.2017р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.09.2017р. продовжено строк розгляду справи №916/1868/17 до 17.10.2017р. та ухвалою господарського суду Одеської області від 27.09.2017р. відповідно до вимог п.п. 1.2 ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено.
11.10.2017р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшло клопотання, у якому він просив суд продовжити розгляд справи та розглянути справу колегією суддів.
11.10.2017р. до господарського суду Одеської області від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
11.10.2017р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, у якому він просив суд витребувати у учасника Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська" ОСОБА_2 докази надання пропозиції учасникам Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська" на придбання його частки у статутному капіталі Товариства та витребувати у учасника Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська" ОСОБА_2 згоду дружини на укладання договору купівлі-продажу частки у капіталі Товариства.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.10.2017р.призначено справу №916/1868/17 до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.
На підставі ухвали господарського суду Одеської області від 11.10.2017р., у справі №916/1868/17 було призначено автоматичний розподіл справи між суддями з метою визначення складу колегії суддів.
Згідно даних автоматичного розподілу справи між суддями від 11.10.2017р. було визначено наступний склад колегії суддів для колегіального розгляду справи №916/1868/17: головуючий суддя Д'яченко Т.Г., судді Степанова Л.В., Рога Н.В.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.10.2017р. прийнято справу №916/1868/17 до колегіального розгляду у наступному складі суду: головуючий суддя Д'яченко Т.Г., судді судді Степанова Л.В., Рога Н.В. та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.10.2017р., зокрема, було витребувано у відповідача письмові пояснення з приводу надання учасникам товариства пропозиції на придбання частки у статутному капіталі товариства.
15.11.2017р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшло клопотання, у якому він просив суд не проводити слухання справи за відсутності представника позивача та відкласти судовий розгляд на іншу дату.
В обґрунтування поданого клопотання, представником позивача було зазначено суду, що у представника ОСОБА_1 15 листопада 2017р. у призначено слухання по кримінальній справі у Апеляційному суді Житомирської області, однак, доказів в підтвердження зазначених обставин суду надано не було, у зв'язку з чим клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.
У судовому засіданні представником ОСОБА_9 надано клопотання про зобов'язання відповідача надати докази виконання договору, у якому заявник просив суд зобов'язати відповідача надати докази виконання Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська" від 26.06.2017р., щодо здійснення сплати за договором.
Клопотання представника позивача залишено судом без задоволення, оскільки під час розгляду даної справи ухвалами суду у відповідача по справі ОСОБА_13 витребувались відповідні докази, однак ухвали суду залишись без виконання.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська" та ОСОБА_9, суд встановив.
Позивач у справі - ОСОБА_1 є засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська" (68421, Одеська область, Арцизький район, село Теплиця, вул. Центральна, буд. 87; код 00855440) з розміром внеску до статного фонду у розмірі 5460 грн., що підтверджується відомостями зі Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", затвердженого зборами Учасників Товариства, що оформлено протоколом №2 від 04 березня 2017 року.
З відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що станом на 03.08.2017р., ОСОБА_1 є засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська".
Відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", затвердженого зборами Учасників Товариства, що оформлено протоколом №2 від 04 березня 2017 року учасниками Товариства є ОСОБА_3; ОСОБА_9, ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_2.
Як зазначає ОСОБА_1 у позовній заяві, 28 липня 2017 року нею було отримано повідомлення від ОСОБА_2, який також є засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", про проведення Загальних Зборів Товариства, яке призначено на 04.08.2017 року.
Як зазначає позивач, у порядку денному Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська" є пропозиція про зміну складу учасників Товариства, а саме щодо ОСОБА_10, у зв'язку з укладанням ним Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі.
26 червня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 було укладено Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі, за умовами якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність та оплачує частку в Статутному капіталі, яка складається з 5460 грн., що становить 10,9 частки Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", що розділений на 134 частки по 500 грн. кожна, на умовах, викладених у цьому Договорі.
Відповідно до п. 2.1. Договору, сторони підтверджують, що з моменту підписання цього Договору Покупець стає повноважним власником частки в Статному капіталі товариства - права власності на Товариство в розмірі 5460 грн., що складає 10,9 частки Статутного капіталу Товариства, що розділений на 134 частки по 500 гривень кожна.
Умовами п. 3.1. Договору сторони погодили, що продаж частки в Статутному капіталі Товариства, зазначеної в п. 1.1. цього Договору, за погодженням Сторін вчинено за 13550000 грн., що на день підписання цього Договору еквівалентно 500000 доларів США. Відповідно до курсу Національного банку України.
Оплата здійснюється в момент підписання цього Договору. Підписанням цього Договору Продавець підтверджує, що отримав від Покупця грошові кошти в розмірі, зазначеному в п. 3.1. Договору, в повному обсязі та жодних претензій до покупця не має.
Позивачем ОСОБА_1 було зазначено в позові про необхідність наявності її особистої, як одного з засновників Товариства, письмової згоди за для відчуження відповідної частки у статному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська" іншим учасником, як це передбачено статтею 53 Закону України „Про господарські товариства".
Отже, враховуючи відсутність такої згоди, вищезазначені дії щодо укладення спірного Договору купівлі-продажу, на думку позивача, порушують права та інтереси її - ОСОБА_1, як одного з засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська".
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач - ОСОБА_1 посилається на положення ст. 203 та ч.ч. 1,3 ст. 215 Цивільного Кодексу України та просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, укладеного між фізичною особою ОСОБА_2, з однієї сторони, та фізичною особою ОСОБА_10.
Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, заслухавши пояснення представників позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська" та ОСОБА_9, дійшов наступних висновків.
У відповідності до ч. 1 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. (ч. 2 ст. 11 Цивільного Кодексу України).
При цьому, ст.12 Цивільного Кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 Цивільного Кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.
Відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", затвердженого зборами Учасників Товариства, що оформлено протоколом №2 від 04 березня 2017 року учасниками Товариства є ОСОБА_3; ОСОБА_9, ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_2.
Умовами п.п. 1.1., 1.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", затвердженого зборами Учасників Товариства, що оформлено протоколом №2 від 04 березня 2017 року визначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю організоване за рахунок майна Учасників, їх підприємницької діяльності, на підставах Цивільного та Господарського кодексів України, земельного законодавства з метою одержання прибутку. Метою діяльності товариства є здійснення ринкових відносин і одержання прибутку через задоволення потреб громадян та підприємств в виробленій продукції, товарах, послугах в сферах, що визначені предметом діяльності.
Товариство є юридичною особою, діє відповідно до чинного законодавства України, має самостійний баланс, розрахункові і інші рахунки в банках, печатку, бланки із своїм найменуванням та інші реквізити, володіє майном на правах приватної власності. (п. 1.3. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", затвердженого зборами Учасників Товариства, що оформлено протоколом №2 від 04 березня 2017 року).
Згідно до положень п. 4.5. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", затвердженого зборами Учасників Товариства, що оформлено протоколом №2 від 04 березня 2017 року визначено, що статутний фонд Товариства створено шляхом внесків від кожного Учасника Товариства. Статутний фонд Товариства становить 67000 грн., розбитий на 134 частки по 500 гривень кожна.
Частка кожного з учасників в статутному Фонді Товариства становить:
ОСОБА_3, з загальним розміром внеску 5515 грн., частка в Статутному Фонді - 11,00 часток;
ОСОБА_9, з загальним розміром внеску 10920 грн., частка в Статутному Фонді - 21,8 частки;
ОСОБА_4, з загальним розміром внеску 17805 грн., частка в Статутному Фонді - 35,8 частки;
ОСОБА_5, з загальним розміром внеску 5460 грн., частка в Статутному Фонді - 10,9 частки;
ОСОБА_6, з загальним розміром внеску 5460 грн., частка в Статутному Фонді - 10,9 частки;
ОСОБА_7, з загальним розміром внеску 5460 грн., частка в Статутному Фонді - 10,9 частки;
ОСОБА_1, з загальним розміром внеску 5460 грн., частка в Статутному Фонді - 10,9 частки;
ОСОБА_8, з загальним розміром внеску 5460 грн., частка в Статутному Фонді - 10,9 частки;
ОСОБА_2, з загальним розміром внеску 5460 грн., частка в Статутному Фонді - 10,9 частки.
Умовами п. 4.11. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", затвердженого зборами Учасників Товариства, що оформлено протоколом №2 від 04 березня 2017 року визначено, що учасник товариства може зі згоди інших Учасників уступити свою частку (частину частки) одному або декільком Учасником цього товариства, а після повного внесення вкладу Учасником, який його уступає, - також: і третій особі. При переході частки (частини частки) до третьої особи, одночасно переходять до неї всі права та обов'язки, які належать Учаснику, який уступив свою частку (частину частки).
Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) Учасника, який її уступає, пропорційно їх часткам в Статутному фонді або в іншому погодженому між ними розмірі перед любими третіми особами. (п. 4.12. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", затвердженого зборами Учасників Товариства, що оформлено протоколом №2 від 04 березня 2017 року).
Положеннями п. 9.3. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", затвердженого зборами Учасників Товариства, що оформлено протоколом №2 від 04 березня 2017 року, визначено, зокрема, що до виключної компетенції Зборів Учасників належать повноваження щодо затвердження будь-яких змін у Статутному Фонді і в розмірах часток Учасників Товариства у Статутному Фонді.
Згідно до ч. 1 ст. 147 Цивільного Кодексу України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.
Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі. (ч. 2 ст. 147 Цивільного Кодексу України).
Відповідно до ст. 53 Закону України „Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.
Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.
Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено.
У разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку, що не перевищує одного року, або зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 52 цього Закону. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі проводяться без урахування частки, придбаної товариством.
Як встановлено судом, учасником Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська" - ОСОБА_2 було здійснено відчуження частки у Статутному капіталі, а саме 26 червня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 було укладено Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі, за умовами якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність та оплачує частку в Статутному капіталі, яка складається з 5460 грн., що становить 10,9 частки Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", що розділений на 134 частки по 500 грн. кожна, на умовах, викладених у цьому Договорі.
Під час розгляду справи, відповідними доказами та фактами не було доведено суду наявності згоди позивача - ОСОБА_1 на продаж на користь третіх осіб частки учасника Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська" ОСОБА_2 у статутному капіталі Товариства.
Також у матеріалах справи відсутні докази, що учасником Товариства - ОСОБА_2 було надано учасникам Товариства переважне право на купівлі його частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська".
Позов обґрунтовано тим, що при укладанні договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, укладеного між фізичною особою ОСОБА_2, з однієї сторони, та фізичною особою ОСОБА_10 порушено переважне право купівлі частки учасника товариства позивача, та направлено на визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, укладеного між фізичною особою ОСОБА_2, з однієї сторони, та фізичною особою ОСОБА_10.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Позивач підставами для визнання спірного договору недійним зазначає в своєму позові ч. 1 ст. 203, ч.ч. 1,3 ст. 215 Цивільного Кодексу України та посилається на п. 7, п.п. 5, 8, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".
Згідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного Кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Як було зазначено судом вище, ч. 2 ст. 147 Цивільного Кодексу України передбачено, що учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права.
Таке ж правило міститься в п. 4.12. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", затвердженого зборами Учасників Товариства, що оформлено протоколом №2 від 04 березня 2017 року.
Відповідно до абз. 1 п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 28 жовтня 2013 року „Про практику розгляду судами корпоративних спорів", продаж учасником частки (її частини) з порушенням переважного права купівлі інших учасників (частина друга статті 147 ЦК України, частина друга статті 53 Закону про господарські товариства) не зумовлює недійсність такого правочину. У цьому разі будь-який учасник товариства має право пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця за аналогією з нормою частини четвертої статті 362 ЦК України.
Умовами абз. 3 п. 1.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25 лютого 2016 року „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин" визначено, що відповідно до частини першої статті 167 ГК України, частини другої статті 147 та частини четвертої статті 151 ЦК України, частини третьої статті 53 та частини третьої статті 65 Закону України "Про господарські товариства" господарським судам підвідомчі справи за позовом учасника товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) або учасника товариства з додатковою відповідальністю (далі - ТДВ) про переведення на учасника прав та обов'язків покупця у зв'язку з порушенням його переважного права на купівлю частки (її частини) у статутному капіталі товариства.
Відповідно до ч. 4 ст. 362 Цивільного Кодексу України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.
Отже, належним способом захисту прав учасника, переважне право якого порушено, є звернення з позовом про переведення на нього прав та обов'язків покупця.
Дослідження обставин щодо наявності чи відсутності порушення переважного права учасника товариства - ОСОБА_1, позивача, виходить за межі даного спору про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки, оскільки встановлення цих фактів не вплине на вирішення даного спору по суті, тому що продаж учасником частки (її частини) з порушенням переважного права купівлі інших учасників не зумовлює недійсність такого правочину.
Посилання позивача на те, що договір купівлі-продажу частки у статному капіталі від 26.06.2017р. суперечить ч. 2 ст. 362 ЦК України, відповідно до якої, продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає, а тому має бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України, є безпідставним, оскільки наявність чи відсутність повідомлення про намір продати частку не впливає на зміст правочину, тоді як суперечність саме змісту правочину Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства є підставою для визнання його недійсним.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги
ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, укладеного між фізичною особою ОСОБА_2, з однієї сторони, та фізичною особою ОСОБА_10, не підлягають задоволенню судом у зв'язку з їх не відповідністю вимогам чинного законодавства, недоведеністю та безпідставністю, у зв'язку з чим, в задоволенні позову судом відмовляється.
На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 26.06.2017р. - відмовити повністю.
Повний текст рішення складено та підписано 17 листопада 2017 р.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Головуючий Т.Г. Д'яченко
Суддя Л.В. Степанова
Суддя Н.В. Рога