33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"14" листопада 2017 р. Справа № 918/584/17
Суддя Марач В.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт"
до відповідача Державного підприємства "Дослідне господарство Тучинське" науково-виробничого центру "Соя" Національної академії аграрних наук України
про стягнення в сумі 288 819, 14 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1;
від відповідача: не з'явився.
Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.
Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт" (Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство Тучинське" науково-виробничого центру "Соя" Національної академії аграрних наук України (Відповідач) в якому просить стягнути з останнього 159 803, 88 грн. заборгованості, з яких 122 926, 06 грн. сума основного боргу та 30% штрафу в розмірі 36 877, 82 грн.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив, що на підставі Договорів купівлі-продажу нафтопродуктів № 0707/7694 від 07.07.2015 р. та № 2109/8673 від 21.09.2015 р. поставив Відповідачу нафтопродукти на загальну суму 222 168, 57 грн. Оплату за отриманий ОСОБА_2 Відповідач не здійснив, проте як зазначив Позивач, між сторонами існували зустрічні однорідні вимоги, внаслідок чого за договором № 0707/7694 від 07.07.2015 р. було здійснене зарахування зустрічних вимог на суму 99 242, 51 грн., відтак за Відповідачем залишилась заборгованість в розмірі 110 176, 06 грн. та заборгованість в розмірі 12 750, 00 грн. за договором № 2109/8673.
Позивачем до суду 28.09.17 р. була подана заява про збільшення позовних вимог, в якій останній просить стягнути основний борг в сумі 222 168, 57 грн., штраф в розмірі 66 650, 57 грн., що разом складає 288 819, 14 грн. Вказана заява відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу, відтак судом прийнята до розгляду. Заява мотивована тим що, оскільки Відповідач у запереченні проти позову вказав, що йому невідомі факти зарахування зустрічних вимог, Позивач дійшов висновку, що Відповідач заперечує можливість такого зарахування. Оскільки зі змісту ст. 601 Цивільного Кодексу слідує, що зарахування зустрічних вимог повинно здійснюватися за згодою обох сторін, то, зважаючи на відсутність згоди Відповідача, Позивач змушений відмовитись від зарахування зустрічних вимог і вимагати від Відповідача погашення заборгованості в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні 14.11.2017 року позовні вимоги підтримав повністю, з підстав зазначених у позовній заяві та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.
Відповідач 12.09.2017 року надав суду відзив на позовну заяву, в якій заперечив проти задоволення позовних вимог повністю, оскільки на думку останнього видаткові накладні, наявні в матеріалах справи, ОСОБА_3 не підписувались.
Крім того, зауважує про те, що Позивачем до матеріалів справи не додані довіреності або інші докази того, що вказані особи уповноважені на одержання товару або на відпуск дизельного палива. Щодо наявності відбитку печатки на видаткових накладних Відповідач вважає вище зазначене не належним доказом отримання товару останнім, адже дані накладні не засвідчені підписом уповноваженої особи Відповідача.
Водночас, Відповідач наголошує про те, що про існування заборгованості дізнався з позовної заяви, жодних вимог про сплату боргу, листів чи претензій до останнього не надходили.
Відповідач явку представника в судові засідання 12.09.17 р., 17.10.2017 р., 24.10.2017 р., 30.10.17 р. та 14.11.17 р. не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які наявні в матеріалах справи.
Розглянувши документи і матеріали, які подані позивачем, заслухавши пояснення представника позивача, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
При цьому господарський суд керувався наступним.
07 липня 2015 року та 21 вересня 2015 року між ТзОВ "Волинь-зерно-продукт" (Постачальник) та ДП "Дослідне господарство Тучинське" інституту сільського господарства західного Полісся національної академії аграрних наук України" (Покупець) (назву якого було змінено на Державне підприємство "Дослідне господарство Тучинське" науково-виробничого центру "Соя" Національної академії аграрних наук України) було укладено Договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 0707/7694 та № 2109/8673 (надалі-Договори купівлі-продажу нафтопродуктів), за умовами яких Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити наступний товар - Дизпаливо (ОСОБА_2) у відповідності з умовами, визначеними цими Договорами та/або Додатками до них, які є його невідє'мними частинами. (п. 1.1 Договорів купівлі-продажу нафтопродуктів).
Відповідно до п. 2.3 Договорів купівлі-продажу нафтопродуктів загальна вартість ОСОБА_2 становить суму всіх накладних по вартості та підтверджується ними.
Пунктом 3.7. Договорів купівлі-продажу нафтопродуктів сторони домовилися, що ОСОБА_2 вважається переданим Покупцю, коли уповноважений представник Покупця надасть своє доручення на отримання ОСОБА_2 та зробить підпис на видатковій накладній Постачальника та /або товарно-транспортній накладній.
Розділом 5 Договорів купівлі-продажу нафтопродуктів, сторони погодили порядок оплати та умови розрахунків, де зокрема зазначено про таке, оплата ОСОБА_2, за цими Договорами проводиться Покупцем в безготівковій формі в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок вказаний Продавцем. Моментом оплати Покупцем вартості кожної конкретної партії ОСОБА_2 є дата прийняття банком від Покупця платіжного доручення на користь Продавця і поступлення даних коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Покупець зобов'язується провести оплату 100% вартості ОСОБА_2 не пізніше 30 липня 2015 року (за Договором 0707/7694) та не пізніше 20 жовтня 2015 року (за Договором 2109/8673).
Укладений між сторонами Договір № 0707/7694 набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін, та діє до 30 липня 2015 p., а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між Сторонами (п. 9.1 Договору) та Договір № 2109/8673 діє до 31 грудня 2015 p., а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між Сторонами (п. 9.1 Договору).
Вказані Договори купівлі-продажу нафтопродуктів підписані повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.
На виконання Договорів купівлі-продажу нафтопродуктів Позивач передав товар, а Відповідач отримав товар згідно видаткових накладних № 56 від 08.07.15 р. на суму 209 418, 57 грн., № 243 від 21.09.15 р. на суму 5 544, 00 грн., № 323 від 28.09.15 р. на суму 4 158, 00 грн. та № 120 від 13.10.15 р. на суму 3 048, 88 грн., загальною вартістю 222 168, 57 грн. (а.с. 11, 15-17).
Видаткові накладні підписані уповноваженими особами та скріплені печатками Відповідача, крім того Відповідачем були видані Довіреності № 73 від 21.09.15 р., № 42 від 07.08.15 р. та № 72 від 16.09.15 р. на отримання Дизпалива від Позивача (а.с. 61-63).
За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Оскільки вказані видаткові накладні та видані довіреності містять найменування сторін, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, перелік товару, його вартість, посилання на договір та інші реквізити, вони відповідають вимогам закону та є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 655 ЦК України регламентовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Крім того, відповідно до п. 4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Відповідно до п. 5.1 Договорів купівлі-продажу нафтопродуктів Покупець зобов'язується провести оплату 100% вартості ОСОБА_2 не пізніше 30 липня 2015 року (за Договором 0707/7694) та не пізніше 20 жовтня 2015 року (за Договором 2109/8673)
Відтак, отримавши від Позивача ОСОБА_2 за видатковими накладними, у Відповідача, на підставі ст. 692 ЦКУ та інших вищенаведених його норм, виникло зобов"язання по оплаті її вартості з моменту її отримання.
Однак всупереч умовам Договору, вартість отриманого дизпалива Відповідач не оплатив, відтак, сума основного боргу Відповідача складає 222 168, 57 грн.
На час розгляду справи доказів сплати Відповідачем заборгованості Позивачу в сумі 222 168, 57 матеріали справи не містять.
На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 222 168, 57 грн. заборгованості обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасного розрахунку за отриманий товар Позивач з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд стягнути з Відповідача штраф в розмірі 30%, що становить 66 650, 57 грн.
У пункті 6.3. Договору сторони погодили, що у випадку порушення Покупцем строків оплати, зазначених в п.5.1 Договору Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день її нарахування, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Крім того Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 30% від вартості поставленого та неоплаченого або несвоєчасно оплаченого ОСОБА_2.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Перевіривши поданий розрахунок штрафу судом встановлено, що розрахунок штрафу проведено арифметично правильно, у зв'язку з чим вимога позову в цій частині підлягає задоволенню в сумі 66 650, 57 грн.
Поняття і види доказів викладені у статті 32 ГПК України, згідно якої доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст. 36 ГПК України).
Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Позивач довів належними та допустимими доказами наявність заборгованості Відповідача в сумі 222 168, 57 грн. за поставлене дизпаливо відповідно до Договорів купівлі-продажу нафтопродуктів № 0707/7694 від 07.07.15 р. та за Договором № 2109/8673 від 21.09.15 р., а відтак позовні вимоги Позивача грунтуються на договорі та законі, і, відповідно, підлягають задоволенню.
Заперечення Відповідача наведені у відзиві на позов є необгрунтованими та спростовуються всім вищенаведеним.
На підставі ст. 49 ГПК України на Відповідача покладаються судові витрати, так як спір виник внаслідок його неправильних дій, в зв'язку з чим Позивач був змушений звернутися до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів.
Керуючись ст.ст. 32-36, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство Тучинське" науково-виробничого центру "Соя" Національної академії аграрних наук України (35415, Рівненська область, Гощанський район, с. Тучин, вул. С. Наливайка, буд. 13, код ЄДРПОУ 00729592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт" (45240, Волинська область, Ківерцівський район, с. Липляни, вул. Козацька, 22, код ЄДРПОУ 31496816) 222 168 (двісті двадцять дві тисячі сто шістдесят вісім) грн. 57 коп. заборгованості, 30% штрафу в розмірі 66 650 (шістдесят шість тисяч шістьсот п'ятдесят) грн. 57 коп. та 4 332 (чотири тисячі триста тридцять дві) грн. 30 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано "17" листопада 2017 року.
Суддя Марач В.В.