79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"14" листопада 2017 р. Справа № 926/2486/17
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді М.І. Хабіб
суддів О.В. Зварич
ОСОБА_1,
за участю секретаря судового засідання Карнидал Л.Ю.
та представників сторін:
позивача - не з'явився (належно повідомлений);
відповідача- Антонеску О.Г. (довіреність №509 від 28.02.2017);
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, б/н, б/д (вх.№01-05/5101/17 від 30.10.2017)
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.10.2017
у справі №926/2486/17
за позовом : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Чернівці
до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці, м. Чернівці
про зобов'язання укласти договір
01.08.2017 ФОП ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до КЕВ м. Чернівці про зобов'язання укласти договір оренди нерухомого військового майна, розташованого в Чернівецькому гарнізоні за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна,6, військове містечко №101, буд.4 (літ «А»), на умовах укладеного раніше попереднього договору оренди №255/2015-п від 01.07.2015.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що сторонами був укладений попередній договір оренди №255/2015-п від 01.07.2015, відповідно до умов якого КЕВ м. Чернівці зобов'язаний був протягом 12 місяців з моменту підписання цього договору провести процедуру укладення в майбутньому основного договору оренди нерухомого військового майна - нежитлових вбудованих приміщень площею 106,6кв. м в будівлі №4 ( літ.А) військового містечка №101 , що знаходиться за адресою:м. Чернівці, вул. Театральна,6, на умовах, встановлених цим договором. Додатковою угодою №1 від 01.09.2015 внесені зміни до попереднього договору в частині площі приміщень, яка становить 114,2 кв.м. За умовами попереднього договору позивач мав право використовувати майно за призначенням до моменту підписання основного договору. Позивач вказує, що майно було йому передане і він сумлінно виконував свої зобов'язання за попереднім договором, сплачував всі необхідні платежі , проте відповідач не вчинив жодних дій для укладення основного договору.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 03.10.2017 у справі №926/2486/17 (суддя Миронюк С.О.) у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Господарського суду Чернівецької області від 19.12.2016 у справі №926/3430/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.2017, попередній договір оренди №255/2015-п від 01.07.2015 визнано недійсним, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання укласти договір оренди нерухомого військового майна на умовах укладеного раніше попереднього договору №255/2015-п від 01.07.2015.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати рішення, прийняти нове, яким позов задоволити.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи скаржника, просить залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 у даній справі апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 14.11.2017.
У судове засідання 14.11.2017 скаржник не з'явився та не забезпечив явки свого представника, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції належить скасувати, провадження у справі припинити з таких підстав.
Згідно із ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодеком. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2016 року ФОП ОСОБА_2 зверталася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до КЕВ м. Чернівці про визнання продовженим попереднього договору оренди №255/2015-п від 01.07.2015 на тих самих умовах і на той самий строк, які були передбачені договором.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 19.12.2016 у справі № 926/3430/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.2017, у задоволенні позову відмовлено та на підставі п.1 ч.1 ст.83 ГПК України визнано недійсним попередній договір оренди №255/2015-п нерухомого військового майна від 01.07.2015, укладений КЕВ м. Чернівці та ФОП ОСОБА_2
При цьому апеляційним судом було встановлено, що після прийняття судом першої інстанції рішення від 19.12.2016 у справі № 926/3430/16 ФОП ОСОБА_2 втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, оскільки 30.12.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
Проте, 01.08.2017 ОСОБА_2 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1) як фізична особа-підприємець звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до КЕВ м. Чернівці про зобов'язання укласти договір оренди нерухомого військового майна, розташованого в Чернівецькому гарнізоні за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна,6, військове містечко №101, буд.4 (літ «А»), на умовах укладеного раніше попереднього договору оренди №255/2015-п від 01.07.2015 .
Однак, станом на момент звернення з цим позовом, на час винесення судом оскаржуваного рішення від 03.10.2017 у справі №926/2486/17 та на момент подання апеляційної скарги ОСОБА_2 не мала статусу суб'єкта підприємницької діяльності, оскільки 30.12.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, що підтверджено відповідними витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виданими станом на 01.08.2017, на 03.10.2017 та на 13.11.2017.
Отже, фактично позов був поданий не фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, а фізичною особою ОСОБА_2, яка в силу названих норм ГПК України не може бути стороною у даному судовому процесі.
Як роз'яснено у п. п. 4.2.5 п. 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, що позов подано позивачем або до відповідача, який не має статусу юридичної особи або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності і не є учасником корпоративних відносин.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Таким чином, суд першої інстанції мав припинити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України у зв'язку з тим, що даний спір за позовом фізичної особи не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Однак, всупереч приписам процесуального закону суд першої інстанції розглянув по суті спір, який не підлягає вирішенню в господарських судах України, та прийняв рішення у цьому спорі.
Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За приписами пункту 3 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції належить скасувати, провадження у справі припинити на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом) сплачена сума судового збору повертається згідно із статтею 7 ЗУ «Про судовий збір» за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.
Керуючись ст.ст. 1, 21, 49, п.1ч.1ст. 80, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.10.2017 у справі №926/2486/17 скасувати, провадження у справі припинити.
2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу повернути до місцевого господарського суду.
Постанова підписана 16.11.2017
Головуючий суддя М.І. Хабіб
Суддя О.В. Зварич
Суддя Я.О. Юрченко