15.11.2017 року Справа № 904/7990/17
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),
суддів Широбокової Л.П., Подобєда І.М.,
секретар судового засідання: Абадей М.О.,
представники сторін в судове засідання не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2017 року у справі №904/7990/17
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УПЛ", м. Суми
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш", м.Дніпро
про стягнення 212 857 грн. 16 коп.,
У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УПЛ" (надалі - ТОВ "УПЛ") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (надалі - ПАТ "Дніпроважмаш") на свою користь 209 626 грн. 61 коп. заборгованості, 3 230 грн. 55 коп. пені та понесених витрат по сплаті судового збору.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2017 року у справі №904/7990/17 (суддя Ніколенко М.О.) позов задоволено; з ПАТ "Дніпроважмаш" на користь ТОВ "УПЛ" стягнуто 209 626 грн. 61 коп. заборгованості, 3 230 грн. 55 коп. пені та 1 600 грн. судового збору.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "Дніпроважмаш" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Апелянт зазначає, що 18.09.2017 року відповідач не прийняв участі у судовому засіданні у зв'язку з відсутністю в штаті спеціаліста з правових питань та надав клопотання про відкладення розгляду справи, яке місцевим господарським судом безпідставно відхилено, чим позбавлено сторону права на надання пояснень та заперечень на позов та що призвело до помилкового висновку суду про наявність підстав для задоволення позову.
Сторони на виклик суду не з'явились, з клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не звертались, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, з огляду на що колегія суддів вважає можливим переглянути справу в апеляційну порядку за їх відсутності.
Позивач надіслав на адресу апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, яким просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду - без змін; вважає, що апелянт безпідставно намагається уникнути сплати заборгованості, зловживаючи власними процесуальними правами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "УПЛ" є держателем простого векселя серії АА №1022375, виданого 30.12.2016 року на суму 209 626 грн. 61 коп.
Вексель виданий ПАТ "Дніпроважмаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумипромтехпостач”; строк оплати векселя: 30.06.2017 року; вексель підписано керівником, головним бухгалтером, засвідчено печаткою ПАТ “Дніпроважмаш” та передано його первісним векселедержателем позивачу, що підтверджується актом прийому-передачі векселя від 11.01.2017 року.
Позивач пред'явив відповідачу вексель до сплати, що підтверджується актом від 29.06.2017 року, пунктом 2 якого передбачено, що платіж проти векселя здійснюється протягом одного банківського дня з дня складання цього акту, тобто - 30.06.2017 року. Відповідачем платіж здійснений не був (відповідних доказів суду не подано).
Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються нормами міжнародного права та нормами спеціального вексельного законодавства (Закон України «Про обіг векселів», Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок», тощо), нормами цивільного законодавства (глава 14 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.
Згідно ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.
Враховуючи, що вексель являє собою спосіб розрахунку, тобто є грошовим зобов'язанням, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що таке зобов'язання має виконуватись належним чином в силу ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.
За приписами ст. 75 Уніфікованого Закону «Про переказні векселі та прості векселі» простий вексель повинен містити такі реквізити: назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця складання простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).
Відповідно до ст. 76 Уніфікованого Закону «Про переказні векселі та прості векселі» документ, у якому відсутній будь-який з зазначених реквізитів не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених у вказаній статті.
Приймаючи до уваги ті обставини, що спірний вексель відповідає реквізитам векселя відповідно до ст. 75 Уніфікованого Закону «Про переказні векселі та прості векселі», у встановлений строк відповідачем відповідний платіж здійснено не було, вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 209 626 грн. 61 коп. колегія суддів вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
На підставі п. 2 абз. 1 ст. 48 Уніфікованого закону «Про переказні векселі та прості векселі» векселедержатель може вимагати від особи, до якої пред'явив позов, сплати відсотків, нарахованих на вексельну суму. Нарахування здійснюється з дня, наступного за тим, який визначено для здійснення платежу, і припиняється в день, коли векселедержатель фактично отримав платіж від особи, до якої пред'явив позов, чи від іншої зобов'язаної за векселем особи, незалежно від того, чи було раніше ухвалено судове рішення про стягнення цих сум.
Відповідно до ст. 2 Закону "Про обіг векселів в Україні" передбачені статтями 48, 49 Уніфікованого закону «Про переказні векселі та прості векселі» відсотки на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову та від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 3 230 грн. 55 коп.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що розрахунок пені, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань, не містить арифметичних помилок, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині задовольнив.
З таким висновком колегія суддів погодитись не може.
Пеня, за визначенням ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено договором або певним законодавчим актом.
В даному випадку відсотки, які нараховуються на вексельну суму, та пеня не є тотожними поняттями; відповідальність за несвоєчасне здійснення вексельних платежів має іншу правову природу відповідно до п.2 абз. 1 ст. 48 Уніфікованого закону «Про переказні векселі та прості векселі», та підлягає окремому самостійному захисту як порушене право, тоді як з вимогою про стягнення з відповідача відсотків на суму векселя позивач до суду не звертався.
Таким чином вимогу позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 3 230 грн. 55 коп. колегія суддів вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Стосовно доводів апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права слід зазначити, що місцевий господарський суд, отримавши від відповідача завчасно клопотання про відкладення розгляду справи, прийняв рішення у першому судовому засіданні, чим позбавив сторону можливості скористатися правами сторони в процесі, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, що є порушенням процесуального законодавства.
Окрім того, місцевий господарський суд в резолютивній частині оскаржуваного рішення невірно визначився з сумою судового збору, що покладана на відповідача за подання позову до господарського суду.
З огляду на викладене рішення місцевого господарського суду слід скасувати як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2017 року у справі №904/7990/17 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УПЛ" 209 626 грн. 61 коп. заборгованості та 3 144 грн. 39 коп. судового збору за подання позову до Господарського суду Дніпропетровської області.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УПЛ" на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" 53 грн. 38 коп. грн. судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.
Доручити Господарському суду Дніпропетровської області у відповідності до ст. 116, ст. 117 Господарського процесуального кодексу України видати накази.
Припинити стягнення за наказом Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2017 року у справі №904/7990/17.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя Л.П. Широбокова
Суддя І.М. Подобєд
(Повний текст постанови складено 17.11.2017 року).