36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
13.11.2017р. Справа № 917/1575/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмаслотрейд", Вознесенський узвіз, буд. 14, офіс 16/20, м. Київ, 04053
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром", вул. Будька, 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300
про стягнення 778382,54 грн.
Суддя Семчук О.С.
Представники :
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 11.08.2017р.);
від відповідача: Борсук (довіреність б/н від 31.10.2017р.).
Рішення приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 02.11.2017р. до 11 год. 00 хв. 13.11.2017р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмаслотрейд" (далі - позивач/ ТОВ «Укрмаслотрейд») звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" (далі - відповідач/ ТОВ "Техмолпром") про стягнення 778382,54 грн., в тому числі 580000,00 грн. основного боргу, 85347,39 грн. пені, 18669,15 грн. 3% річних та 94366,00 грн. інфляційних збитків. В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки товару № 020915/01від 02.09.2015р.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.09.2017р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 17.10.2017р.
17.10.2017р. суд за клопотанням відповідача відклав розгляд справи на 02.11.2017р.
02.11.2017р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. № 13418), в якій він просить суд стягнути з відповідача 580000,00 грн. основного боргу, 29113,01 грн. 3% річних, 74903,53 грн. пені, 94366,00 грн. інфляційних. Вказана заява була відправлена відповідачу 01.11.2017р. (копія фіскального чеку та опису в матеріалах справи).
10.11.2017р. вдруге до суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог (вх. № 13789), згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 580000,00 грн. основного боргу, 29113,01 грн. 3% річних, 74903,53 грн. пені, 94366,00 грн. інфляційних збитків. Вказана заява була відправлена відповідачу 09.11.2017р. (копія фіскального чеку та опису в матеріалах справи).
За твердженням представника відповідача, на момент розгляду справи вищевказані уточнення відповідачем не отримані. Суд звернув увагу відповідача на можливість ознайомлення з матеріалами справи. Зауважень щодо розрахунку позовних вимог, окрім вказаних у відзиві, не надійшло.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
Статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому, в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Суд розцінює надані позивачем заяви про уточнення позовних вимог як заяви про збільшення розміру позовних вимог щодо стягнення 3% річних та зменшення розміру позовних вимог щодо стягнення пені. При цьому загальна ціна позову не змінилася.
З врахуванням викладеного розглядається позов про стягнення 778382,54 грн., в тому числі 580000,00 грн. основного боргу, 29113,01 грн. 3% річних, 74903,53 грн. пені, 94366,00 грн. інфляційних.
В судовому засіданні 02.11.2017р. судом було оголошено перерву до 13.11.2017р.
Відповідач у відзиві позов заперечує, стверджує, що строк оплати поставленого товару не настав з вини (бездіяльності) позивача, оскільки останнім при поставці товару не передано відповідачу повного пакету товарно-супровідних документів.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечує.
В судовому засіданні 13.11.2017р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
02.09.2015р. між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (покупець за договором) було укладено договір поставки товару № 020915/01 (далі - договір). Також 02.09.2015р. між сторонами було підписано протокол узгодження розбіжностей до договору (далі - протокол розбіжностей).
Згідно п. 1.1. договору, в редакції протоколу розбіжностей, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в специфікаціях або накладних, які є невід'ємними частинами цього договору, а покупець зобов'язується його прийняти та оплатити на умовах даного договору. Перехід права власності здійснюється в момент фактичного отримання товару покупцем, що підтверджується його підписом у відповідній накладній на товар (п. 1.3. договору в редакції протоколу розбіжностей).
Відповідно до п. 2.4. договору, в редакції протоколу розбіжностей, датою поставки товару є дата фактичного отримання покупцем товару згідно з видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін. Покупець підтверджує, що особа, яка приймає товар та підписує відповідну видаткову накладну має необхідні для цього повноваження.
Пунктом 2.6. договору. в редакції протоколу розбіжностей, сторони погодили, що при передачі кожної партії товару постачальник зобов'язаний надати покупцеві наступні документи:видаткову накладну, податкову накладну в електронному вигляді, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку передбаченого Податковим кодексом України, товарно-транспортну накладну, документи, що засвідчують якість та безпечність товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до вимог чинного законодавства України.
Згідно п. 3.2. договору, в редакції протоколу розбіжностей, оплата товару здійснюється покупцем на підставі видаткової накладної, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати отримання покупцем товару та належним чином оформлених товаросупровідних документів (п. 2.6. цього договору), якщо інші умови не узгоджені сторонами в додатках до договору.
У випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар згідно п. 5.4. договору строни погодили, що покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу за кожен календарний день прострочення, 3% річних та інфляційні збитки.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3953103,96 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:
- № 122 від 03.09.2015р. на суму 345114,00 грн.;
- № 123 від 03.09.2015р. на суму 369831,00 грн.;
- № 124 від 06.09.2015р. на суму 209055,00 грн.;
- № 141 від 15.09.2015р. на суму 277200,00 грн.;
- № 156 від 22.09.2015р. на суму 391000,07 грн.;
- № 185 від 12.10.2015р. на суму 665343,89 грн.;
- № 349 від 17.12.2015р. на суму 299000,00 грн.;
- № 14 від 20.01.2016р. на суму 620540,00 грн.;
- № 97 від 11.02.2016р. на суму 503520,00 грн.;
- № 266 від 28.03.2016р. на суму 127500,00 грн.;
- № 408 від 13.05.2016р. на суму 145000,00 грн.
Копії вищевказаних видаткових накладних наявні в матеріалах справи.
Також на підтвердження факту поставок позивачем надано копії товарно-транспортних накладних та довіреностей на отримання товару виданих відповідачем своєму працівнику. Крім цього, позивачем надано копії рахунків виставлених відповідачу.
Відповідач розрахувався за отриманий товар частково, на суму 3373103,96 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та випискою по рахунку позивача від 12.10.2017р.
В результаті порушення відповідачем зобов'язань з оплати товару, за ним утворилася заборгованість у розмірі 580000,00 грн.
Позивач просить стягнути вказану суму боргу з відповідача.
Відповідач у відзиві стверджує, що строк оплати поставленого товару не настав з вини (бездіяльності) позивача, оскільки останнім при поставці товару не передано відповідачу повного пакету товарно-супровідних документів, зокрема документів, що засвідчують якість та безпечність товару.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача виходячи з наступного.
Як зазначено вище, пунктом 2.6. договору, в редакції протоколу розбіжностей, сторони погодили, що при передачі кожної партії товару постачальник зобов'язаний надати покупцеві наступні документи: видаткову накладну, податкову накладну в електронному вигляді, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку передбаченого Податковим кодексом України, товарно-транспортну накладну, документи, що засвідчують якість та безпечність товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до вимог чинного законодавства України.
Позивачем надано суду копії декларацій виробника (посвідчення про якість), які залучено до матеріалів справи, проте докази отримання покупцем вказаних декларацій виробника, що підтверджують якість поставленого товару, в матеріалах справи відсутні.
Правові наслідки невиконання продавцем обов'язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару, визначені ст. 666 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) згідно якої, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Виходячи з наявних у справі доказів, відповідач не скористався правом, визначеним цією нормою ЦК України. Враховуючи це, суд вважає, що зобов'язання по оплаті отриманого товару, згідно договору, виникає у відповідача впродовж 30 календарних днів з дати отримання покупцем товару. Дати отримання товару по договору підтверджуються підписаними відповідачем видатковими та товарно-транспортними накладними.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача суми основного боргу, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 692, ст. 693 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).
В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем товару в повному обсязі. Жодних заперечень саме стосовно суми неоплаченого товару відповідачем не надано.
За даних обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню повністю в сумі 580000,00 грн.
Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 29113,01 грн. 3% річних, 74903,53 грн. пені, 94366,00 грн. інфляційних.
При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача сум пені, річних та інфляційних втрат суд виходить з наступного.
Згідно п. 5.4. договору у випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу за кожен календарний день прострочення, 3% річних та інфляційні збитки.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Розрахунок стягуваних за позовом сум пені, річних та інфляційних втрат викладено позивачем у заяві про уточнення позовних вимог.
Судом встановлено, що при нарахуванні пені позивачем невірно визначено дату виникнення прострочення зобов'язань по оплаті накладних. Так, згідно п. 3.2. договору, в редакції протоколу розбіжностей, оплата товару здійснюється покупцем на підставі видаткової накладної, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати отримання покупцем товару та належним чином оформлених товаросупровідних документів, якщо інші умови не узгоджені сторонами в додатках до договору. Тобто, за умовами договору:
- строк оплати накладної № 156 від 22.09.2015р. - по 22.10.2015р., прострочення розпочинається з 23.10.2015р. Тобто нарахування пені з 21.10.2015р. по 22.10.2015р. є безпідставним.;
- строк оплати накладної № 185 від 12.10.2015р. - по 11.11.2015р., прострочення розпочинається з 12.11.2015р. Тобто нарахування пені за 11.11.2015р. є безпідставним.;
- строк оплати накладної № 97 від 11.02.2016р. - по 11.03.2016р., прострочення розпочинається з 12.03.2016р. Тобто нарахування пені за 11.03.2016р. є безпідставним.
Крім цього, при нарахуванні пені на прострочені суми оплат по накладних № 185 від 12.10.2015р. та № 97 від 11.02.2016р. позивачем не враховано, що при здійсненні відповідачем часткових оплат нарахування пені в день оплати необхідно здійснювати вже на зменшену суму боргу. Позивач же в розрахунку нараховує пеню в день оплати на суму боргу без врахування суми проплати. При цьому, за деякі дні, нарахування пені позивачем здійснено двічі (20.11.2015р., 23.11.2015р., 24.11.2015р., 25.11.2015р., 26.11.2015р.).
Враховуючи вищевикладене, стягненню підлягає пеня у розмірі 71031,80 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 71031,80 грн. В іншій частині стягнення пені позов задоволенню не підлягає.
Також судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних та встановлено його правильність. Тобто, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю в сумі 29113,01 грн.
Крім цього, судом здійснено перерахунок інфляційних втрат за допомогою калькулятора системи "Ліга.Закон. Підприємство 9.5.3" та встановлено, що за період з вересня 2016 року по липень 2017 року на суму боргу 580000,00 грн. розмір інфляційних збитків становить 94357,48 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню. В іншій частині стягнення інфляційних втрат позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" (вул. Будька, 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, код ЄДРПОУ 35293993) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмаслотрейд" (Вознесенський узвіз буд. 14, офіс 16/20, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39437627) 580000 грн. 00 коп. основного боргу, 71031 грн. 80 коп. пені, 29113 грн. 01 коп. 3% річних, 94357 грн. 48 коп. інфляційних втрат, 11617 грн. 54 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 15.11.11.2017р.
Суддя О.С. Семчук