"13" листопада 2017 р.Справа № 916/3232/15
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань ОСОБА_1
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №2283 від 14.04.2017р.;
Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю № б/н від 31.10.2017р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України” до товариства з обмеженою відповідальністю „Яхт-клуб „Одеса-2009” про стягнення 4 530 585,60 грн., -
Державне підприємство „Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (далі по тексту - ДП „Адміністрація морських портів України”) 03.08.2015р. звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Яхт-клуб „Одеса-2009” (далі по тексту - ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009”) про стягнення суми збитків у розмірі 4 530 585,60 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором оренди рухомого майна №КД-7786 від 01.09.2005 року в частині забезпечення збереження, запобігання пошкодженню та псуванню орендованого рухомого майна.
Відповідач заперечував проти позову посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Зокрема, ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” наголошувало, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження переходу прав та обов'язків орендодавця за договором оренди державного рухомого майна №КД-7786 від 01.09.2005р. від державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” до ДП „Адміністрація морських портів України”. Крім того, відповідач стверджував, що позивачем у встановленому порядку не було доведено суду належними та допустимими доказами розміру заявлених до стягнення збитків.
Ухвалою від 17.11.2015р. господарським судом у порядку ст. 79 ГПК України було зупинено провадження у даній справі до завершення розгляду господарським судом Одеської області справи №916/4494/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Яхт-клуб "Одеса-2009" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області про визнання чинним договору оренди державного нерухомого майна № ДФ 28 від 20.09.2005 року.
Ухвалою від 04.10.2017р. господарським судом у порядку ст. 79 ГПК України було поновлено провадження у даній справі, у зв'язку із завершенням розгляду господарським судом Одеської області справи №916/4494/15.
01.11.2017р. ДП „Адміністрація морських портів України” звернулось до господарського суду із клопотанням про призначення по даній справі судової будівельно-технічної експертизи з дорученням її проведення товариству з обмеженою відповідальністю „Одеський регіональний центр незалежних експертиз”. На вирішення судової експертизи ДП „Адміністрація морських портів України” було запропоновано покласти наступні запитання:
- В якому технічному стані знаходились об'єкти оренди за договором №КД-7786 від 01.09.2005р., а саме: понтон №2 (інвентарний №061070), понтон №4 (інвентарний №061072), понтон №6 (інвентарний №061074), понтон №8 (інвентарний №061076), понтон №10 (інвентарний №061078), понтон №11 (інвентарний №061123), апарель (інвентарний №061124), станом на 29.09.2014р. та на теперішній час? Які причини пошкодження та руйнування цих об'єктів та їх окремих елементів?
- Чи є виявлений стан об'єктів за договором №КД-7786 від 01.09.2005р. результатом недбалого користування ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” протягом строку дії договору оренди та відсутності проведення ним своєчасного поточного та капітального ремонтів?
- Яка вартість ремонтно-відновлювальних робіт, проведення яких необхідне зробити для усунення виявлених пошкоджень понтону №2 (інвентарний №061070) понтону №4 (інвентарний №061072), понтону №6 (інвентарний №061074), понтону №8 (інвентарний №061076), понтону №10 (інвентарний №061078), понтону №11 (інвентарний №061123), апарель (інвентарний №061124), станом на 29.09.2014р. та на теперішній час?
- Який розмір матеріальної шкоди (реальних збитків), завданий ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” понтону №2 (інвентарний №061070) понтону №4 (інвентарний №061072), понтону №6 (інвентарний №061074), понтону №8 (інвентарний №061076), понтону №10 (інвентарний №061078), понтону №11 (інвентарний №061123), апарель (інвентарний №061124), станом на 29.09.2014р. та на теперішній час?
Необхідність проведення судової будівельно-технічної експертизи позивач обґрунтовує як фактом заперечення з боку відповідача розміру заявлених до стягнення збитків, так і необхідністю дослідження питань щодо стану об'єктів оренди, які використовуються у морській галузі, за участю відповідних спеціалістів, без застосування професійних знань яких неможливо встановити технічний стан об'єктів оренди та вартість реальних збитків, понесених позивачем, у зв'язку із недбалим використанням об'єктів оренди.
ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” заперечувало проти задоволення клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, оскільки, за твердженням останнього, на момент розгляду господарським судом даної справи відсутня можливість дослідження запропонованих позивачем питань, так як майно протягом періоду з 29.09.2014р. по 28.03.2016р. перебувало у користуванні позивача.
Відповідно до ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу. Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у частинах п'ятій і шостій статті 31 цього Кодексу.
Положеннями абзацу 2 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики призначення судової експертизи” від 23 березня 2012 року N 4 судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
При вирішення питання щодо наявності підстав для призначення по даній справі судової експертизи, господарський суд виходить з наступного. У поданому до суду клопотанні про призначення експертизи позивачем було запропоновано на вирішення експерта поставити питання, зокрема, щодо технічного стану майна та розміру матеріальної шкоди, завданої відповідачем позивачу, станом на 29.09.2014р. та на теперішній час.
Господарський суд зауважує, що з огляду на посилання ДП „Адміністрація морських портів України” на неналежне виконання ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” прийнятих на себе зобов'язань за договором №КД-7786 від 01.09.2005р. в частині проведення ремонту орендованого майно, що спричинило його пошкодження та псування, дослідження запропонованих позивачем питань потребує надання відповідної оцінки документам, які відображають технічний стан майна станом на 01.09.2005р., тобто на момент його передачі в оренду.
При цьому, відсутність відомостей щодо технічного стану орендованого рухомого майна станом на момент його передачі відповідачеві у користування виключатиме можливість надання судовим експертом відповідей на запропоновані позивачем питання, оскільки для надання висновку необхідно враховувати технічний стан майна як на момент його передачі в оренду, так, відповідно, на момент його повернення.
За переконанням ДП „Адміністрація морських портів України” відомості щодо технічного стану майна станом на момент його передачі відповідачеві в оренду відображені у звіті про оцінку основних засобів, які належать ДП „Одеський морський торговельний порт” та передаються в оренду для використання морським яхт-клубом, складеним станом на 18.05.2005р. оціночною фірмою „Ін-Юг експертиза” у формі товариства з обмеженою відповідальністю.
З акту оцінки основних засобів, які належать ДП „Одеський морський торговельний порт” та передаються в оренду для використання морським яхт-клубом, вбачається, що оціночною фірмою „Ін-Юг експертиза” була надана оцінка основним засобам з метою визнання ринкової вартості об'єкта для розрахунку орендної плати. При цьому, як вбачається із змісту даного звіту, оціночною фірмою був наданий загальний опис об'єктів та загальна характеристика фізичного стану об'єктів оцінки, що ніяким чином не відображає технічний стан кожного із об'єктів, які передані в оренду.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” від 12 липня 2001 року N 2658-III (в редакції чинній на дату складання звіту про оцінку майна) оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Викладене вище дозволяє господарському суду дійти висновку, що наданий ДП „Адміністрація морських портів України” звіт про оцінку основних засобів не може вважатися належним доказом на підтвердження технічного стану об'єктів оренди, переданих відповідачу в оренду у 2005 році
З огляду на відсутність документів та вихідних даних щодо технічного стану об'єктів оренди станом на момент їх передання в оренду, тобто на 01.09.2005р., а також відсутність взагалі будь-яких підстав для покладення на вирішення судової експертизи питання щодо технічного стану орендованого майна станом на теперішній час, господарським судом було відмовлено ДП „Одеський морський торговельний порт” у задоволенні клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
13.11.2017р. ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” звернулось до господарського суду з клопотанням (вх. №2-5933/17), в порядку ст. 90 ГПК України, про постановлення окремої ухвали про виявлені судом під час розгляду даної справи порушення законності у діяльності ДП „Адміністрація морських портів України”, що містять ознаки кримінального правопорушення та надсилання повідомлення про ці факти прокурору або органу досудового розслідування. Необхідність винесення окремої ухвали відповідач обґрунтовує посиланнями на наявність у діях позивача ознак кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 366, 364 Кримінального кодексу України, у зв'язку із наданням ДП „Адміністрація морських портів України” документів на підтвердження переходу до останнього прав та обов'язків орендодавця за договором оренди державного рухомого майна №КД-7786 від 01.09.2005р., які не відповідають вимогам закону.
Статтею 90 ГПК України визначено, що господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу. Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірі, передбачених частиною першою статті 119 цього Кодексу. Окрему ухвалу може бути оскаржено в установленому цим Кодексом порядку. Якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування.
У п. 5.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що на відміну від окремої ухвали повідомлення прокурору або органу досудового розслідування (частина четверта статті 90 ГПК) надсилаються господарським судом не з будь-якого факту порушення підприємством або організацією законності, а лише у тих випадках, коли господарський суд виявить у діяльності працівників підприємства, організації такі порушення законності, які містять ознаки кримінального правопорушення.
Суд звертає увагу відповідача, що згідно приписів ст.90 ГПК України окремі ухвали у разі виявлення в діяльності підприємства недоліків надсилаються для виконання відповідному підприємству.
Посилання ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” на виявлені у діяльності позивача порушення законності, які містять ознаки кримінального правопорушення, відображають правову позицію відповідача з приводу заявлених до нього вимог, у зв'язку з чим оцінка доказам, які, за твердженням відповідача, підтверджують позицію останнього з названого питання, повинна надаватись господарським судам за правилами ст.43 ГПК України, тобто поряд з іншими доказами, наданими сторонами в обґрунтування своїх правових позицій по даній справі.
Наведене, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів на підтвердження перебування у слідчому управлінні ГУНП в Одеській області кримінального провадження, відкритого за заявою директора ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” щодо протиправних дій при передачі державного майна з Одеського торгового порту до ДП „Адміністрація морських портів України”, свідчить про відсутність правових підстав для надсилання судом на адресу правоохоронних органів повідомлення з підстав, наведених ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” у клопотанні, що, в свою чергу, має наслідком відмову у задоволенні зазначеного клопотання.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
01.09.2005р. між державним підприємством „Одеський морський торговельний порт” (Орендодавець) та ТОВ „Морський клуб ТЦФ” (Орендар) було укладено договір оренди державного рухомого майна №КД-7786, відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування майно, що знаходиться на балансі Орендодавця, а саме: заправну станцію (понтон 11), понтон №2, понтон №4, понтон №6, понтон №8, понтон №10, апарель. Загальна вартість майна відповідно до експертної оцінки станом на 18.05.2005р. становить 924 600,00 грн. Майно передається з метою використання для потреб Орендаря.
Відповідно до п. п. 2.1, 2.4 договору оренди державного рухомого майна №КД-7786 від 01.09.2005р. вступ Орендаря у користування майном настає після підписання сторонами договору і акту приймання-передачі вказаного майна, що є невід'ємною частиною договору. У разі розірвання цього договору майно повертається Орендодавцю. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-повернення майна.
Згідно з п. п. 3.1, 3.2 договору оренди державного рухомого майна №КД-7786 від 01.09.2005р. орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995р. Орендна плата за базовий місяць визначається у відповідності з Методикою, звітом експертної оцінки та складає 4 581,66 грн. Сума вказана без врахування ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється відповідно до чинного законодавства. Розмір орендної плати за кожний наступний календарний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Орендна плата перераховується Орендодавцю щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції.
Умовами п. п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.5, 5.8 договору оренди державного рухомого майна №КД-7786 від 01.09.2005р. визначено, що Орендар зобов'язується використовувати орендоване майно у відповідності з його цільовим призначенням та умовами договору; своєчасно і у повному обсязі вносити Орендодавцю орендну плату; забезпечити збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки; утримувати орендоване майно у стані, передбаченому санітарними і протипожежними правилами, виконувати вимоги охорони праці, нести відповідальність за їх порушення згідно з законодавством України; своєчасно здійснювати усі види ремонтів орендованого майна; у разі припинення або розірвання цього договору повернути Орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час його передачі в оренду, з урахуванням фізичного зносу та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати орендованого майна з вини Орендаря.
Орендодавець, відповідно до умов п. п. 7.1, 7.4, 7.5 договору оренди державного рухомого майна №КД-7786 від 01.09.2005р., зобов'язується передати Орендарю в оренду державне рухоме майно згідно з розділом 1 цього договору по акту приймання-передачі майна згідно чинного законодавства України; здійснювати контроль за використанням орендованих споруд згідно з їхнім призначенням та існуючими технічними умовами, правилами протипожежної безпеки та іншими видами; забезпечити контроль за проведенням робіт з ремонту орендованого майна, брати участь у прийманні виконаних робіт.
Згідно з п. п. 10.1, 10.2 договору оренди державного рухомого майна №КД-7786 від 01.09.2005р. договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2006р. Зміна умов договору може мати місце за взаємним письмовим погодженням сторін. Зміни та доповнення, які пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною. Одностороння необґрунтована відмова від виконання умов цього договору або внесених змін не допускається.
Положеннями п. п. 10.5, 10.6 договору оренди державного рухомого майна №КД-7786 від 01.09.2005р. визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені умовами цього договору. Реорганізація Орендодавця не є підставою для зміни чи розірвання цього договору оренди, за винятком випадків приватизації орендованого майна Орендарем.
На виконання умов договору оренди державного рухомого майна №КД-7786 від 01.09.2005р. між ДП „Одеський морський торговельний порт” та ТОВ „Морський клуб ТЦФ” було підписано акт приймання-передачі майна, а саме несамохідний плавучий бункер, понтон №2, понтон №4, понтон №6, понтон №8, понтон №10, апарель.
Додатковою угодою №КД-7786 від 01.12.2008р. до договору оренди державного рухомого майна №КД-7786 від 01.09.2005р. було змінено найменування Орендаря за договором з ТОВ „Морський клуб ТЦФ” та ТОВ„Яхт-клуб „Одеса”, а в подальшому, на підставі додаткової угоди від 01.01.2010р., - на ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009”.
01.09.2009р. ДП „Одеський морський торговельний порт” та ТОВ„Яхт-клуб „Одеса” було укладено додаткову угоду до договору оренди державного рухомого майна №КД-7786 від 01.09.2005р., відповідно до умов якої сторонами було внесено зміни, зокрема, до п. п. 10.1., 10.5, та передбачено, що договір набуває чинності з дати підписання договору та акту приймання-передачі майна та діє до 31.12.2010р. Договір може бути продовжений за взаємним письмовим погодженням сторін.
Шляхом укладання додаткової угоди від 01.07.2010р. до договору оренди державного рухомого майна №КД-7786 від 01.09.2005р. сторонами було продовжено термін дії договору до 31.12.2015р.
З матеріалів справи вбачається, що між ДП „Одеський морський торговельний порт” та ДП „Адміністрація морських портів України” було складено розподільчий баланс станом на 13.06.2013р., а також підписано акт приймання-передачі майна, майнових прав та обов'язків, відповідно до якого ДП „Одеський морський торговельний порт” було передано позивачу державне рухоме майно, яке є предметом договору оренди державного рухомого майна №КД-7786 від 01.09.2005р.
13.06.2013р. між ДП „Адміністрація морських портів України” та ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” було укладено додаткову угоду до договору оренди державного рухомого майна №КД-7786 від 01.09.2005р., умовами якої визначено, що ДП „Адміністрація морських портів України”, у зв'язку з реорганізацією ДП „Одеський морський торговельний порт”, є Орендодавцем за договором оренди державного майна.
13.03.2014р. комісією ДП „Адміністрація морських портів України” було проведено перевірку технічного стану понтонів, переданих ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” в оренду у відповідності до умов договору №КД-7786 від 01.09.2005р., та встановлено, зокрема, що понтони та яхт-пірси піддались корозії та потребують ремонту.
Листом від 01.04.2014р. ДП „Адміністрація морських портів України” було повідомлено ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” про результати проведеного 13.03.2014р. обстеження, у зв'язку з чим, позивач вимагав усунути вказані недоліки у найкоротший строк та повідомити ДП „Адміністрація морських портів України” у строк до 10.04.2014р. про план заходів та терміни виконання відповідних робіт. 08.04.2014р. ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” було повідомлено ДП „Адміністрація морських портів України” про план заходів із усуненням частини недоліків, на які було вказано позивачем.
07.08.2014р. Чорноморським міжрегіональним територіальним управлінням Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті за результатами проведеної перевірки стану дотримання вимог нормативних документів щодо безпеки судноплавства, а саме: бази для стоянки маломірних (малих) суден №17 було складено припис №16/47-14, відповідно якого було заборонено з 07.08.2014р. експлуатацію бази-стоянки №17 ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” до моменту усунення виявлених недоліків.
З огляду на винесений Чорноморським міжрегіональним територіальним управлінням Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті припис №16/47-14 від 07.08.2014р., ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” листом від 04.09.2014р. було запропоновано ДП „Адміністрація морських портів України” розірвати договір оренди рухомого майна №КД-7786 від 01.09.2005р.
29.09.2014р. між ДП „Адміністрація морських портів України” та ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” було укладено угоду про розірвання договору оренди державного рухомого майна №КД-7786 від 01.09.2005р.
Крім того, 29.09.2014р. комісією у складі представників ДП „Адміністрація морських портів України” та директора ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” ОСОБА_4 було складено акт технічного стану рухомого майна, яке перебувало у користуванні ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009”, з якого вбачається, що передане у користування відповідача майно потребує ремонту, очищення та часткової заміни покриття.
У зв'язку з розірванням договору оренди державного рухомого майна №КД-7786 від 01.09.2005р. між ДП „Адміністрація морських портів України” та ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” 29.09.2014р. було складено та підписано акт приймання-передачі (повернення) рухомого майна, з якого вбачається, що відповідачем було повернуто, а позивачем прийнято наступне майно: несамохідний плавучий бункер, понтон №2, понтон №4, понтон №6, понтон №8, понтон №10, апарель.
Слід зазначити, що з наявних в матеріалах справи судових рішень вбачається, що директор ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” ОСОБА_4 не був уповноважений на підписання від імені ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” договорів, що, в тому числі, стало підставою для визнання господарським судом у межах справи №916/1878/15 недійсною додаткової угоди від 29.09.2014р. про розірвання договору № КД-7786 від 01.09.2005р.
З матеріалів справи вбачається, що ДП „Адміністрація морських портів України”, у зв'язку із виявленими водолазною службою останнього пошкодженнями підводної частини понтонів, 20.04.2015р. було складено ремонтну відомість, у якій наведено перелік робіт, необхідних для проведення ремонту понтону. Відповідно до відомостей комерційної пропозиції ТОВ „ТМ „Касатка” ремонт одного понтона складатиме 755 097,60 грн.
Листом від 28.04.2015р. головним інженером ДП „Адміністрація морських портів України” було повідомлено начальника юридичної служби ОСОБА_5, що орієнтовна вартість ремонту 5 понтонів може скласти 4 530 585,60 грн., а остаточна вартість буде уточнена після проведення процедури закупівлі вказаних робіт.
Рішенням господарського суду Одеської області від 20.07.2015р. по справі №916/1878/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.2015р., за позовом засновника ТОВ “Яхт-клуб “Одеса-2009” ОСОБА_6 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, ДП “Адміністрація морських портів України”, ТОВ “Яхт-клуб “Одеса-2009” про визнання недійсними угод та скасування актів прийому - передачі майна, було визнано недійсними угоду від 29.09.2014р. про розірвання договору № КД-7786 від 01.09.2005р., угоду від 29.09.2014р. про розірвання договору № КД-4761 від 26.12.2003р., укладені між сторонами по справі, у задоволенні решти позову відмовлено.
З огляду на визнання у межах справи №916/1878/15 недійсною додаткової угоди від 29.09.2014р. про розірвання договору № КД-7786 від 01.09.2005р., 28.03.2016р. між ДП „Адміністрація морських портів України” та ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” було складено та підписано акт приймання-передачі рухомого майна, що передається відповідачу на підставі договору №КД-7786 від 01.09.2005р.
Листом №20А.3/11-628 від 01.09.2017р. ДП „Адміністрація морських портів України” було повідомлено відповідача, що у зв'язку із визнанням недійсними постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2017р. по справі №916/3628/16 додаткових угод до договору оренди державного рухомого майна №КД-7786 від 01.09.2005р., підлягають застосуванню положення п. 10.5 у початковій редакції договору, а, отже договір вважається таким, що діє до 31.08.2017р. Проте, з огляду на невідповідність положень договору в частині розміру орендної ставки вимогам Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995р. №786, Орендодавець повідомляє про припинення дії договору.
Листом від 19.09.2017р. ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” було повідомлено позивача, що у зв'язку із перебуванням протягом періоду з 29.09.2014р. по 28.03.2016р. державного рухомого майна у користуванні ДП „Адміністрація морських портів України”, договір не може вважатись таким, що діє до 31.08.2017р.
З метою відшкодування за рахунок відповідача збитків у розмірі 4 530 585,60 грн., які необхідно понести ДП „Адміністрація морських портів України” з метою відновлення орендованого рухомого майна, останній і звернувся до господарського суду із даними позовними вимогами.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Згідно з ч. 3-4 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.
При вирішенні даного спору господарський суд вважає за необхідне зазначити, що з огляду на приписи ст.216 Цивільного кодексу України, правовим наслідком визнання недійсної у судовому порядку угоди від 29.09.2014р. про розірвання договору №КД-7786 від 01.09.2005р. є поновлення договірних відносин сторін на умовах договору з урахуванням змін, які були внесені до моменту його розірвання. Враховуючи даний висновок суду та умови додаткової угоди від 01.07.2010р., строк дії договору на момент звернення позивача до суду з даними позовними вимогами, є таким, що встановлений до 31.12.2015р.
Приписами ч. 1-2 ст. 773 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
У відповідності до положень ст. 776 Цивільного кодексу України поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: 1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту; 2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Як зазначалось вище по тексту рішення, умовами у п. 5.5 договору №КД-7786 від 01.09.2005р. обов'язок із проведення усіх видів ремонтних робіт було покладено на ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009”.
Абзацом 2 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про судове рішення” від 23 березня 2012 року N 6 (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Оскільки ДП „Адміністрація морських портів України” як на підставу заявлених позовних вимог посилається на приписи ст. 779 Цивільного кодексу України, господарський суд вважає за необхідне та правомірне надати правову оцінку доводам позивача у названій частині, так як приписами ГПК України суду не надано повноважень самостійно змінювати підстави заявлених позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ст. 779 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.
Проаналізувавши наведену законодавчу норму суд звертає увагу позивача, що право на відшкодування збитків саме за цією правовою підставою виникає у орендодавця у випадках неможливості відновлення речі. Аналогічне регулювання орендних правовідносин зі спірного питання встановлено ч. 4 ст. 285 Господарського кодексу України, яка передбачає, що орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна лише у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.
У разі, якщо придатне для використання майно лише потребує ремонтних робіт, останні повинні здійснюватися за рахунок орендаря, а у випадку його відмови від їх проведення, витрати понесені орендодавцем на відновлення майна підлягатимуть відшкодуванню за рахунок орендаря у вигляді стягнення збитків.
Враховуючи правову природу заявленої до стягнення суми, яка визначена позивачем як збитки, суд вважає за необхідне звернутися до законодавчих положень, якими врегульовані питання стягнення збитків.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Таким чином, відшкодування збитків - міра господарсько-правової відповідальності, яка полягає у застосуванні до учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, негативних наслідків, спрямованих на відновлення майнового стану потерпілої сторони. Відшкодування збитків має компенсаційний характер і не може призводити до безпідставного збагачення.
При цьому, збитки, що підлягають відшкодуванню правопорушником можуть бути реальними, тобто тими витратами, які управнена сторона зробили або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, додаткові витрати) або у вигляді неодержаних доходів чи компенсації моральної шкоди.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Господарський суд зазначає, що для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог ДП „Адміністрація морських портів України” посилається на погіршення стану орендованого майна у зв'язку з його неналежною експлуатацією відповідачем. За переконанням позивача, факт погіршення стану орендованого майна підтверджується актом перевірки від 13.03.2014р., складеним комісією ДП „Адміністрація морських портів України”, та актом технічного стану рухомого майна від 29.09.2014р., складеним комісією у складі представників ДП „Адміністрація морських портів України” та директора ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” ОСОБА_4, у якого, як зазначалося по тексту рішення вище, були відсутні повноваження на представництво інтересів відповідача, що, в тому числі, включає в собі і підписання будь-яких документів.
Враховуючи правовий аналіз вищенаведених законодавчих норм, а також документів, які містяться в матеріалах справи, господарський суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування при вирішенні даного спору приписів ст. 779 Цивільного кодексу України. Будь-яке право надане законом повинно реалізовуватися у передбачений цим законом спосіб. З огляду на відсутність будь-яких доказів на підтвердження пошкодження орендованого майна до такого стану, який виключає можливість його відновлення, господарський суд доходить висновку, що у позивача не виникло право на відшкодування збитків, встановлене ст.779 Цивільного кодексу України.
Будь-яких інших правових підстав для стягнення з відповідача збитків позивачем не наведено, як рівно і не доведено суду обґрунтованості заявленого розміру збитків.
Підсумовуючи вищенаведене, господарський суд доходить висновку, що ДП „Адміністрація морських портів України” не було доведено у встановленому законом порядку факту завдання відповідачем збитків у розмірі 4 530 585,60 грн., що свідчить про відсутність у діях відповідача елементів складу цивільного правопорушення, та, як наслідок, і відсутність правових підстав для відшкодування за рахунок ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” збитків у розмірі 4 530 585,60 грн..
При цьому, господарським судом критично оцінюються доводи ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” про відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження переходу прав та обов'язків за договором оренди від ДП „Одеський морський торговельний порт” до ДП „Адміністрація морських портів України” з огляду на укладення між сторонами додаткової угоди від 13.06.2013р., яка, в силу приписів ст.204 ЦК України, є правомірним правочином.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Більш того, дослідження питання щодо правомочності ДП „Адміністрація морських портів України” на підписання додаткової угоди від 13.06.2013р. до договору оренди державного рухомого майна №КД-7786 від 01.09.2005р., не входить до предмета доказування у межах справи про стягнення збитків за договором оренди.
Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Підсумовуючи вищезазначене, керуючись ст. ст. 11, 22, 204, 216, 526, 626, 631, 759, 773, 776, 785, 779, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 216, 224, 225, 283, 285 Господарського кодексу України, позов державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України” до товариства з обмеженою відповідальністю „Яхт-клуб „Одеса-2009” про стягнення збитків у розмірі 4 530 585,60 грн. задоволенню не підлягає.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судом покладаються на позивача у зв'язку із відмовою у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повне рішення складено 17 листопада 2017 р.
Суддя С.П. Желєзна