14 листопада 2017 року Справа № 915/1076/17
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
представник позивача в судове засідання не з'явився,
представник відповідача в судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “МСС “ТІДІСІ - Дальнобой”, 01042, м.Київ, вул.Івана Кудрі, 5, кімн.312; 02089, м.Київ, вул.Радистів ,73А
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Нікспецтранс”, 54001, АДРЕСА_1
про: стягнення 90 571,24 грн. (заява про зменшення позовних вимог №0811/2 від 08.11.2017 в якій просить суд стягнути заборгованості у розмірі 71 665,00 грн., 3% річних у розмірі 440,60 грн., 1773,30 грн. - інфляційних.)
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю “МСС “ТІДІСІ - Дальнобой” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом (заява про зменшення позовних вимог №0811/2 від 08.11.2017) в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Нікспецтранс” заборгованості у розмірі 71 665,00 грн., 3% річних у розмірі 440,60 грн., 1773,30 грн. - інфляційних.
13.11.2017 від позивача до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області засобами електронного зв'язку надійшло клопотання в якому він просить суд відкласти розгляд справи, при цьому жодного обґрунтування не зазначив.
Суд дослідивши клопотання позивача про відкладення розгляду справи ухвалив відхилити вказане клопотання, оскільки воно є необґрунтованим. Крім того, явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Відповідач в судове засідання 14.11.2017 не з'явився, причини неявки не повідомив, відзив по суті позовної заяви до суду не надав. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.10.2017 відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи. Вказана ухвала була направлена відповідачеві та повернулась до суду з зазначенням причин невручення.
Відповідно до приписів абз.3 п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи, що ухвала Господарського суду Миколаївської області від 20.10.2017 направлена на адресу відповідача яка зазначена в позовній заяві та в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, який був зроблений судом, то суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника позивача та представника відповідача.
У відповідності до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “МСС “ТІДІСІ - Дальнобой” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Нікспецтранс” був укладений договір поставки в усній формі.
24.05.2017 на підставі видаткової накладної №ЕНК0524077 від 24.05.2017 позивач поставив відповідачу товар, а саме «шина вантажна» у кількості 6 штук на загальну суму 69 600,00 грн. (з ПДВ), який був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом представника відповідача на вказаній видатковій накладній та скріплено печатками сторін (а.с.11).
24.05.2017 на підставі видаткової накладної №ЕНК0526040 від 24.05.2017 позивач поставив відповідачу товар, а саме «шина вантажна» у кількості 4 штук на загальну суму 42 400,00 грн. (з ПДВ), який був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом представника відповідача на вказаній видатковій накладній та скріплено печатками сторін (а.с.12).
24.05.2017 на підставі видаткової накладної №ЕНК0529063 від 24.05.2017 позивач поставив відповідачу товар, а саме «шина вантажна» у кількості 1 штука на загальну суму 10 600,00 грн. (з ПДВ), який був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом представника відповідача на вказаній видатковій накладній та скріплено печатками сторін (а.с.13).
06.06.2017 на підставі видаткової накладної №ЕНК0606214 від 06.06.2017 позивач поставив відповідачу товар, а саме «шина вантажна» у кількості 1 штука на загальну суму 1 835,00 грн. (з ПДВ), який був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом представника відповідача на вказаній видатковій накладній та скріплено печатками сторін (а.с.14).
21.06.2017 на підставі видаткової накладної №ЕНК0623024 від 21.06.2017 позивач поставив відповідачу товар, а саме «шина вантажна» у кількості 2 штуки на загальну суму 22 400,00 грн. (з ПДВ), який був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом представника відповідача на вказаній видатковій накладній та скріплено печатками сторін. У видатковій накладній визначений термін сплати 21 липня 2017 року (а.с.15).
Письмового договору сторони не укладали.
Таким чином, між сторонами виникли правовідносини з усної угоди поставки, підтвердженням якої є видаткова накладна №ЕНК0524077 від 24.05.2017 на суму 69 600,00 грн., видаткова накладна №ЕНК0526040 від 24.05.2017 на суму 42 400,00 грн., видаткова накладна №ЕНК0529063 на суму 10 600,00 грн., видаткова накладна №ЕНК0606214 від 06.06.2017 на суму 1 835,00 грн., видаткова накладна №ЕНК0623024 від 21.06.2017 на суму 22 400,00 грн., які містять відомості про кількість товару, ціну та загальну суму поставки.
Статтями 202 та 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, а сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю на настання відповідних наслідків.
Відповідно до роз'яснень викладених в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування ВГСУ у розгляді справ окремих норм матеріального права», перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі - продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
За таких обставин, факт отримання товару відповідачем згідно видаткових накладних, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, є підставою для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.
Таким чином, поставка була здійснена на підставі усної угоди, а відвантаження товару було здійснено за видатковими накладними, відповідно до вказаних обставин обов'язок з оплати виник у відповідача:
- за видатковою накладною №ЕНК0524077 від 24.05.2017 - 24.05.2017;
- за видатковою накладною №ЕНК0526040 від 24.05.2017 - 24.05.2017;
- за видатковою накладною №ЕНК0529063 від 24.05.2017 - 24.05.2017;
- за видатковою накладною №ЕНК0606214 від 06.06.2017 - 06.06.2017;
- за видатковою накладною №ЕНК0623024 від 21.06.2017 - 21.07.2017, оскільки у вказаній накладній визначений термін сплати за товар.
Позивач в позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог зазначає, що відповідач за отриманий товар розрахувався часткову в розмірі 75 170,00, що підтверджується копією виписки по рахунку з 01.05.2017 по 06.11.2017 та розрахунком заборгованості наданим позивачем.
Відповідач в повному обсязі кошти за отриманий від позивача товар не сплатив, на день розгляду справи в суді заборгованість відповідача складає 71 665,00 грн. (146 835,00 грн. - 75 170,00 грн.).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що зменшені позовні вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 71 665,00 грн. є обґрунтованими відповідно до вимог Закону і підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач згідно наданого до суду розрахунку посилаючись на ст. 625 ЦК України нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 02.09.2017 по 01.11.2017 в розмірі 440,60 грн.
Так, за підрахунком суду здійсненого за допомогою програми «Законодавство» та з урахуванням вірного визначення кількості днів прострочення (61 день) розмір 3% річних які підлягають задоволенню становить 434,51 грн. за період з 02.09.2017 по 01.11.2017.
Позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в розмірі 6,09 грн. (440,60 грн. - 434,51 грн.) задоволенню не підлягають.
Також, позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні за вересень 2017 року в розмірі 1 773,30 грн.
Так, за підрахунком суду здійсненого за допомогою програми «Законодавство» вірний розмір інфляційних, який підлягає задоволенню становить 1 733,30 грн. за вересень 2017 року.
Позовні вимоги щодо стягнення інфляційних в розмірі 40,00 грн. (1773,30 грн. - 1733,30 грн.) задоволенню не підлягають.
Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо сплати позивачеві вартості отриманого товару, відповідач, у порушення приписів ст. 33 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості товару, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Частиною 5 ст. 49 ГПК України визначено, що - суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Нікспецтранс”
(54001, АДРЕСА_2, відомості про розрахункові рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 39583984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МСС “ТІДІСІ - Дальнобой” (01042, м.Київ, вул.Івана Кудрі, 5, кімн.312; 02089, м.Київ, вул.Радистів ,73А, п/р 26005030806900 в ПАТ «УкрСиббанк», м.Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 33212540) заборгованості у розмірі 71 665,00 грн., 434,51 грн. - 3% річних, 1733,30 грн. - інфляційних та 1599,04 судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 17.11.2017
Суддя Н.О. Семенчук