"01" червня 2006 р.
Справа № 9/117-1889(8/229-3245)
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Кропивної Л.В.
Розглянув справу
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області, м. Тернопіль
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар", смт. В.Березовиця Тернопільської області
За участю представників сторін:
позивача: Микитович М.М., довір.
відповідача: Засєдко О.П., довір.
Суть справи: Позивач -Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області ,м. Тернопіль, звернувся у 2005 р. до господарського суду з позовом до відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю “Стар», смт. В. Березовиця Тернопільського району Тернопільської області, про витребування майна з чужого незаконного володіння . Позивач мотивує позов тим, що між ним та відповідачем згідно рішення господарського суду Тернопільської області від 15.07.2005 р. у справі № 14/123-1628 достроково розірвано договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва комунальної форми власності -паркетний цех, що знаходиться за адресою вул. Миру, 40, в смт. В.Березовиця. Спираючись на положення ст. 133 Закону України «Про Державну програму приватизації на 2000-2002 роки» , згідно з якою при розірванні договору купівлі-продажу, об'єкт приватизації повертається до державної власності , а також Порядок повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсним договорів купівлі-продажу таких об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 р. № 32, Позивач стверджує, що письмово звернувся до Відповідача з вимогою надати свої пропозиції щодо включення у склад комісії для проведення інвентаризації ї об'єкта. Оскільки, за твердженням Позивача, Відповідач пропозицій своїх не надав, тому Регіональне відділення не змогло створити інвентаризаційної комісії та виконати інші вимоги Порядку повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсним договорів купівлі-продажу таких об'єктів,
На думку Позивача, наведені ним обставини та приписи ст. 387 ЦК України, надають йому право не звернення до суду з вимогою вилучити у Товари сват і повернути, у передбаченому законом порядку, у Державін власність об'єкт незавершеного будівництва -паркетний цех, що знаходиться за адресою вул.. миру, 40 у смт, В.Березовиця.
Відповідач письмових заперечень на позов не подав, а його представник у судовому засідання зазначив, що акт прийому-передачі об'єкта разом з представниками регіонального відділення підписував після розірвання у судовому порядку договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва комунальної форми власності -паркетний цех, що знаходиться за адресою вул. Миру, 40, в смт. В.Березовиця.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд прийшов до переконання , що позов не підлягає до задоволення, враховуючи наступне:
Частинною 1 ст. 387 ЦК України визначається, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно , без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Таким чином, право подання віндікаційного позову належить лише власнику і таке його право є частиною правомочностей щодо подання позовів володільчого захисту.
Згідно із п. 1.2. договору № КПОНБ-0089 купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва комунальної форми власності проданого на аукціоні , право власності на об'єкт переходить до покупця з моменту підписання акта приймання -передачі.
Рішенням господарського суду від 15 липня 2005 р. у справі за позовом Регіонального відділення ФДМУ по Тернопільській області до ТзОВ «Стар» (справа № 14/123-1628) встановлено, і в силу ст. 35 ГПК України не підлягає повторному доведенню, що 15.12.2003р. між вказаними сторонами підписано Акт приймання-передачі об'єкта незавершеного будівництва - паркетного цеху, і, відповідно до умов п. 1.2 договору, із зазначеного моменту до покупця - відповідача у справі - перейшло право власності на придбаний об'єкт незавершеного будівництва.
Аналізуючи положення Закону України «Про Державну програму приватизації на 2000-2002 роки» та положення підзаконного акту - Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 32, якою затверджено Порядок повернення в державну власність об'єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу, суд вважає, що сам по собі факт розірвання судом приватизаційного договору, не свідчить про автоматичне виникнення права власності на об'єкт купівлі-продажу у його продавця та автоматичне припинення права власності у колишнього покупця .
Відповідно до п. 133 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації" від 18 травня 2000 року № 1723-IIІ, у разі розірвання договору купівлі-продажу державного майна за рішенням суду у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань об'єкт приватизації підлягає поверненню в державну власність. Порядок повернення в державну власність об'єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів затверджується Кабінетом Міністрів України.
Такий Порядок повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 32.
Порядок регулює відносини, пов'язані з поверненням у державну власність об'єкта приватизації, відчуженого за результатами його продажу на аукціоні, за конкурсом або шляхом викупу, у разі розірвання договору купівлі-продажу цього об'єкта за рішенням суду у зв'язку з невиконанням умов договору або визнання судом його недійсним (далі Порядок).
Зокрема, пунктом 2 Порядку визначено: якщо у державну власність повертаються інші об'єкти приватизації, проводиться: інвентаризація та оцінка об'єкта; приймання його державним органом приватизації; прийняття державним органом приватизації рішення про повторний продаж поверненого у державну власність об'єкта приватизації. Тобто чинним законодавством України передбачено перелік дій та порядок їх вчинення щодо повернення об'єктів приватизації у державну власність.
За аналогією норми вказаного вище Порядку застосовуються і до правовідносин з повернення у комунальну власність об'єктів, які продані за приватизаційними угодами у разі їх наступного розірвання.
Враховуючи ту обставину, що стосовно об'єкту незавершеного будівництва - паркетного цеху не було дотримано вимог Порядку повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу, тому відсутні підстави для твердження, що Регіональне відділення має суб'єктивне право на застосування заходів захисту, нарівні з власником, відтак, право на звернення з віндікаційним позовом.
Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.
За згодою представників сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 01.06.2006 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення .
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 77, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, ст.ст. 11, 16, 387 ЦК України, господарський суд
Вирішив:
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
На рішення суду, яке не на брало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор -апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання)»_______»______________ 2006 р. рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя Л.В. Кропивна