Справа № 366/2035/17
Провадження № 3/366/1283/17
17 листопада 2017 року суддя Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в смт. Іванків, за участю військового прокурора Військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_1, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, його захисника - адвоката ОСОБА_2, адміністративну справу, яка надійшла з Управління захисту економіки в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, працює на посаді голови Поліської районної ради,
за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 29 червня 2017 року, складеного оперуповноваженим Управління захисту економіки в Київській області ДЗЕ Національної поліції України ОСОБА_4, ОСОБА_3, будучи головою Поліської районної ради, порушив обмеження, встановлені ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції» в частині порушення подання завідомо недостовірних відомостей в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за наступних обставин.
Так, ОСОБА_3, перебуваючи на посаді голови Поліської районної ради та будучи суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», отримав в листопаді 2015 року, як службова особа, запрошення від благодійної організації «ОСОБА_5 Бандажевського» для поїздки до Франції в рамках проекту Європейського союзу підтримки регіонів, постраждалих від аварії на ЧАЕС.
Взявши щорічну оплачувану відпустку, ОСОБА_3 здійснив поїздку до м. Клермон-Феран (Франція), оплату за його переліт у розмірі 12857 грн. та проживання готелі у розмірі 383,60 євро було проведено за рахунок Українського науково-технологічного центру.
Таким чином, відповідно до протоколу, ОСОБА_3 займаючи посаду голови Поліської районної ради, будучи відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» особою, уповноваженою на виконання функцій органу місцевого самоврядування, вчинив адміністративне корупційне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП (порушення особою встановлених законом обмежень та заборон щодо одержання дарунка (пожертви) суб'єктами владних повноважень). ОСОБА_1 вчинення правопорушення - період часу з 16.03.2017 року, дата виявлення правопорушення - 12.04.2017 року.
Військовий прокурор у судовому засіданні уточнила, що в діях ОСОБА_3 вбачається порушення вимог фінансового контролю, а саме правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-6 КУпАП - подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Це випливає з того, що роз'ясненнями НАЗК встановлено, що не є подарунками кошти, які були витрачені, в тому числі і третіми особами, з метою оплати поїздок суб'єкта декларування, якщо такі поїздки, в т.ч. закордон, були оформлені як службові відрядження. Оскільки ОСОБА_3 під час візиту до Франції перебував у відпустці, то вартість одержаної послуги (оплата поїздки) вважається доходом і мала бути внесена ним до декларації, що не було зроблено.
У судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні вказаного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП не визнав повністю.
Адвокат ОСОБА_2 зазначив, що всі заперечення на протокол викладено у письмовій формі та приєднано до матеріалів справи, крім того наголосив, що з протоколу про адміністративне правопорушення неможливо встановити у вчиненні якого саме правопорушення обвинувачують його підзахисного.
З матеріалів справи судом встановлено наступне.
ОСОБА_3 на час поїздки до Франції та на даний час займає посаду голови Поліської районної ради Київської області, а також відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону (а.с. 38, 42-44).
У листопаді 2016 року ОСОБА_3, як голова Поліської районної ради, отримав запрошення від благодійної організації «ОСОБА_5 Бандажевського» для поїздки до Франції в рамках проекту Європейського союзу підтримки регіонів, постраждалих від аварії на ЧАЕС, що підтверджується листом від 20.11.2016 року (а.с. 19).
За заявою ОСОБА_3 рішенням Поліської районної ради № 86-11-VII від 09.12.2017 року йому була надана частина щорічної відпустки з 12 по 19 грудня 2016 року (а.с. 15, 18).
Відповідно до проформи готелю вартість проживання ОСОБА_3 в готелі Comfort Hotel становила 383,6 євро (а.с. 20).
Переліт ОСОБА_3 до Франції та у зворотному напрямку коштував 12587 грн., що підтверджується електронним квитком ( а.с. 21).
Оплату авіаквитка на ім'я ОСОБА_3 за маршрутом Київ-Париж-Клермонт-Ферран-Париж- Київ та сервісний збір було проведено «Укр науково-техн центр» Міжурядова дипл організація, що підтверджується рахунком на оплату № 0112-263-004/1 від 01.12.2016 року.
Вислухавши пояснення ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Так, диспозицією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП (в редакції, що діяла станом на 16.03.2017 року) передбачався наступний склад адміністративного правопорушення «Несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».
Таким чином, об'єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у поданні особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларації поза строком, визначеним Законом України «Про запобігання корупції», без поважної на те причини.
Саме за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП кваліфіковано дії ОСОБА_3 особою, яка складала протокол. Таку ж кваліфікацію зазначено і в листі військового прокурора Київського гарнізону до начальника УЗЕ у Київській області від 27.06.2017 року № 5/6216 вих17 (а.с. 9).
При цьому зі змісту протоколу та з документів, які до нього додані, жодним чином не можна встановити обставин, які б вказували на наявність складу даного адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_3 та, навпаки, зазначене спростовується декларацією ОСОБА_3, яка є в матеріалах справи. Це свідчить про те, що декларація ОСОБА_3 подана в межах строку, визначеного ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції».
З протоколу неможливо встановити, у вчиненні якого саме адміністративного правопорушення обвинувачується ОСОБА_3 (про що слушно зазначено у запереченні). Адже спочатку в протоколі зазначено, що ОСОБА_3 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, оскільки порушив обмеження, встановлені ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції» в частині порушення подання завідомо недостовірних відомостей в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру (хоча відповідно до КУпАП відповідальність за це передбачена ч. 4 ст. 172-6 КУпАП), а в підсумку зазначено, що він вчинив адміністративне корупційне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП (порушення особою встановлених законом обмежень та заборон щодо одержання дарунка (пожертви) суб'єктами владних повноважень), тобто, зазначено диспозицію ч. 1 ст. 172-5 КУпАП. Об'єктивну сторону правопорушення визначено як порушення особою встановлених законом обмежень та заборони щодо одержання дарунка (пожертви), тобто, як визначено ч. 1 ст. 172-5 КУпАП.
Таким чином, у протоколі всупереч вимогам ст. 256 КУпАП суть адміністративного правопорушення не відповідає нормативному акту, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3
Зі змісту ст. 251 КУпАП випливає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; джерелом таких доказів є, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення.
Таким чином, судом встановлено відсутність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Доводи військового прокурора у судовому засіданні суд не приймає до уваги, оскільки прокурор на питання суду уточнила, що правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_3, передбачене ч. 3 ст. 172-6 КУпАП, при цьому процитувала диспозицію ч. 4 ст. 172-6 КУпАП і обґрунтування її зводились до того, що ОСОБА_3, перебуваючи у відпустці, використав кошти, передбачені для виконання службових обов'язків, тобто отримав дохід і не вніс дані відомості до декларації.
Суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абз. 2 примітки до ст. 172-6 КУпАП, відповідальність за цією статтею за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно майна або іншого об'єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
З огляду на викладене та враховуючи розмір прожиткових мінімумів для працездатних осіб (1600 гривень), а також суму коштів, витрачених ним на поїздку, які, на думку прокурора, ОСОБА_3 був зобов'язаний зазначити, але не вказав у декларації, суд вважає, що він не може бути підданий адміністративній відповідальності за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, оскільки вартість авіаквитка та проживання в готелі сукупно не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, провадження у справі підлягає закриттю через відсутність діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого як ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, так і ч. 4 ст. 172-6 КУпАП .
Керуючись ст.ст. 172-6, 247, 251, 283-285 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч. 1 ст.172-6 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - закрити.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя Н.П. Слободян