125/1013/17
2/125/878/2017
10.11.2017 м. Бар Вінницької області
Барський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого, судді Хитрука В.М.
при секретарі Білик Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди
Позивач ОСОБА_1 свої вимоги до суду мотивував тим, що він надав в користування відповідачу належний йому на праві власності автомобіль НОМЕР_1. 01.03.2017 року ОСОБА_2 з власної вини наніс матеріальну шкоду позивачу через пошкодження автомобіля. Вартість майнової шкоди складає 116 973,00 грн. Добровільно відповідач не бажає відшкодувати завдану шкоду. Тому, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 116 973,00 грн. завданої матеріальної шкоди та судові витрати по справі.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву, в якій зазначив, що свої позовні вимоги підтримує повністю та наполягає на їх задоволенні, просив справу розглянути без його участі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився з невідомих причин, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутності не подавав. Позивач не заперечував проти ухваленого заочного рішення.
Відповідно до ст.ст. 224-226 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача та ухвалити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
ОСОБА_1 є власником автомобіля НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САЕ 0125589. ОСОБА_1 надав в користування відповідачу належний йому на праві власності автомобіль НОМЕР_1. 01.03.2017 року ОСОБА_2 з власної вини наніс матеріальну шкоду позивачу через пошкодження автомобіля. Вартість майнової шкоди складає 116 973,00 грн. Розмір шкоди підтверджується даними звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 169/3-17 від 11.03.2017.
Відповідно до ч. 1 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренда і т.п.) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використовування, зберігання або зміст якого створює підвищену небезпеку.
Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського віддання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Відповідно до ст.. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1192 частиною 2 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові пленум Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 №6 в пункті 9 абзацу 4.
Згідно роз'яснень викладених у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 р. № 4 « Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно п.1 ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст. 1166 ЦК України, ст. 10, 59, 60, 88, 209, 212, 213, 215, 218, 224,255 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 116 973,00 гривень завданої матеріальної шкоди внаслідок пошкодження автомобіля та 1170,00 грн. понесених судових витрат при сплаті судового збору, а загалом 118143 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.
Копію заочного рішення не пізніше трьох днів з дня його проголошення направити відповідачу.
Відповідач протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення може подати до Барського районного суду Вінницької області письмову заяву про його перегляд.
Позивач протягом 10 днів з дня проголошення заочного рішення має право подати апеляційну скаргу на заочне рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення це рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя: