Справа № 161/15349/16-ц
Провадження № 2/161/439/17
09 листопада 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючої - судді Плахтій І.Б.,
з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представника третьої особи - ОСОБА_5,
розглянувши у відритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_8, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Другий відділ державної виконавчої служби в м. Луцьку Головного територіального управління юстиції у Волинській області, про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню,
Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Позов мотивує тим, що на підставі рішення Луцького міськрайонного суду від 10.06.2009 було припинено право власності ОСОБА_7 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, присуджено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 80 000 грн. грошової компенсації вартості частки у спірній квартирі. На виконання рішення суду стягувачу виданий виконавчий лист, який пред'явлено до виконання у Другий ВДВС м. Луцьк ГТУЮ. Через відсутність в резолютивній частині рішення вказівки на визнання за ОСОБА_6 права власності на 1/3 частину квартиру, яка належала ОСОБА_7, остання позбавлена можливості зареєструвати в установленому законодавством порядку своє право на дану частку, хоча і сплачує грошову компенсацію за неї. Однак, рішення суду на даний час не виконане, оскільки стягувач ОСОБА_7 відмовляється від одержання присуджених коштів, які сплачуються позивачем через ДВС. Проте останній наполягає, у зв'язку із невиконанням рішення суду в повному обсязі, звернути стягнення на квартиру від частки на яку він відмовився. Відтак, вважає, що з неї не може стягуватися грошова компенсація за майно, права власності на яке вона за рішенням суду не набула. За таких обставин, виконавчий лист підлягає до визнання таким, що не підлягає виконанню.
А тому просить, визнати виконавчий лист №2-1976/09 від 14.07.2009 виданий на підставі рішення Луцького міськрайонного суду від 10.06.2009, таким, що не підлягає виконанню.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав з підстав викладених в ньому. Суду пояснив, що в резолютивній частині рішення суду не зазначено, що право власності на частку ОСОБА_7 набула ОСОБА_6 Питання про визнання за його довірителькою права власності на належну ОСОБА_7 частку судом не вирішувалось. А тому, виконавча служба не має права стягувати компенсацію за дану частку. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги позову не визнали, вважали позов безпідставним. В судовому засіданні зазначали, що вимоги заявлені в позові не відповідають вимогам чинного процесуального законодавства. Жодних визначених в законі підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню не зазначено. Позивач повинна була звернути до суду із заявою в порядку ст. 369 ЦПК України, а не з позовною заявою.
Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_8 подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності. При вирішенні позову підтримала вимоги позивача, оскільки ОСОБА_6 не повинна сплачувати грошову компенсацію за майно, яке їй не присуджено рішенням суду, а власником частки квартири залишається ОСОБА_7
Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Другий ВДВС в м. Луцьку ГТУЮ у Волинській області в судовому засіданні вимоги позову не визнала з підстав викладених в письмових поясненнях (а.с.56-58). В задоволенні позову просила відмовити.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає.
Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 10.06.2009 у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, Луцької міської ради про стягнення грошової компенсації за частку у праві спільної сумісної власності, яке набрало законної сили, позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_7 80 000 грн. грошової компенсації за його частку у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2; припинено право власності ОСОБА_7 на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 (а.с. 9,10).
14.07.2009 Луцьким міськрайонним судом на підставі зазначеного рішення видано виконавчий лист № 2-1976/09 про стягнення з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_7 80 000 грн. грошової компенсації за його частку у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_3 (а.с. 8), який було пред'явлено до виконання в Другий ВДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області 14.07.2009. В той же день було відкрито виконавче провадження.
27.10.2010 актом опису та арешту серії АА №971951 описано та накладено арешт на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3.
29.03.2011 складено акт опису й арешту майна серії АА №965576, а саме частки квартири АДРЕСА_3.
Відповідно до ухвали Апеляційного суду Волинської області від 23.08.2016 визначено, що частка боржника ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_3 становить 1/3.
З пояснень судовому засіданні представника ДВС вбачається, що у виконавчому провадженні звертається стягнення на ту 1/3 частку квартири, що належала боржнику ОСОБА_6 ще до ухвалення рішення суду від 10.06.2009. Однак це звернення стягнення не можна виконати, бо в квартирі зареєстрована малолітня дитина. Боржник ОСОБА_6 щомісячно сплачує платежі на виконання рішення суду, однак стягував ОСОБА_7 не приймає виконання, не надає рахунку, на який слід перераховувати кошти.
З матеріалів справи та пояснень наданих в судовому засіданні сторонами, судом встановлено, що при розгляді справи судом про припинення права власності на частку ОСОБА_7 та присудження йому грошової компенсації її вартості, як і в подальшому шляхом заявлення окремого позову вимога по визнання права власності за нею на 1/3 частину квартири ОСОБА_6 не ставилася.
Твердження позивача, що виконавчий лист не підлягає виконанню суд оцінює критично виходячи з наступного.
Відповідно до п. 5 узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.09.2015 «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах», підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можливо поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Обов'язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов'язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п'ятої ЦК. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження; припинення зобов'язань переданням відступного; зарахуванням, за домовленістю сторін; прощенням боргу; неможливістю виконання.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково по рішенню, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа по справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дублікату; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Позивач в мотивації позову не покликається на жодну із вищезазначених правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, і такі підстави не були встановлені в ході судового розгляду справи.
Твердження сторони позивача про те, що за не присуджену частку не можуть стягуватися кошти, як про підставу визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суперечить принципам обов'язковості, остаточності та виконуваності судового рішення.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено як матеріально-правових так і процесуально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та, крім того, порушено порядок звернення з такими вимогами, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 10-11, 58-60, 208-209, 215, 369 ЦПК України, на підставі ст.ст. 11, 15, 16, 328, 346 ЦК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_8, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Другий відділ державної виконавчої служби в м. Луцьку Головного територіального управління юстиції у Волинській області, про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд в десятиденний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом
Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій