04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"13" листопада 2017 р. Справа№ 927/1141/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Сітайло Л.Г.
Пашкіної С.А.
при секретарі Ігнатюк Г.В.
За участю представників:
від позивача: Сороколіт Є.М. - представник за довіреністю № 14-74 від 14.04.2047
від відповідача: не з'явились
від Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції м. Києва: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 12.10.2017 про часткове задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії та бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції м. Києва
у справі № 927/1141/13 (суддя Мурашко І.Г.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання»
про стягнення 3 206 829,10 грн.
З урахуванням Заяви про збільшення вимог скарги на дії органу державної виконавчої служби (в порядку ст. 22 ГПК України) (а.с. 74-76 т. 2), у поданій до Господарського суду Черкаської області скарзі позивач просить:
- визнати незаконною бездіяльність Шевченківського районного відділу ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві стосовно незакінчення виконавчого провадження ВП № 48405072 у зв'язку з фактичним виконанням судового рішення згідно з наказом Господарського суду Чернігівської області від 05.08.2014 № 927/1141/13;
- зобов'язати державного виконавця Шевченківського районного відділу ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 48405072 у зв'язку з фактичним виконанням судового рішення згідно з наказом Господарського суду Чернігівської області від 05.08.2014 № 927/1141/13;
- визнати незаконними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо винесення 08.08.2017 в межах виконавчого провадження № 48405072 постанови про стягнення з ПАТ НАК Нафтогаз України виконавчого збору у розмірі 507,64 грн. та постанови про стягнення з ПАТ НАК Нафтогаз України витрат виконавчого провадження у розмірі 457,92 грн.;
- визнати недійсними постанови від 08.08.2017 державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, винесені в межах виконавчого провадження ВП № 48405072, про стягнення з ПАТ НАК "Нафтогаз України виконавчого збору у розмірі 507,64 грн. та витрат виконавчого провадження у розмірі 457,92 грн.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.10 .2017 у справі № 927/1441/13 скаргу задоволено частково, а саме:
- визнано незаконною бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо незакінчення виконавчого провадження ВП № 48405072 у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду згідно з наказом Господарського суду Чернігівської області від 05.08.2014 № 927/1141/13.
- зобов'язано Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 48405072, у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду згідно з наказом Господарського суду Чернігівської області від 05.08.2014 № 927/1141/13;
- визнано незаконними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо винесення 08.08.2017 в межах виконавчого провадження № 48405072 постанови про стягнення з ПАТ НАК Нафтогаз України витрат виконавчого провадження у розмірі 457,92 грн.;
- визнано недійсною постанову від 08.08.2017 Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, винесену в межах виконавчого провадження ВП № 48405072, про стягнення з ПАТ НАК "Нафтогаз України витрат виконавчого провадження у розмірі 457,92 грн.
- в іншій частині скарги відмовлено.
Частково задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що:
- наказ від 05.08.2014 по справі № 927/1141/13, виданий Господарським судом Чернігівської області на виконання постанови Вищого господарського суду України від 23.07.2014, фактично виконаний боржником 27.11.2015 у добровільному порядку в повному обсязі шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви від 27.11.2015 за № 26-8210/1.2-15, проте виконавче провадження з виконання вказаного наказу на момент звернення скаржником до суду із скаргою на дії та бездіяльність Шевченківського відділу ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції м. Києва, в порушення приписів пункту 8 частини 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 за № 606-XIV (чинного на момент звернення скаржником з заявою про закінчення виконавчого провадження), не закінчено, що є підставою для задоволення вимог про визнання незаконною бездіяльності Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо незакінчення виконавчого провадження ВП № 48405072 у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду згідно з наказом Господарського суду Чернігівської області від 05.08.2014 № 927/1141/13 та зобов'язання Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 48405072 у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду згідно з наказом Господарського суду Чернігівської області від 05.08.2014 № 927/1141/13;
- за приписами частини 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» від 24.04.1999 за № 606-ХІV (діючого на момент отримання боржником постанови від 10.08.2015 про відкриття виконавчого провадження № 48405072), у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною 2 ст. 25 цього Закону (7 днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом. Враховуючи що постанова Вищого господарського суду України від 23.07.2014 по справі № 927/1141/13, на виконання якої Господарським судом Чернігівської області видано наказ від 05.08.2014, виконана боржником у добровільному порядку лише 27.11.2015 шляхом проведення зарахування однорідних зустрічних вимог на підставі заяви № 26-8210/1.2-15, тобто після спливу семиденного строку для добровільного виконання судового рішення з дня отримання боржником, а саме з 19.10.2015, постанови від 10.08.2015 про відкриття виконавчого провадження № 48405072, суд першої інстанції дійшов висновку, що Шевченківський районний відділ ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції м. Києва правомірно виніс постанову про стягнення з ПАТ НАК «Нафтогаз України» виконавчого збору у розмірі 507,64 грн. (10% від суми стягнення). Вказані обставини є підставою для відмови у задоволенні вимог про визнання відповідних дій та постанови незаконними та недійсною;
- за приписами частин 2-4 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 за № 1404-VIII та ст. 41 ЗУ «Про виконавче провадження» від 24.04.1999 за № 606-ХІV (діючій на момент відкриття виконавчого провадження № 48405072), право на стягнення виконавчих витрат, про що виноситься відповідна постанова, виникає у органу, що здійснює примусове виконання, саме на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, а також у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження, проте станом на 08.08.2017 постанови про повернення виконавчого документа стягувачу чи про закінчення виконавчого провадження Шевченківським районним відділом ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції м. Києва винесені не були, а відтак, постанова від 08.08.2017 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 457,92 грн. винесена Шевченківським районним відділом ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві в межах ВП № 48405072 передчасно, що є підставою для задоволення вимог скарги в частині визнання відповідних дій та постанови незаконними та недійсною.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 12.10.2017 у справі № 927/1141/13 в частині відмови у задоволенні вимог скарги скасувати та винести нове рішення, яким вказані вимоги задовольнити.
Апелянт вважає, що ухвала в оскаржуваній частині є необґрунтованою, винесеною при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтуванні вказаної позиції заявник послався на те, що спірна постанова про стягнення виконавчого збору винесена з посиланням на положення ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 за № 1404-VIII, а не ЗУ «Про виконавче провадження» від 24.04.1999 за № 606-ХІV, який діяв на момент відкриття виконавчого провадження № 48405072.
При цьому заявник зазначив про те, що п. 7 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 за № 1404-VIII визначено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом; що після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону; що у спірному рішенні суд першої інстанції фактично здійснив ототожнення понять «виконавча дія» та «виконавче провадження».
Крім того, апелянт зауважив на тому, що за нормами ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 за № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється за примусове виконання рішення органами ДВС і в розмірі 10% суми, що фактично стягнута, чого в цьому випадку не було, оскільки погашення заборгованості відбулось шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, тому правові підстави для стягнення виконавчого збору вістуні.
Ухвалою від 31.10.2016 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
Відповідач та Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції м. Києва представників в судове засідання не направили, про причини неявки суду не повідомили.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, та що згідно з ч. 2 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників відповідача та Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції м. Києва за наявними матеріалами апеляційного провадження.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали оскарження ухвали, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.10.2013, повний текст якого виготовлений 07.10.2013, у справі № 911/1141/13 позовні вимоги задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 107 762,33 грн. пені, 109 798,90 грн. штрафу, 15 421,28 грн. інфляційних, 72 735,04 грн. 3 % річних та 15 958,78 грн. судового збору, в решті позовних вимог відмовлено, відстрочено виконання вішення суду на 2 місяці (а.с. 71-73 т. 1).
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.10.2013 у справі № 927/1141/13 виправлено арифметичну помилку, допущену в резолютивній частині рішення від 02.10.2013 в частині судового збору, який склав 16 267,21 грн., а не 15 958,78 грн. (а.с. 74 т. 1).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 у цій справі скасовано рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.10.2013 у справі № 927/1141/13 в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення 251 445,43 грн. пені та 256 197,44грн. штрафу та прийнято у цій частині нове судове рішення про задоволення позову (а.с. 153-163 т. 1).
Постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2014 постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 у справі № 927/1141/13 скасовано, рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.10.2013 у справі № 927/1141/13 залишено в силі, до стягнення з позивача на користь відповідач присуджено 5 076,43 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги (а.с.211-213, т. 1).
На виконання вказаної постанови, Господарським судом Чернігівської області 05.08.2014 видано наказ (далі по тексту постанови Наказ) (а.с. 219 т. 1).
Згідно зі ст. 121-2 ГПК України:
- скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена (ч. 1);
- скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги (ч. 2);
- за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку (ч. 3).
У пункті 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Наказ відповідачем пред'явлено до виконання до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві (назва на даний час - Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції м. Києва (далі Відділ ДВС).
Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 48405072 від 10.08.2015 (а.с. 14 т. 2) Відділом ДВС відкрите виконавче провадження з виконання Наказу, запропоновано позивачу самостійно у строк до семи днів з моменту винесення постанови виконати Наказ та попереджено його про те, що у разі ненадання документального підтвердження виконання рішення, буде розпочато примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених ЗУ «Про виконавче провадження».
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 25 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 за № 606-XIV (діючого на момент звернення стягувача до Відділу ДВС з відповідною заявою про відкриття виконавчого провадження) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 за № 606-XIV (діючого на момент відкриття виконавчого провадження № ВП № 48405072), копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Приписами ч. 5 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 за № 606-XIV (діючого на момент відкриття виконавчого провадження № ВП № 48405072) встановлено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Вказану постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 48405072 з супровідним листом № 1149/20 від 10.08.2015 (а.с. 72зворот т. 2) Відділом ДВС позивачу направлено лише 16.10.2015, про що свідчить відтиск штемпелю на конверті, в якому ця постанова надійшла позивачу (а.с. 73 т. 1) та оригінал якого був досліджений судом першої інстанції в судовому засіданні 12.10.2017.
З відмітки позивача на листі № 1149/20 від 10.08.2015 слідує, що його було отримано 19.10.2015.
Отже, матеріалами справи підтверджується порушення Відділом ДВС положень ч. 5 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 за № 606-XIV (діючого на момент відкриття виконавчого провадження № ВП № 48405072).
З матеріалів справи слідує, що 27.11.2015, тобто після спливу семиденного строку для добровільного виконання судового рішення, позивач звернувся до відповідача з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог № 26-8210/1.2-15 від 27.11.2015 (а.с. 16 т. 2), в якій повідомив про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму присудженого у цій справі судового збору за розгляд касаційної скарги (5 076,43 грн.).
Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
З матеріалів справи слідує, що відповідач у цій справі проти вказаного зарахування не заперечив, зазначивши про це у поданих суду першої інстанції поясненнях № 1218 від 15.09.2017 (а.с. 50 т. 2).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що Наказ виконаний позивачем 27.11.2015 у добровільному порядку в повному обсязі шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 26-8210/1.2-15 від 27.11.2015.
З огляду на вказане зарахування, позивач 07.06.2016 подав до Відділу ДВС заяву про закінчення виконавчого провадження № 14/2-1036В від 06.06.2016, яку останнім зареєстровано за № 12994 (а.с. 15 т. 2).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 за № 606-XIV (діючого на момент відкриття виконавчого провадження № ВП № 48405072) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, в тому числі розглядати заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання.
Вказана норма кореспондується з положеннями частини 1 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 за № 606-XIV (діючого на момент відкриття виконавчого провадження № ВП № 48405072), згідно з якою сторонами виконавчого провадження, серед іншого, надано право заявляти клопотання, що виникають у ході виконавчого провадження.
Будь-яких виключень вказані норми не містять, а відтак, державний виконавець має обов'язок розглядати всі заяви, які надходять до нього в рамках виконавчого провадження, в тому числі й заяву позивача заяву про закінчення виконавчого провадження № 14/2-1036В від 06.06.2016.
За приписами пункту 8 частини 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 за № 606-XIV (чинного на момент звернення скаржником з заявою про закінчення виконавчого провадження), виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований (ч. 3 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 за № 606-XIV (чинного на момент звернення скаржником з заявою про закінчення виконавчого провадження).
З матеріалів справи слідує, що виконавче провадження ВП № 48405072 з виконання Наказу як на момент звернення скаржником до суду з цією скаргою, так і на момент винесення судом першої інстанції оспорюваної ухвали не закінчено.
Вказане, зокрема, підтверджується змістом постанов від 09.08.2017 та від 19.08.2017 про арешт майна та коштів боржника, винесених Відділом ДВС в межах зведеного виконавчого провадження № 38095514, до складу якого увійшло, в тому числі й виконавче провадження № 48405072 з примусового виконання Наказу (а.с. 19-25, 36-48 т. 2), а також відомостям, які містяться в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення вимог скарги в частині визнання незаконною бездіяльності Відділу ДВС щодо незакінчення виконавчого провадження ВП № 48405072 та зобов'язання Відділу ДВС винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 48405072 з примусового виконання Наказу. Ухвала суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Щодо вимог заявника про визнання незаконними дій Відділу ДВС щодо винесення 08.08.2017 в межах виконавчого провадження № 48405072 постанови про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 507,64 грн. та визнання вказаної постанови недійсною слід зазначити таке.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог скарги в цій частині, з чим колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.
За приписами частини 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» від 24.04.1999 за № 606-ХІV (діючого як на момент отримання боржником постанови від 10.08.2015 про відкриття виконавчого провадження № 48405072, так і на момент добровільного виконання Наказу), у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Отже, відповідно до приписів чинного як на дату отримання боржником постанови від 10.08.2015 про відкриття виконавчого провадження № 48405072, так і на момент добровільного виконання Наказу законодавства, необхідною умовою для стягнення з боржника виконавчого збору є сам лише факт невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання.
Водночас приписами ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 за № 1404-VIII, який діяв станом на дату винесення оспорюваної постанови, встановлено, що:
- виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (ч. 1);
- виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом (ч. 2).
Отже, за приписами вказаного закону, необхідною умовою для стягнення з боржника виконавчого збору є факт примусового виконання рішення суду саме державним виконавцем.
Суд першої інстанції, вирішуючи скаргу, дійшов висновку, що до правовідносин щодо стягнення виконавчого збору застосуванню підлягає ЗУ «Про виконавче провадження» від 24.04.1999 за № 606-ХІV, проте колегія суддів вважає вказаний висновок суду невірним.
Так, п. 7 Прикінцевих те перехідних положень ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 за № 1404-VIII встановлює, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Враховуючи, що виконавча дія, а саме - стягнення виконавчого збору в сумі 507,64 грн. розпочата 08.08.2017 шляхом винесення державним виконавцем відповідної постанови, тобто після набрання чинності ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 за № 1404-VIII, до такої виконавчої дії застосовуються правила, встановлені саме вказаним законом.
При цьому колегія суддів вважає помилковими послання відповідача на те, що до спірної постанови має бути застосована редакція Закону України «Про виконавче провадження», яка діяла на дату, коли мала бути винесена відповідна постанова про стягнення виконавчого збору (25.11.2015), і якою стягнення виконавчого збору обумовлено здійсненням державним виконавцем виконавчих дій.
Слід зазначити і про те, що у постанові Верховного Суду України № 3-52гс12 від 20.11.2012 зазначено, що до правовідносин має застосовуватись саме та редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення, оскільки згідно зі статтею 58 Конституції України закон та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Підставою виникнення між сторонами правовідносин щодо сплати виконавчого збору є винесення Відділом ДВС відповідної постанови про стягнення виконавчого збору, а тому до правовідносин з приводу винесення такої постанови має бути застосовано законодавство саме в тій редакції, яка діяла станом на дату її винесення, що не суперечить висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові № 3-52гс12 від 20.11.2012.
До того ж, сам Відділ ДВС, виносячи вказану постанову, керувався приписами ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 за № 1404-VIII.
Враховуючи, що за приписами ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 за № 1404-VIII виконавчий збір стягується у відсотках саме від суми, що фактично стягнута державним виконавцем, в той час як у спірному випадку Наказ був виконаний позивачем у добровільному порядку, правові підстави для стягнення з позивача виконавчого збору у цьому випадку відсутні.
За таких обставин, вимоги скарги в частині визнання незаконними дій Відділу ДВС щодо винесення 08.08.2017 в межах виконавчого провадження № 48405072 постанови про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 507,64 грн. та визнання вказаної постанови недійсною визнають колегією суддів законними, обгрнутованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Ухвала суду першої інстанції в частині відмови у їх задоволенні підлягає скасуванню.
Щодо вимог заявника про визнання незаконними дій Відділу ДВС щодо винесення 08.08.2017 в межах виконавчого провадження № 48405072 постанови про стягнення з ПАТ НАК Нафтогаз України витрат виконавчого провадження в розмірі 457,92 грн. та визнання вказаної постанови недійсною слід зазначити таке.
Суд першої інстанції вимоги скарги в цій частині задовольнив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.
Вираховуючи викладене вище, до вказаних правовідносин також підлягають застосуванню положення ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 за № 1404-VIII.
Так, статтею 42 вказаного закони визначено, що:
- кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження (ч. 1);
- витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (ч. 2);
- витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України (ч. 3);
- на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (ч. 4)..
Види та розміри витрат виконавчого провадження затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1300/29430.
Пунктом 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за № 512/5, також передбачено, що постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4,6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону.
Виходячи з аналізу наведених норм, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що витрати виконавчого провадження пов'язані безпосередньо зі здійсненням державним виконавцем функціональних обов'язків з моменту відкриття виконавчого провадження, при цьому право державного виконавця на стягнення таких витрат не ставиться в залежність від вчинення державним виконавцем виключно дій з примусового виконання рішення, проте право на стягнення виконавчих витрат, про що виноситься відповідна постанова, виникає у органу, що здійснює примусове виконання, саме на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, а також у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження.
Проте, як встановлено судом, з матеріалів справи слідує, що станом на 08.08.2017 (дата винесення оспорюваної постанови - примітка суду) постанови про повернення виконавчого документа стягувачу чи про закінчення виконавчого провадження Відділом ДВС винесені не були, а відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що постанова від 08.08.2017 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 457,92 грн., винесена Відділом ДВС передчасно та обґрунтовано задовольнив скаргу в частині визнання незаконними дій Відділу ДВС щодо винесення 08.08.2017 в межах виконавчого провадження № 48405072 постанови про стягнення з ПАТ НАК Нафтогаз України витрат виконавчого провадження у розмірі 457,92 грн. та визнання вказаної постанови недійсною. Ухвала суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореної ухвали судом першої інстанції мале місце неправильне застосування норм матеріального права, з огляду на що ухвала Господарського суду Чернігівської області від 12.10.2017, прийнята за результатами розгляду скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії та бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції м. Києва, підлягає зміні, а скарга Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії та бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції м. Києва задовольняється повністю.
Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольняється повністю.
Згідно з частиною 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи, що спір у цій справи виник як наслідок неправомірних дій позивача з невиконання Наказу у добровільному порядку, колегія суддів покладає витрати за подання апеляційної скарги на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 12.10.2017 у справі № 927/1141/13 задовольнити повністю.
2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 12.10.2017 у справі № 927/1141/13 змінити.
3. Викласти резолютивну частину ухвали Господарського суду Чернігівської області від 12.10.2017 у справі № 927/1141/13 в такій редакції:
«1. Скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії та бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції м. Києва задовольнити повністю.
2. Визнати незаконною бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві стосовно незакінчення виконавчого провадження ВП № 48405072 у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з наказом Господарського суду Чернігівської області від 05.08.2014 № 927/1141/13.
3. Зобов'язати державного виконавця Шевченківського районного відділу ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 48405072 у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з наказом Господарського суду Чернігівської області від 05.08.2014 № 927/1141/13.
4. Визнати незаконними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо винесення 08.08.2017, в межах виконавчого провадження ВП № 48405072: постанови про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» виконавчого збору у розмірі 507,64 грн.; постанови про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» витрат виконавчого провадження у розмірі 457,92 грн.
5. Визнати недійсними постанови державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 08.08.2017, винесені в межах виконавчого провадження ВП № 48405072, про: стягнення з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» виконавчого збору у розмірі 507,64 грн.; стягнення з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» витрат виконавчого провадження у розмірі 457,92 грн.»
4. Повернути до Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/1141/13.
Головуючий суддя Н.Ф. Калатай
Судді Л.Г. Сітайло
С.А. Пашкіна