ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
09.11.2017Справа №910/14661/17
За позовомПриватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"
доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
простягнення 10291,00 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники:
від позивачане з'явився
від відповідачаГарбузова Т.О. - представник
Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 10291,00 грн збитків.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно накладної №47202726 від 13.07.2017 до залізничної накладної № 50958248 від 12.07.2017 на адресу позивача 16.07.2017 у вагоні №53252334 надійшов вантаж - кокс доменний, вантажовідправник - ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод". Вказаний вагон був виданий вантажоодержувачу - позивачу із складанням комерційного акту №485604/783 від 16.07.2017, в якому зазначено про виїмку та недостачу вантажу. Загальна вартість недостачі вантажу склала 10291,00 грн, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми збитків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/14661/17, розгляд якої призначено на 18.09.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2017, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача, а також необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи відкладено на 12.10.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 за клопотанням представника відповідача судом продовжено строк розгляду спору у справі №910/14661/17 на 15 днів, а у зв'язку із неявкою в судове засідання представника позивача, неподанням ним витребуваних судом документів розгляд справи відкладено на 09.11.2017.
Представник позивача в судове засідання 09.11.2017 не з'явився. 13.09.2017 та 18.10.2017 через канцелярію Господарського суду міста Києва позивач надав клопотання про розгляд справи без участі його представника, а 18.10.2017 та 06.11.2017 документи на виконання вимог ухвал суду.
Представник відповідача в судове засідання 09.11.2017 з'явився, надав суду відзив на позов, в якому зазначив, що позивачем не надано суду підписану головним (старшим) бухгалтером копію податкової накладної та долучено до позовної заяви рахунок-фактуру та сертифікат якості на вантаж, згідно яких вага вантажу склала 513,155 т, а відповідно до залізничної накладної, позивачем отримано 512,650 т вантажу, а отже різниця складає 0,505т.
В судовому засіданні 09.11.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -
25.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (виконавець, відповідач) та Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (вантажовласник, позивач), правонаступником якого відповідно до статуту позивача є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" укладено договір № 1970/ДФ/10017 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги, предметом якого є надання виконавцем вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги (п.1.1), виконавець зобов'язується приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження (вивантаження) вагони (контейнери) згідно з затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається у додатку до цього договору (п.2.2), виконавець надає вантажовласнику послуги на станціях регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (п.7.1).
01.02.2016 між Публічним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (покупець), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" було укладено договір № 245/108/16Св, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти і оплатити коксову продукцію на умовах, передбачених даним договором.
16.07.2017 відповідно до накладної №47202726 від 13.07.2017 до залізничної накладної № 50958248 від 12.07.2017 на адресу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці до станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці було відправлено вагон № 53252334 з вантажем кокс доменний, вагою 45900 кг, вантажовідправником якого є Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод".
Згідно комерційного акту №485604/783 від 16.07.2017, складеному на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, встановлено, що загальна маса вантажу у вагоні № 53252334, яка значиться у документах, становить 45900 кг, а в дійсності маса вантажу у вагоні № 53252334 при прибутті становила 43750 кг. Вказаний комерційний акт також містить опис виявленого вантажу з недостачею, а саме: на станції Волноваха Донецької залізниці проведено комісійне переважування вагону № 53252334, за документами значиться: вантаж - кокс доменний, нетто - 45900 кг. При переважуванні виявилось, що вага нетто вантажу становить 43750 кг, що менше заявленої на 2150 кг. Вагон № 53252334 прибув у технічно справному стані. Переважування вантажу здійснювалось у присутності представників залізниці на вагонних вагах. Комерційний акт підписано уповноваженими особами згідно з п. 10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855: з боку залізниці - заступником начальника станції, комерційними агентами. При повторному переважуванні недостача вантажу підтвердилась.
За розрахунками позивача, вартість недостачі вантажу, на підставі рахунку - фактури № 91596139 від 12.07.2017, платіжного доручення №4500065053 від 29.08.2017 з урахуванням норми недостачі вантажу 2% становить 10291,00 грн.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 10291,00 грн (збитки), які виникли у зв'язку з незбереженням залізницею вантажу при його перевезенні у залізничному вагоні № 53252334 (недостача вантажу становить 2150 кг) за залізничною накладною № 50958248 від 12.07.2017.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Як передбачено приписами ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Як встановлено судом, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10291,00 грн збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням залізницею вантажу при його перевезенні у залізничному вагоні № 53252334 (недостача вантажу становить 2150 кг) за залізничною накладною № 50958248 від 12.07.2017.
Так, за змістом ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.
Як встановлено судом, 16.07.2017 відповідно до залізничної накладної № 50958248 на адресу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці до станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці було відправлено вагон № 53252334 з вантажем кокс доменний, вагою 45900 кг, вантажовідправником якого є Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод".
Згідно із ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.
Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу, і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до комерційного акту №485604/783 від 16.07.2017, складеному на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, встановлено, що загальна маса вантажу у вагоні № 53252334, яка значиться у документах, становить 45900 кг, а в дійсності маса вантажу у вагоні № 53252334 при прибутті становила 43750 кг, що менше заявленої на 2150 кг.
Судом встановлено, що відомості про зафіксовану сторонами в комерційному акті недостачу вантажу внесені до накладної №47202726 від 13.07.2017 до залізничної накладної № 50958248 від 12.07.2017.
Вищевказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому визнається судом належними та допустимим доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у залізничній накладній № 50958248 від 12.07.2017, фактичній масі вантажу, а саме щодо факту недостачі вантажу вагою 2150 кг, який перевозився у вагоні № 53252334.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
В матеріалах справи наявна копія рахунку-фактури № 91596139 від 12.07.2017, виставленого Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" та платіжного доручення позивача №4500065053 від 29.08.2017 з урахуванням реєстру сплачуваних рахунків на суму 28842727,91 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно із ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси всіх інших вантажів (не поіменованих у п.27 Правил видачі вантажів, адже наведений перелік є вичерпним).
Як вбачається із позовної заяви, позивачем було здійснено розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу) у вагоні № 53252334 наступним чином: 1) у вагоні № 53252334 маса нетто при відправленні становила 45900 кг, 2) норма недостачі (природні втрати) 45900 кг * 2% = 918 кг, 3) недостача вантажу - 1232 кг (2150 кг - 918 кг), 4) вартість 1 т вантажу відповідно до рахунку-фактури №91596139 від 12.07.2017 - 8353,09 грн, 5) сума недостачі з урахуванням природних втрат - 8353,09 грн * 1,232 т = 10291,00 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу у вагоні №53252334), суд дійшов висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до ст. 131 Статуту залізниць України претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.
Частиною 1 ст. 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
Виходячи з аналізу ст. 1166 Цивільного кодексу України, шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, а саме таких його елементів: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою та вини особи, яка заподіяла шкоду.
Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагоні № 53252334, шкідливого результату такої поведінки (шкодою) - недостача товару на загальну суму 10291,00 грн та причинному зв'язку між протиправної поведінкою та завданою шкодою.
При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що недостача вантажу у вагоні № 53252334 сталась не з вини відповідача (відповідно до ст. 127 Статуту).
Таким чином, оскільки при перевезенні вантажу у вагоні № 53252334, що було здійснено Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", яке є належним відповідачем у даній справі, останнім не було дотримано вимог щодо збереження вантажу у вказаних вагонах, прийнятих до перевезення, внаслідок чого наявна недостача вантажу на суму 10291,00 грн, а відповідачем в свою чергу не доведено, що недостача вантажу у вагоні № 53252334 відбулась не з вини Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 10291,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо заперечень відповідача, викладених ним у відзиві на позов, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України, право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Суд зазначає, що рахунок-фактура № 91596139 від 12.07.2017, виставлений Публічним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" (постачальником за договором № 245/108/16 Сб від 01.02.2016) в силу положень ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України, та ст.ст. 114, 115 Статуту є належним та допустимим доказом визначення вартості вантажу, а отже твердження відповідача щодо не надання позивачем підписаної головним (старшим) бухгалтером копії податкової накладної визнаються судом юридично неспроможними.
Позивачем до матеріалів справи долучені всі документи, які повинні бути надані одержувачем вантажу (позивачем) для підтвердження розміру заподіяних збитків.
Твердження відповідача у відзиві на позов про те, що позивачем долучено до позовної заяви рахунок-фактуру та сертифікат якості на вантаж, згідно яких вага вантажу склала 513,155 т, а відповідно до залізничної накладної, позивачем отримано 512,650 т вантажу, у зв'язку з чим різниця складає 0,505 т спростовуються наявним в матеріалах справи документами, а саме: відповідно до залізничної накладної № 50958248 від 12.07.2017 відповідачем було прийнято до перевезення у 46-ти вагонах (7 з яких в подальшому були відчеплені внаслідок зменшення ваги вантажу) вантаж - кокс доменний, загальною вагою 1984,800 т, а згідно долученого до матеріалів справи рахунку-фактури постачальника (вантажовідправника) позивач придбав кокс доменний загальною вагою 3698,830 т.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із задоволенням позову судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1, ідентифікаційний код 00191129) 10291 (десять тисяч двісті дев'яносто одна) грн 00 коп. збитків та судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 15.11.2017
Суддя Ю.М. Смирнова