У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 жовтня 2017 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючогоКоротуна В.М., суддів: за участю: прокурора адвоката позивача представника ДП «Дослідне господарство «Перемога» представника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Завгородньої І.М., Мазур Л.М., Опанасенко Т.В., Кириченко К.О., Олейника І.Ю., Міської Т.В., Писаної Т.О., Попович О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_10 до Державного підприємства «Дослідне господарство «Перемога» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України», Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, треті особи: Баківціська сільська рада, Національна академія аграрних наук України, про визнання недійсним державного акта про право постійного користування землею, за касаційною скаргою представника ОСОБА_10 - ОСОБА_11 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 18 липня 2017 року, в с т а н о в и л а: У грудні 2016 року позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 та виявила бажання отримати у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 2,0 га, що знаходиться біля вказаного населеного пункту, у зв'язку з чим 08 вересня 2016 року звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області із заявою та подала необхідні документи. У відповідь 26жовтня 2016 року отримала лист-відмову з посиланням на те, що вказана земельна ділянка не належить до земель запасу чи земель резервного фонду, а тому надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства є неможливим. В подальшому вона зверталася з запитами пронадання інформації, в яких просила повідомити чому вказана земельна ділянка не відноситься до земель запасу чи земель резервного фонду, а також кому і на яких правах вона належить та на підставі якого правовстановлюючого документу, якщо вказана земельна ділянка перебуває у власності, користуванні (оренді) третіх осіб. З відповідей Головного управління Держгеокадастру у Волинській області стало відомо, що земельна ділянка площею2019,55 га використовується ДП «ДГ «Перемога» Волинської державної дослідної станції НААН України (правонаступник дослідного господарства «Перемога») на підставі державного акта серії НОМЕР_1 на право постійного користування землею, виданого на підставі рішення Луцької районної Ради народних депутатів від 22 березня 1994 року № 16/10 «Про видачу державних актів на право постійного користування землею підприємствами та організаціями». Вважаєдержавний акт незаконним і таким, що не може посвідчувати право постійного користування дослідного господарства «Перемога», оскільки на час його видачі Луцькою районною радою народних депутатів не прийнятовідповідного рішення та не вчинено необхідні дії для законної передачі ДГ «Перемога» у постійне користування земельної ділянки. Крім того, не було здійснено жодних проектів відведення вказаної земельної ділянки, як і встановлення її меж в натурі (на місцевості), як це передбачено чинним законодавством на час видачі державного акта, що порушує її права на отримання у власність земельної ділянкидля ведення особистого селянського господарства, а тому просила суд визнати його недійсним. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 18 липня 2017 року, у задоволенні позовних вимог - відмовлено. У касаційній скарзі представник ОСОБА_10 - ОСОБА_11 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року. Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, адвоката позивача, представників відповідачів, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не доведено порушення вимог чинного законодавства на час видачі оспорюваного державного акта, які могли стати підставою для визнання його недійсним. Проте з такими висновками судів погодитись не можна. Статтями 213, 214, 316 ЦПК Українипередбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Вказаним вимогам оскаржувані рішення не відповідають. Згідно з ст. 52 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» (в редакції, чинній на час видачі державного акта) до компетенції районних Рад народних депутатів відноситься регулювання земельних відносин відповідно до законодавства. Відповідно до ст. 11 ЗК України (в редакції, чинній на час видачі державного акта), до відання районних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території, окрім іншого, належить: - передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування у порядку, встановленому ст. ст. 17 і 19 цього Кодексу; - реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі; - ведення земельно-кадастрової документації; - розгляд і затвердження проектів і схем землеустрою. Абзацом 1 ст. 22 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» передбачено, що Рада народних депутатів в межах своєї компетенції приймає рішення. Відповідно до абзацу 1 ст. 19 ЗК України районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів:із земель запасу для сільськогосподарського використання;із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених ст. ст. 77 і 79 цього Кодексу;для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою народних депутатів. Згідно з абзацом 20 ст. 19 ЗК України відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки і одночасно повідомляє про це Раду народних депутатів, на території якої розташована намічувана для відведення земельна ділянка. Абзацами 21-23 ст. 19 ЗК України проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель. Якщо надання земельної ділянки провадиться районною, обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою України, сільська, селищна, міська Рада народних депутатів свій висновок подає до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів. Районна (міська) Рада народних депутатів приймає у місячний строк рішення про надання земельної ділянки, а по проекту, за яким надання ділянки провадиться обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою України, подає свій висновок до обласної Ради народних депутатів. Відповідно до абзацу 1 п. 1.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993 року № 28 (в редакції, чинній на час видачі державного акта) державні акти, що посвідчують право власності на землю або право постійного користування землею, яка перебуває у державній власності, видаються на підставі рішень Верховної Ради України, Верховної Ради Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів. Крім того, ст. 19 ЗК України визначено, що надання земельних ділянок здійснюється за проектамивідведення цих ділянок. Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натурі (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації. Абзацом 1 ст. 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Вирішуючи спір, суд першої інстанції викладеного не врахував, не перевірив наявність документів, необхідних для видачі державного акта та відповідність площі земельної ділянки, зазначеної в рішенні про видачу державних актів та оспорюваному державному акті з огляду на відповіді ГУ Держгеокадастру Волинської області, Державного архіву Волинської області, ДП «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», Луцької районної ради, згідно з якими за дослідним господарством «Перемога» облікується 1 745,27 га земель, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про недоведеність позивачем порушень вимог чинного законодавства на час видачі оспорюваного державного акта, які б стали (могли стати) підставою для визнання його недійсним. Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що земельна ділянка площею 2019,55 га у встановленому Законом порядку у ДП «Дослідне господарство «Перемога» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» не вилучалась, підприємство юридично і фактично користується нею, при цьому судом не перевірено фактична кількість землі, якою користується відповідач, оскільки як вбачається з інформації, яка міститься на офіційному сайті Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН http://vоl.исоz.uа/ у користуванні ДП ДГ «ПЕРЕМОГА» ВОЛИНСЬКОЇ ДСГДС НААН перебуває 1 725 га землі, що значно відрізняється від площі, що вказана у Державному акті. Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Згідно зі ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Крім того, судом не з'ясовано, до якої категорії земель відноситься виділена відповідачу у користування земельна ділянка, чи встановлені обмеження щодо її використання та чи дотримано положення ст. ст. 76-79 ЗК України при її передачі. Поряд з цим, як роз'яснено п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Суд першої інстанції залишив поза увагою положення ч. 1 ст. 16 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та без з'ясування дотримання вимог законодавства та процедури видачі спірного державного акта, дійшов передчасного висновку про недоведеність позивачем порушення її прав та інтересів. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд в порушення ст. 303 ЦПК України помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу представника ОСОБА_10 - ОСОБА_11 задовольнити частково. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 18 липня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий В.М. Коротун Судді: І.М. Завгородня Л.М. Мазур Т.О. Писана О.В. Попович