14 листопада 2017 року м. Київ К/800/18863/17
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:
Калашнікової О.В.,
Гончар Л.Я.,
Голяшкін О.В.
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівців від 12 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року у справі №727/712/17 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання неправомірною відмови та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -
У січні 2017 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просила:
визнати протиправними рішення та дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у донарахуванні ОСОБА_4 пенсії, виходячи із сум заробітної плати, до якої включені суми допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації грошових коштів;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з 03.06.2007 року здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_4 з урахуванням всіх складових заробітної плати відповідно до довідки управління від 11.10.2016 року № 11150/04 в тому числі матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати в розмірі 82% суми заробітної плати, з якої було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням фіксованої індексації пенсії і продовжувати враховувати вказані складові заробітної плати при обчисленні пенсії протягом всього часу її виплати та дії норм права, які регулюють дані правовідносини.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при призначенні пенсії позивачу протиправно не враховано суми виплат, з яких було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 12 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними рішення та дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у донарахуванні ОСОБА_4 пенсії, виходячи із сум заробітної плати, до якої включені суми допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації грошових коштів.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з 19.10.2016 року здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_4 з урахуванням всіх складових заробітної плати відповідно до довідки управління від 11.10.2016 року № 11150/04 в тому числі матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати в розмірі 82% суми заробітної плати, з якої було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням фіксованої індексації пенсії.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка з 03.06.2007 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
У зв'язку з виходом на пенсію позивач подала заяву та відповідні документи для призначення пенсії згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723. Відповідач призначив останній пенсію та розрахував її розмір на підставі виданої роботодавцем довідки про заробітну плату, форма якої затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 30.10.2008 року № 19-11.
Однак, форма довідки, що затверджена даною постановою, і на підставі якої відповідач виконав розрахунок пенсії, не включає усіх складових заробітної плати, які відповідно до чинного законодавства враховуються до розрахунку пенсії.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Частиною 1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Частиною 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723- ХЦ передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Згідно з приписами ст. 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на час звернення позивачки про призначення пенсії), пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань, входять до системи оплати праці державного службовця.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплату праці (грошове забезпечення) грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має нового характеру (ч.1 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», пункт 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078).
Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати, згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати.
Таким чином, вважаю, що індексація є складовою частиною заробітної плати, оскільки є додатковою заробітною платою та грошовим доходом населення, який згідно зі ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ враховуються при обчисленні пенсій.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІУ не містить визначення заробітної плати, на підставі якої здійснюється розрахунок пенсії, однак із змісту ст. 40 нього Закону вбачається, що з середньої заробітної плати (доходу) повинні бути сплачені страхові внески.
Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати. Таким чином, допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та індексація входять до системи оплати праці державного службовця.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 14.05.2013 в справі № 21-125а13 та 28.05.2013 у справі №21-97а13. Відповідно до ст.244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Щодо посилань касатора на те, що відповідно до нової редакції Закону України «Про державну службу» позивач втратила своє право на перерахунок пенсії, оскільки нормами даного Закону передбачено лише право на призначення пенсії для визначених осіб відповідно до ст.37, колегія суддів вважає їх необгрунтованими, оскільки предметом позову являється не перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною певної складової грошового забезпечення державного службовця, а перерахунок пенсії, яка була невірно обчислена.
Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області відхилити.
Постанову Шевченківського районного суду м. Чернівців від 12 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: