09 листопада 2017 р. Справа № 554/888/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.
Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.
за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 05.09.2017р. по справі № 554/888/17
за позовом ОСОБА_1
до інспектора патрульної поліції роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Полтаві капітана поліції Гнітько Дмитра Олександровича , Департаменту патрульної поліції Національної поліції України
про скасування постанови,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до інспектора патрульної поліції роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Полтаві капітана поліції Гнітько Дмитра Олександровича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив суд скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності серія АР №673306 від 04.02.2017 року та провадження по справі закрити, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 05.09.2017р. по справі № 554/888/17 адміністративний позов задоволено. Постанову серії АР №673306 від 04 лютого 2017 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. скасувати, провадження по справі закрито.
Відповідач, Департамент патрульної поліції Національної поліції України, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушено норми матеріального права. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 05.09.2017р. по справі № 554/888/17, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 04 лютого 2017 р. інспектором роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Полтаві Гнітько Д.О. було винесено постанову серії АР №673306, якою визнано позивача винним у порушенні вимог п.9.8. ПДР України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.2 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Зі змісту постанови встановлено, що позивач 04 лютого 2017 року близько 16 години 20 хвилин, керуючи автомобілем «Toyota Hilux» НОМЕР_1 на 174 км. автодороги Суми-Полтава, під час руху поза населеним пунктом не ввімкнув ближнє світло або денні ходові вогні, передбачені конструкцією автомобіля, чим порушив п.9.8. ПДР Україи (а.с. 4).
Позивач не погодився з постановою у справі про адміністративне правопорушення серії АР №673306, звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з безпідставності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.
Матеріалами справи підтверджено, що позивача оскаржуваною постановою притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ч.2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП).
У відповідності до ч.2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
З матеріалів справи встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не складався.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Згідно зі ст.258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238), частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 р. за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 р. № 1408/27853 (далі по тексту - Інструкція № 1395) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно з п.п. 1, 2 розділу ІІІ Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Колегія суддів зауважує, що дійсно відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 р. по справі № 1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
В мотивувальній частині вказаного рішення Конституційний Суд України зазначив, що у частинах 1, 2 ст. 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
Разом з тим, зміни до ст. 258 КУпАП, якими надано можливість працівникам Національної поліції не складати протоколи про адміністративні правопорушення, та Інструкція № 1395, якою урегульовано порядок оформлення адміністративних правопорушень саме у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, набрали чинності пізніше, ніж було прийняте вищевказане рішення Конституційного Суду України.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що нескладення протоколу про адміністративне правопорушення не є порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке утворює самостійну підставу для скасування постанови, винесеної за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Не заперечуючи про наявність у працівників органів Національної поліції повноважень виносити в окремих випадках постанову про адміністративне правопорушення без складення протоколу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що правопорушення (у разі його вчинення) повинно бути належним чином зафіксоване. Відсутність протоколу про адміністративне правопорушення має компенсуватись іншими належними та допустимими доказами вчинення правопорушення.
Відповідно до розділу І Інструкції № 1395, яка є спеціальним підзаконним нормативно-правовим актом, що визначає процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Поліцейський, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, залежно від установлених обставин зазначає у рішенні про наявність або відсутність вини конкретної особи у його вчиненні та за результатами розгляду справи по суті на підставі статті 247 КУпАП приймає рішення щодо закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Таким чином, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази проведення розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
В матеріалах справи міститься лише постанова про накладення адміністративного стягнення на позивача.
Вказана постанова не містить посилань на те, що відповідачем при притягненні позивача до адміністративної відповідальності враховано пояснення ОСОБА_1, надано можливість скористатися юридичною допомогою, роз'яснено його права та обов'язки, враховано особу порушника, розглянуті клопотання в разі їх наявності.
Вищенаведені обставини дають підстави дійти висновку, що відповідачем, всупереч приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення, не проведено дій по розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачених приписами ст.ст. 278, 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідач всупереч положенням ч. 1 ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення здійснив розгляд справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу позивача.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що дії відповідачів щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача на місці зупинки транспортного засобу є протиправними, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на порушення вимог законодавства при її винесенні, підлягає скасуванню, а тому позов в частині скасування постанови серії АР №673306 від 04 лютого 2017 року підлягає задоволенню.
Разом з цим, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1, 2, 3 ст. 122 КУпАП розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За приписами статті 284 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Відповідно до ст. 288 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено до вищестоящого органу (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
За приписами п. 1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Отже, у адміністративного суду відсутні повноваження про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Колегія суддів зазначає, що повноваженнями щодо закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення наділені органи Національної поліції, що розглядають справу про адміністративне правопорушення. При цьому адміністративний суд, розглядаючи адміністративну справу про незаконність рішення органів Національної поліції про притягнення особи до адміністративної відповідальності не вирішує питання притягнення особи до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, а перевіряє таку постанову на відповідність приписам ч. 3 ст.2 КАС України, тобто чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чи є вона законною, обґрунтованою, при цьому у суду відсутні повноваження вирішувати питання щодо закриття провадження у такій справі.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про задоволення позову в частині вимоги про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити частково.
Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 05.09.2017р. по справі № 554/888/17 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Полтаві капітана поліції Гнітько Дмитра Олександровича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови задовольнити частково.
Скасувати постанову серії АР №673306 від 04 лютого 2017 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.
Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В.
Повний текст постанови виготовлений 15.11.2017 р.