15 листопада 2017 р.м.ОдесаСправа № 522/23499/16-а
Категорія: 3.7.1 Головуючий в 1 інстанції: Ільченко Н.А.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,
суддів: Запорожана Д.В., Романішина В.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у місті Одесі на постанову Приморського районного суду міста Одеси від 19 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ВРД Управління патрульної поліції у м. Одесі капітана поліції ОСОБА_2, інспектора патрульної служби МВС роти №3 батальйону №4 Управління патрульної служби МВС в м. Одеса лейтенанта поліції ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 14.11.2016 року серія АР №151004; про визнання протиправними дії інспектора патрульної служби МВС роти № 3 батальйону №4 Управління патрульної служби МВС в м.Одеса, лейтенанта поліції ОСОБА_4 зі складання акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 12.11.2016 року автомобіля Тойота Камрі д/н НОМЕР_1; та про скасування акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 12.11.2016 року автомобіля Тойота Камрі д/н НОМЕР_1, складеного інспектором патрульної служби МВС роти № 3 батальйону №4 Управління патрульної служби МВС в м. Одеса, лейтенантом поліції ОСОБА_3
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що дана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі прийнята з порушення норм матеріального та процесуального права, не відповідає вимогам законодавства України, оскільки в порушення статті 268 КУпАП його не було ознайомлено з правами, передбаченими Конституцією України та законами України, і взагалі не пояснювалось, яким чином даний інспектор зробив висновки про наявність складу правопорушення в його діях, так як будь-яких порушень Правил дорожнього руху з його боку не було.
Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 19 липня 2017 року визнано протиправною та скасовано постанову інспектора ВРД Управління патрульної поліції у м. Одесі капітана поліції ОСОБА_5 у справі про адміністративне правопорушення від 14.11.2016 року серія АР №151004 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Визнано протиправними дії інспектора патрульної служби МВС роти № 3 батальйону №4 Управління патрульної служби МВС в м. Одеса, лейтенанта поліції ОСОБА_4 зі складання акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 12.11.2016 року автомобіля Тойота Камрі д/н НОМЕР_1.
Скасовано акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 12.11.2016 року автомобіля Тойота Камрі д/н НОМЕР_1, складеного інспектором патрульної служби МВС роти № 3 батальйону №4 Управління патрульної служби МВС в м.Одеса лейтенантом поліції ОСОБА_4
Не погоджуючись з даною постановою суду Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції у місті Одесі подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Суд першої інстанції встановив, що 12.11.2016 року ІПС МВС роти №3 батальйону №4 УПС МВС в м. Одеса лейтенантом поліції ОСОБА_3 складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу відносно автомобіля марки Тойота Камрі, д/н НОМЕР_1.
14.11.2016 року, інспектором ВРД УПП у м. Одесі капітаном поліції ОСОБА_5 винесено постанову серії АР №151004 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 122 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн., з мотивуванням, що ОСОБА_3 12.11.2016 року 17 год. 00 хв. в м.Одеса Сабанський провулок, 1 здійснив зупинку та стоянку на тротуарі, чим суттєво заважав руху пішоходів».
Позивач вказував, що 12.11.2016 року о 16.30 год. з дотриманням правил дорожнього руху, залишивши необхідну відстань для проходу пішоходів, запаркував свій автомобіль на тротуарі по вул. Маразліївська, навпроти будинку №34 та пішов у справах.
Повернувся позивач до свого автомобіля вранці 13.11.2016 року та не знайшов його на місці парковки. Після дзвінку за номером 102 він дізнався, що його автомобіль було примусово евакуйований на спеціальний майданчик.
Після вихідних днів, вранці 14.11.2016 року ОСОБА_3 приїхав до УНП у м. Одеса з метою вирішення питання, щодо повернення його автомобіля, де інспектором Свідерко А.І. йому було одразу запропоновано підписати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності без роз'яснення прав та обов'язків. Крім того, йому не було надано матеріали на ознайомлення, в тому числі і акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, копію якого, йому вдалось отримати лише по обіді 14.11.2016 року, вже після винесення постанови, а також, не було складено протокол у справі про адміністративне правопорушення, та особою, що розглядала справу, не було надано можливість ознайомитись з матеріалами фото/відео фіксації порушення, якщо така здійснювалась. Також не було надано можливість підготувати та долучити до матеріалів справи пояснення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що винесена інспектором ВРД Управління патрульної поліції у м. Одесі капітана поліції ОСОБА_5 оскаржувана постанова у відношенні позивача та акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 12.11.2016 року автомобіля Тойота Камрі д/н НОМЕР_1, складеного інспектором патрульної служби МВС роти № 3 батальйону №4 Управління патрульної служби МВС в м.Одеса лейтенантом поліції ОСОБА_4 є необґрунтованими.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, КУпАП.
За змістом абзацу 2 статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Отже, відповідно до норм Конституції України, всі правовідносини мають здійснюватися виключно у межах правового поля.
Згідно абзацу 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі 1 статті 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Приписами частини 1 статті 258 КУпАП визначено перелік адміністративних правопорушень, при вчиненні яких не передбачено складання протоколу про адміністративне правопорушення. Серед вищезазначеного переліку відсутня частини 3 статті 122 КУпАП.
Положення, щодо обов'язковості складання протоколу про адміністративне правопорушення у разі вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП містяться також в пункті 5 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року, зокрема, поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені частинами 4 і 7 статті 121, частинами 3 і 4 статті 122, статтями 122-2, 122-4, 122-5, частинами 2 і 3 статті 123, статті 124, частинами 4 статті 127, статтями 127-1, 130, 139, частинами 4 статті 140, 188-28 КУпАП.
Більше того, відповідно до частини 1 статті 265-2 КУпАП про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Як вказував позивач, він отримав відмову інспектора ВРД УПП у м.Одесі капітана поліції ОСОБА_5, к складанні протоколу про адміністративне правопорушення з метою належного оформлення і фіксації вчиненого правопорушення.
Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 12.11.2016 року, складений ІПС МВС роти №3 батальйону №4 УПП МВС в м.Одеса лейтенантом поліції ОСОБА_4 містить у собі посилання, що огляд та тимчасове затримання транспортного засобу здійснено у зв'язку з порушенням п.п г) п.15.9 ПДР, відповідно до якого, зупинка забороняється: на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.
Згідно пункту 1.10 ПДР, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року, зупинка - припинення транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).
Проте 12.11.2016 року приблизно о 16.30 год., як вказував позивач, він залишив свій автомобіль Тойота Камрі, д/н НОМЕР_1 на тротуарі, по непарній стороні вул. Маразліївська, напроти будинку №34 з метою стоянки, залишивши, як того вимагає п. 15.10 ПДР прохід для пішоходів, і автомобіль там знаходився, понад 5 хв., а тому, вказаний в акті тимчасового огляду та затримання транспортного засобу від 12.11.2016 року п.п. г) п. 15.9 ПДР немає ніякого відношення до обставин справи.
Відповідно до пункту 1.10 ПДР, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року, стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин не пов'язаних з необхідністю виконання цих правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.
Отже, підставою для примусового затримання та евакуації транспортного засобу Тойота Камрі, д/н НОМЕР_1, визначеною ОСОБА_5 огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 12.11.2016 року є порушення правил зупинки п. 15.9 ПДР, яке ОСОБА_3 не вчиняв, оскільки був залишений на стоянку.
Враховуючи, що ОСОБА_3 не вчиняв порушення підпункту г) пункту 15.9 ПДР протиправними є дії ІПС МВС роти №3 батальйону №4УПС МВС в м. Одеса лейтенанта поліції ОСОБА_4 щодо складання акту та тимчасового затримання транспортного засобу від 12.11.2016 року.
За змістом частини 1 статті 265-2 КУпАП, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121, частиною третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху), статтями 122-5, 124, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
На підставі частини 3 статті 265-2 КУпАП, у разі якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво не перешкоджає дорожньому руху, такий транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик.
Відповідачем не надано суду доказів, які однозначно свідчили б, що розміщення 12.11.2016 року автомобіля Тойота Камрі, д/н НОМЕР_1 на тротуарі по вул. Маразліївська суттєво перешкоджала дорожньому руху, а тому у інспектора не було законних підстав застосовувати захід забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення, як тимчасове затримання транспортного засобу з його примусовим доставлянням на спеціальний майданчик для зберігання.
За правилами частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Отже, в діях позивача немає вини ні в формі умислу, ні в формі необережності, та вони не утворюють складу адміністративного правопорушення. Дії позивача не порушували прав інших осіб, не перешкоджали руху інших транспортних засобів, не створювали аварійної обстановки та не призвели до заподіяння шкоди.
Згідно статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм КУпАП, зокрема ст.ст. 254, 255, 258 та рішення КСУ від 26.05.2015 року №5-рп/2015р., адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху має фіксуватися за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки.
Відсутність доказів скоєння правопорушення, обґрунтування позиції відповідачем лише внутрішнім переконанням патрульного поліцейського може призвести до випадків безпідставного притягнення осіб до адміністративної відповідальності.
Відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів, які б спростували твердження позивача.
Таким чином винесена інспектором ВРД Управління патрульної поліції у м. Одесі капітана поліції ОСОБА_5 оскаржувана постанова у відношенні позивача та акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 12.11.2016 року автомобіля Тойота Камрі д/н НОМЕР_1, складеного інспектором патрульної служби МВС роти № 3 батальйону №4 Управління патрульної служби МВС в м.Одеса лейтенантом поліції ОСОБА_4 є необґрунтованими, винесеними без повної правової оцінки фактів і обставин правопорушення, а отже підлягають скасуванню.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у місті Одесі залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду міста Одеси від 19 липня 2017 року у справі № 522/23499/16-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.І. Шляхтицький
Суддя: Д.В. Запорожан
Суддя: В.Л. Романішин