15 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/9616/17
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Кушнерика М.П.
суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.
з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року у справі № 813/4668/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, -
29.12.2016р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Львівської митниці ДФС середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі та вимушеного прогулу у сумі 107 821 грн. 20 коп.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.08.2017р. задоволено позов.
Львівська митниця не погодившись з постановою суду з підстав неповного з”ясування обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, оскаржила її та просить скасувати таку та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог покликається на те, що правові підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі виникають за наявності вини роботодавця у невиконанні рішення, в тому числі в добровільному порядку.
29.11.2011 року позивач отримав виконавчі листи №2а-9798/10, видані Львівським окружним адміністративним судом, про стягнення з Львівської митниці середнього заробітку за час вимушеного прогулу та про поновлення його на роботі. 14.11.2011 року постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження із стягнення із Львівської митниці середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а 26.12.2011 року зазначене виконавче провадження закрито у зв'язку із фактичним виконанням митницею рішення щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Водночас, лише 27.04.2012 року позивачем пред'явлено виконавчий лист про поновлення до виконання та відкрито виконавче провадження про поновлення ОСОБА_1 на роботі, що свідчить про те, що заявник свідомо не пред'являв виконавчого листа до виконання впродовж тривалого часу. Окрім цього, з дати винесення судового рішення у справі № 2а-8798/10/1370, тобто з 14.04.2011 року і до 12.06.12 року позивач з питань щодо виконання судового рішення в частині поновлення на роботі до Львівської митниці не звертався. Питання щодо виконання судового рішення в частині поновлення на роботі позивачем довший час не ініціювалось, ані перед відповідачами, ані перед підрозділом державної виконавчої служби. З огляду на зазначене, діями та бездіяльністю позивача, а саме не ініціюванням ним безпосередньо перед відповідачами або перед державною виконавчою службою питання поновлення на роботі на виконання судового рішення, штучно створено умови для звернення до суду з вимогами стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, який заперечив апеляційну скаргу, представника митниці, який просить задоволити апеляційну скаргу, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року у справі 2а-8798/10/1370 визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 21 серпня 2010 року №1595-к в частині звільнення ОСОБА_1 з займаної посади; поновлено позивача на посаді начальника відділу митного оформлення №1 Львівської митниці; стягнуто з Львівської митниці на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 39 014 грн. 25 коп.
В частині поновлення позивача на посаді начальника відділу митного оформлення №1 Львівської митниці та виплати заробітної плати у межах суми за один місяць суд допустив негайне виконання постанови.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2015 року залишено без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року.
12.06.2012 року Державною митною службою України видано наказ №1228- к про поновлення ОСОБА_1 на посаді.
07.03.2013 року наказом Львівської митниці №255-к ОСОБА_1 оголошено наказ Державної митної служби України від 12.06.2012 року №1228-к, яким позивача зобов'язано приступити до виконання обов'язків за посадою начальника відділу митного оформлення №1 Львівської митниці.
Наказом Львівської митниці від 08 лютого 2013 року №257-к було звільнено ОСОБА_1 із займаної посади за угодою сторін відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України та вирішено провести повний розрахунок з ОСОБА_1 з урахуванням відпрацьованого часу та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані частини щорічної відпустки. На виконання цього наказу ОСОБА_1 було виплачено лише грошову компенсацію за невикористані частини відпустки в т.ч. з 12.06.2012 року по 07.02.2013 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про задоволення позову, оскільки відповідно до ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.
ст.236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником чи уповноваженим ним органом виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника суд приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час затримки.
п.34 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року “Про практику розгляду судами трудових спорів” передбачено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Відповідно вимог до чинного законодавства рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. Обов'язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення його на роботі настає тільки тоді, коли така затримка була допущена з вини власника або уповноваженого ним органу. При несвоєчасному поновленні працівника на роботі з вини власника або уповноваженого ним органу середній заробіток виплачується йому за чітко визначений законом проміжок часу: з дня винесення відповідного рішення органом, що розглядав трудовий спір, до дня його фактичного виконання.
Відповідно до ч.3 п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року “Про практику розгляду судами трудових спорів” у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до наказу Львівської митниці від 29.04.2008 року №14-к ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника відділу організації митного контролю Львівської митниці.
Відповідно до наказу Львівської митниці від 06.05.2009 року №322-к ОСОБА_1 переведено на посаду начальника відділу митного оформлення №1 Львівської митниці.
Відповідно п.1.1. Посадової інструкції начальника відділу митного оформлення №1 Львівської митниці, що затверджена начальником Львівської митниці 17.06.2009 року начальник відділу митного оформлення №1 призначається на посаду та звільняється з посади наказом начальника Львівської митниці.
Заробітну плату ОСОБА_1, також нараховувала та сплачувала Львівська митниця.
Таким чином, ОСОБА_1 на час його звільнення із займаної посади, перебував у трудових відносинах із Львівською митницею, яка є окремою юридичною особою та була роботодавцем позивача, що спростовує твердження апелянта про неможливість поновлення на посаді позивача без відповідного наказу Державної митної служби України.
Згідно наказу Львівської митниці від 13.02.2013 року №255-к позивача поновлено на роботі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оплаті позивачу підлягає середній заробіток за період з 14 квітня 2011 року по 12 червня 2012 року, протягом якого відповідачем не було виконано постанову суду, а також період з 12 червня 2012 року по 07 лютого 2013 року, протягом якого ОСОБА_1 фактично перебував у трудових відносинах з відповідачем, про що свідчить виплата йому за цей період компенсації за невикористані відпустки.
Основним нормативно-правовим актом, що визначає порядок розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу є Постанова Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати”.
Відповідно до п.2 Порядку у разі визнання середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
П.8 розділу 4 вказаного Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідачем не виконано рішення суду про поновлення на роботі, в період з 14.04.2011р. по 07.02.2013р., то на користь позивача підлягає стягненню середньомісячний заробіток за цей час.
Час звернення позивача до органу примусового виконання судового рішення та факт звернення до роботодавця із заявами про поновлення на роботі не має правового значення. Такі обставини, жодним чином не впливають на законодавчо встановлений обов'язок боржника виконати судове рішення у добровільному порядку.
З огляду на викладені обставини справи колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обгрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року у справі № 813/4668/16 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
Повний текст судового рішення виготовлено 16.11.17