14 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/10153/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу громадянки ОСОБА_3 ОСОБА_4 Луонг на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 серпня 2017 року у справі за позовом Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянки ОСОБА_3 ОСОБА_4 Луонг про примусове видворення,-
14 серпня 2017 року Чопський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся в суд з адміністративним позовом до громадянки ОСОБА_3 ОСОБА_4 Луонг, в якому просив примусово видворити з України громадянку ОСОБА_3 ОСОБА_4 Луонг.
Також, 14 серпня 2017 року Чопський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України подав клопотання про затримання іноземця або особи без громадянства з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, в якому просив затримати громадянку ОСОБА_3 ОСОБА_4 Луонг з метою поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком до шести місяців.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 серпня 2017 року клопотання Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України задоволено. Затримано громадянку ОСОБА_3 ОСОБА_4 Луонг та поміщено до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою її ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на строк до 6 місяців.
Не погодившись з постановленою ухвалою, громадянка ОСОБА_3 ОСОБА_4 Луонг подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права. Зокрема, зазначає, що затримання спрямоване на забезпечення видворення іноземця та втрачає підстави у разі відмови у позові в цій частині. Положеннями статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно для забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, Чопський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з адміністративним позовом про примусове видворення за межі України громадянки ОСОБА_3 ОСОБА_4 Луонг, яка 12 серпня 2017 року незаконно, поза пунктами пропуску, перетнула державний кордон в складі групи осіб з України в Словацьку Республіку в районі прикордонного знаку № 172, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Новоселиця». Однак, після незаконного перетину кордону була затримана представниками прикордонної поліції Словацької Республіки та 12 серпня 2017 року, в пункті пропуску «Малий Березний» Чопського прикордонного загону, на підставі ст. 3 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб передана на територію України у встановленому угодою порядку під час проведення прикордонно-представницької зустрічі. Документи, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування відповідача на території України відсутні.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про затримання іноземця або особи без громадянства з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Однак, колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Пунктом 3 частини 2 статті 183-7 КАС України передбачено, що у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, не має документа, що дає право на виїзд з України, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення або якщо існує ризик його втечі, адміністративний суд, визначений частиною першою цієї статті, за клопотанням органу (підрозділу), який подав такий позов, може прийняти рішення, яким затримати іноземця або особу без громадянства з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Відповідно до пункту 1 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1110 пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, є державною установою, що призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення за межі України; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; затриманих ДМС, її територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством; затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Згідно з пункту 12 розділу ІІ Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженої наказом МВС України від 29 лютого 2016 року № 141, іноземці та особи без громадянства утримуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні протягом строку, необхідного для виконання постанови адміністративного суду: про примусове видворення з України; затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з України; затримання з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, але не більш як 12 місяців.
Враховуючи вищенаведене, затримання іноземця та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, можливе з метою забезпечення примусового видворення з України.
Оскільки відповідач підлягає видворенню не за процедурою передбаченою ст. 183-7 КАС України, а за процедурою, визначеною ст. 29 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 22 вересня 2011 року № 3773-VI та Угодою між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки ОСОБА_3 про реадмісію громадян обох держав, підписану 25 вересня 2007 року в м. Нью-Йорку та ратифіковану Законом України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки ОСОБА_3 про реадмісію громадян обох держав» від 03 вересня 2008 року, відтак колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що при постановленні ухвали порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому оскаржувану ухвалу слід скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання.
Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 6 ст. 199, п. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 204, ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу громадянки ОСОБА_3 ОСОБА_4 Луонг задовольнити повністю.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 серпня 2017 року у справі № 308/7921/17 - скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про затримання іноземця або особи без громадянства з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя ОСОБА_5
судді ОСОБА_6
ОСОБА_7
Повний текст судового рішення виготовлено 16 дистопада 2017 року.