15 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/10141/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Іщук Л.П., Сеника Р.П.,
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертеп» до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,
У березні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Інтертеп» (далі - ТОВ «Інтертеп») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати:
податкове повідомлення-рішення Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ОДПІ) від 9 вересня 2016 року № НОМЕР_1, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (далі - ПНП) на 51412,00 грн.;
податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 9 вересня 2016 року № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 406758,00 грн., з яких 325406,00 грн. за основним платежем та 81352,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
податкову вимогу ОДПІ від 13 лютого 2017 року № 2164-17, відповідно до якої станом на 12 лютого 2017 року сума податкового боргу ТОВ «Інтерпет» за узгодженими грошовими зобов'язаннями з ПДВ становить 514083,14 грн., з яких 325406,00 грн. за основним платежем з ПДВ, 81352,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та 107325,14 грн. пеня.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2017 року у справі № 813/990/17 позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОДПІ № НОМЕР_2 від 9 вересня 2016 року та податкову вимогу ОДПІ № 2164,17 від 13 лютого 2017 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У апеляційній скарзі ОДПІ просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та прийняти нову про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
У обґрунтування своїх вимог посилається на те, що за результатами проведеної перевірки ТОВ «Інтерпет» завищено собівартість готової продукції у матеріальній частині по матеріалах, отриманих від ТОВ «Номітекс» за 2015 рік у сумі 285620 грн., що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на 285620 грн.
Окрім того, було встановлено, що ТОВ «Інтерпет» укладено договір поставки з ТОВ «Пріам корпорейшн» від 20 серпня 2015 року, який фактично носив лише формальний характер, реально виконаний не був.
Проведеним аналізом встановлено, що контрагенти-постачальники здійснюють маніпуляцію із номенклатурою товару, зокрема за наведені періоди задекларовано операції з придбання товарів та послуг, які відмінні від задекларованих операції з реалізації.
Враховуючи наведене вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.
Наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Представник відповідача у ході апеляційного розгляду підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі. Просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позову ТОВ «Інтерпет».
Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду заперечив обґрунтованість доводів апелянта. Просив залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.
Частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Інтертеп», суд першої інстанції виходив із того, що податкове повідомлення-рішення від 9 вересня 2016 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПНП на 51412, 00 грн. за результатами розгляду скарги позивача вважається відкликаним, а тому не порушує права позивача.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 9 вересня 2016 року № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 325406,00 грн. за основним платежем та на 81352,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, то позивачем правомірно відображені операції з ТОВ «Номітекс» та ТОВ «Пріам корпорейшн» у складі податкового кредиту, а викладені в акті перевірки від 29 серпня 2016 року № 217/13-06-14/30492103 висновки податкового органу про порушення позивачем норм ПК України є необґрунтованими.
З огляду на те, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких сформовано податкову вимогу, скасовано, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від № 2164-17 від 13 лютого 2017 року.
Зазначені висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Інтерпет» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 березня 2016 року, результати якої оформлено актом від 29 серпня 2016 року № 217/13-06-14/30492103.
Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем:
- п.186.1 ст. 186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК, що призвело до заниження податкового зобов'язання на суму 325406,00 грн. в серпні 2015 року;
- п. 135.1 ст. 135, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК, внаслідок чого занижено ПНП за 2015 рік на загальну суму 51412, 00 грн.
На підставі вказаних висновків ОДПІ винесено оспорювані податкові повідомлення-рішення від 9 вересня 2016 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.
За наслідками оскарження ТОВ «Інтерпет» у адміністративному порядку зазначених податкових повідомлень-рішень Державною фіскальною службою України (далі - ДФС) прийнято рішення від 10 січня 2017 року № 245/6/99-99-11-01-02-25, яким скасовано податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 9 вересня 2016 року № НОМЕР_2 у частині донарахування по операціях за період 2015 року, щодо яких контролюючим органом підтверджено здійснення оплати ТОВ «Інтерпет» на користь ТОВ «Номітекс» та ТОВ «Пріам корпорейшн» та не встановлено наявність дебіторської заборгованості за 2015 рік У решті зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 9 вересня 2016 року № НОМЕР_1 залишено без змін, скаргу ТОВ «Інтерпет» задоволено частково.
13 лютого 2017 року ОДПІ у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань, які виникли на підставі податкових повідомлень-рішень від 9 вересня 2016 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, було сформовано податкову вимогу № 2164-17.
Оцінюючи постанову суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог ТОВ «Інтерпет» щодо податкового повідомлення-рішення від 9 вересня 2016 року № НОМЕР_1, апеляційний суд виходить із такого.
Відповідно до рішення ДФС від 10 січня 2017 року № 245/6/99-99-11-01-02-25 податкове повідомлення-рішення ОДПІ у частині донарахування по операціях за період 2015 року, щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником на користь ТОВ «Номітекс» та ТОВ «Пріам корпорейшн» та не встановлено наявність дебіторської заборгованості за 2015 рік, скасовано.
Судом першої інстанції у ході судового розгляду встановлено, що у резолютивній частині рішення ДФС від 10 січня 2017 року № 245/6/99-99-11-01-02-25 було допущено описку та помилково зазначено номер скасованого податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 замість № НОМЕР_1.
Приписами пп. 60.1.2 п. 60.1 ст. 60 ПК передбачено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.
Згідно з п. 60.2 ст. 60 ПК у випадках, визначених пп. 60.1.2 п. 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.
Аналогічні положення містяться у розділі V Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року № 1204 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за № 124/28254.
Відтак, слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що оскільки податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 9 вересня 2016 року № НОМЕР_1 було скасоване рішенням ДФС від 10 січня 2017 року № 245/6/99-99-11-01-02-25, то воно вважається відкликаним і не породжує для позивача будь-яких обов'язків. Тому відсутність порушеного права чи інтересу позивача позбавляє його можливості оскаржити таке у судовому порядку.
Щодо позовних вимог ТОВ «Інтерпет» у частині податкового повідомлення-рішення ОДПІ від 9 вересня 2016 року № НОМЕР_2, суд апеляційної інстанції враховує таке.
На переконання апеляційного суду, суть даного адміністративно-правового спору у цій частині зводиться до обґрунтованості висновків податкового органу про безтоварність (нереальність) господарських операцій ТОВ «Інтерпет» з ТОВ «Номітекс» та ТОВ «Пріам корпорейшн».
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами п. 1.2 ст.1, п. 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, ст. 2, п. 3.2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Приписами пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 185.1. ст. 185 ПК об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
ґ) виключено;
д) виключено;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Положеннями п. 187.1. ст. 187 ПК встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно із п. 188.1. ст. 188 ПК база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:
товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
газу, який постачається для потреб населення.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.
Відповідно до приписів п. 198.1. ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2. ст. 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно із п. 198.3. ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За правилами п. 198.4. ст. 198 ПК якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Приписами п. 198.5. ст. 198 ПК передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Положеннями п. 198.6. ст. 198 ПК передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до матеріалів справи між ТОВ «Інтерпет» (Покупець) та ТОВ «Номітекс» (Продавець) 23 липня 2015 року було укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти і оплатити товар: листи з нержавіючої сталі вагою 10,650 т на загальну суму 704433,6 грн., в т.ч. ПДВ 117405,6 грн.
За умовами договору товар поставляється за рахунок покупця на умовах FCA м. Київ.
Згідно із наявними у матеріалах справи копіями первинних документів ТОВ «Інтерпет» товар було отримано позивачем на підставі податкової накладної № 72701 від 27 липня 2015 року та видаткової накладної № 144 від 27 липня 2015 року в кількості 10,65 тон на суму 704433,6 грн. в т.ч. ПДВ 117405,6 грн.
На підтвердження перевезення товару позивачем надано заявку на автоперевезення № 1 від 24 липня 2015 року відповідно до договору перевезення вантажу № 6 від 24 липня 2015 року з ФОП ОСОБА_4 Товарно-транспортною накладною (далі - ТТН) № 142 від 27 липня 2015 року підтверджується перевезення товару автомобілем НОМЕР_3 з м. Києва. Замовником перевезення зазначено ТОВ «Інтерпет», вантажовідправником ТОВ «Номітекс», вантажоодержувачем ТОВ «Інтерпет». Окрім того, факт надання послуг по перевезенню вантажу підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 4.
Розрахунок за отриманий товар позивачем проведено у безготівковій формі шляхом перерахування 28 липня 2015 року 120000,00 грн., 30 липня 2015 року - 270000,00 грн., 03 серпня 2015 року - 314433,60 грн. Станом на 31 березня 2015 року сальдо по рах. 631 по розрахунках з ТОВ «Номітекс» становило 0 грн.
На підтвердження використання придбаного у ТОВ «Номітекс» товару при виробництві поворотно-зчіпних пристроїв для дволанкового тролейбуса Т901 на замовлення ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» позивачем надано, зокрема, відомості по картці рахунку 207 за липень-грудень 2015 року, а також. Відвантаження пристроїв замовнику підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними.
Надані позивачем первинні документи не викликали зауважень у податкового органу щодо їх форми чи змісту під час перевірки.
Окрім того, судом безспірно встановлено укладення ТОВ «Інтерпет» з ТОВ «Пріам корпорейшн» договору поставки від 20 серпня 2015 року, за умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти і оплатити товар, визначений у видаткових накладних. Такими товарами були верстат шліцешліфувальний ЗМ 451, шліцефрезерний напівавтомат ВС 51П, токарний станок ЧПУ 16А20Ф339 та напівавтомат зубошліфувальний 5Д833, що поставлялися за рахунок покупця на умовах FCA м. Київ.
Отримання товару позивачем підтверджується видатковими накладними № 5 від 26 серпня 2015 року на суму 486000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 81000, 00 грн. та № 6 від 27 серпня 2015 року на суму 762000 грн., в т.ч. ПДВ 127000 грн.
Перевезення товару здійснювалося ФОП ОСОБА_4 автомобілем марки Камаз 55102 ВС52-85ВН з причіпом згідно з ТТН від 20 серпня 2015 року № 2008 та від 26 серпня 2015 року № 2708. На підтвердженням перевезення товару додатково представлено акти здачі-прийняття робіт № 4 від 21 серпня 2015 року та № 6 від 28 серпня 2015 року, а також заявки на автоперевезення № 3 від 24 серпня 2015 року та № 2 від 18 серпня 2015 року.
Додатково позивачем було представлено докази прийняття (внутрішнє переміщення) таких основних засобів по підприємству (акти про використання придбаних верстатів на дільниці механічного виробництва та довідка № 277 від 8 вересня 2016 року, відповідно до якої вказані верстати використовуються на лініях виробничого процесу для виробництва конкретної номенклатури деталей).
За отриманий товар ТОВ «Інтерпет» здійснило повний розрахунок, перерахувавши ТОВ «Пріам корпорейшн» 26 серпня 2015 року 486000,00 грн. 27 серпня 2015 року 762000 грн.
Відповідно до даних автоматизованої системи співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України контролюючим органом не встановлено розбіжностей по розрахунках з ТОВ «Пріам корпорейшн».
Надані позивачем первинні документи не містять недоліків щодо форми та порядку їх заповнення, що не заперечується відповідачем.
Окрім того, допитані у якості свідків директор ТОВ «Інтерпет» ОСОБА_5 та головний інженер ОСОБА_6 ствердили реальність спірних господарських операцій та підтвердили використання придбаних у ТОВ «Номітекс» та ТОВ «Пріам корпорейшн» товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності позивача з відображенням у бухгалтерському та податковому обліку.
Оцінюючи наявність розбіжностей у складі податкового кредиту ТОВ «Інтерпет» по розрахунках з ТОВ «Номітекс», суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції у тому, що невірне відображення контрагентом позивача господарських операцій у своїй податковій звітності не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення його до відповідальності.
Чинне законодавство України не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відображати відповідні суми ПДВ у своєму податковому обліку.
При цьому відповідно до п.п. 36.1, 36.5 ст. 36, п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК обчислення, декларування та/або сплата суми податків та зборів є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку.
Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.
Одночасно суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що припускаючи, що певні товарно-матеріальні цінності (послуги) могли бути передані іншими контрагентами позивача за період, що підлягав перевірці, або придбані ним у необлікованому порядку, відповідач не вказав якими саме суб'єктами господарювання здійснено таке постачання товарів (надання послуг), якими ідентичними по кількості, сумі і характеристиці бухгалтерськими документами із іншими контрагентами сформовано податковий облік позивача на спірну суму ПДВ.
Відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними правочинів, укладених позивачем з контрагентами, та не довів того, що правочини було вчинено позивачем з метою безпідставного отримання податкової вигоди.
Одночасно слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів, для одержання незаконної податкової вигоди, він не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу, з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин.
Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується також практикою Європейського суду з прав людини, яку суд апеляційної інстанції враховує на підставі ч. 2 ст. 8 КАС України.
Так, у п. 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Європейського суду з прав людини зазначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 9 січня 2007 року Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.
Щодо покликання відповідача на відомості, що відомі з матеріалів кримінального провадження від 22 липня 2015 року №32015100100000072, суд апеляційної інстанції погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що відповідно до приписів ч. 4 ст. 72 КАС України для адміністративного суду обов'язковим є врахування обставин, що встановлені безпосередньо вироком у кримінальній справі, а отже обставини, що встановлені в інших процесуальних актах у кримінальній справі не є обов'язковими. При цьому відповідач не надав суду доказів винесення судом вироку в кримінальних провадженнях, на які містить посилання акті перевірки від 29 серпня 2016 № 217/13-06-14/30492103.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 29 серпня 2016 року № 217/13-06-14/30492103, про порушення позивачем норм ПК України є необґрунтованими, а тому прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 9 вересня 2016 є протиправним і підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги ТОВ «Інтерпет» про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 13 лютого 2017 року № 2164-17 суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Приписами пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК встановлено, що податковою вимогою є письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Відповідно до пп.14.1.175 п.14 ПК податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, оскільки оскаржувана податкова вимога ОДПІ від 13 лютого 2017 року № 2164-17 була сформована на підставі податкового повідомлення-рішення від 9 вересня 2016 року № НОМЕР_1, яке відкликане, та податкового повідомлення-рішення від 9 вересня 2016 року № НОМЕР_2, яке визнано протиправним та скасоване у судовому порядку, то суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції у тому, що така податкова вимога підлягає скасуванню у зв'язку із відсутністю правових підстав для її формування у відповідності до Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 576, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1840/24372.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2017 року у справі № 813/990/17 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді Л.П.Іщук
ОСОБА_7
Ухвала у повному обсязі складена 16 листопада 2017 року.