14 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/10571/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,
з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Франківського районного суду м. Львова, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Територіальне управління державної судової адміністрації України у Львівській області, Державна судова адміністрація України про визнання протиправними дій,-
22 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Франківського районного суду м. Львова, в якому просила визнати протиправними дії голови Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_2 при виконанні адміністративних обов'язків голови суду, а саме, створення несприятливих умов для виконання судом покладених на нього завдань при здійсненні правосуддя, відмови від розгляду скарг громадян в передбаченому Законом порядку.
Ухвалою від 27 вересня 2017 року Львівський окружний адміністративний суд позовну заяву ОСОБА_1 до Франківського районного суду м. Львова про визнання протиправними дій залишив без розгляду у зв'язку з повторною неявкою в судове засідання без поважних причин.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що головуючий у справі № 813/2369/17 суддя Мартинюк В.Я. не повідомив в передбаченому Законом порядку жодного з представників позивача у справі про дату і місце судового засідання, на якому було прийнято оскаржене рішення. Натомість, в ухвалі про залишення позовної заяви без розгляду від 27.09.2017 року суд зазначив про належне повідомлення позивача і його представників
З огляду на викладене, просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.
З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач чи її представник повторно не з'явилися в судове засідання без поважних причин та не подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є правильними.
Згідно з частиною 3 статті 128 КАС України підставою для залишення позовної заяви без розгляду є повторне неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Аналогічний припис міститься також у пункті 4 частини першої статті 155 КАС України, яким передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Вимоги ж частини третьої статті 128 та пункту 4 частини першої статті 155 КАС України перешкоджають позивачеві зловживати своїми процесуальними правами та штучно затягувати розгляд справи. Можливість неприбуття у судове засідання без поважних причин призводитиме до порушення законодавчо встановлених строків розгляду справ та матиме негативний вплив на ефективність судочинства. Правильність такого тлумачення зазначених процесуальних норм підтверджується і тим, що відповідно до частини другої статті 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням.
Крім того, розглядаючи справу «ОСОБА_3 Ганс-Адам II проти Німеччини» (рішення від 12.07.2001 року, заява № 42527/98), Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускають з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави.
Дотримання норм процесуального законодавства при зверненні з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, та дисциплінує учасників цих відносин.
Так, з матеріалів справи суд вбачає, що ухвалою від 31 липня 2017 року задоволено заяву представника ОСОБА_1 про відвід головуючого судді після чого справу передано на розгляд судді Мартинюку В.Я., яким розгляд справи призначено на 29 серпня 2017 року.
29 серпня 2017 року суд відклав розгляд справи на 06 вересня 2017 року у зв'язку з клопотанням представника позивача підготувати заяву про відвід судді.
06 вересня 2017 року суд ухвалив відкласти розгляд справи на 13 вересня 2017 року у зв'язку з клопотанням другого представника позивача підготувати заяву про відвід судді.
11 вересня 2017 року представником позивача подано до суду першої інстанції клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 13 вересня 2017 року, мотивоване тим, що представниками позивачки ОСОБА_1 було встановлено порушення головую чим у справі суддею Мартинюком В.Я. Закону України «Про запобігання корупції» та наявність ознак незаконного збагачення. Зважаючи на дані декларацій вказаного судді представниками позивача скеровано заяву у Національне агентство з питань запобігання корупції для проведення повної перевірки декларацій судді Мартинюка В.Я. в Порядку проведення контролю та повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави.
13 вересня 2017 року суд відклав розгляд справи на 27 вересня 2017 року у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання.
З матеріалів справи вбачається, що судом направлялася повістка про виклик позивачки - ОСОБА_1 в судове засідання на 27 вересня 2017 року, однак повернулася неврученою з відміткою на конверті - "за закінченням встановленого строку зберігання".
Така повістка направлялася на її адресу: вул. Ген. Чупринки, 99/6, м. Львів, 79044, яка зазначена ОСОБА_1 в позовній заяві. Заяви про зміну адреси для надсилання поштової кореспонденції в порядку статті 40 КАС України від позивача не надходило.
Відповідно до частини 11 статті 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з повторною неявкою ОСОБА_1 чи її представників у судові засідання 13 та 27 вересня 2017 року, про які була належним чином повідомлена у відповідності до норм КАС України. При цьому, клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку із зверненням до Національного агентства з питань запобігання корупції про проведення перевірки декларації головуючого судді, не є поважним, оскільки не впливає на розгляд справи та може свідчити лише про бажання позивача затягнути судовий розгляд справи.
Доводи апеляційної скарги не містять доказів на спростування висновків суду першої інстанції, а тому скарга є безпідставною та такою, що не належить до задоволення.
Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, ухвала суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. 41, ч.3 ст. 160, ст. 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 813/2369/17 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді Л.Я. Гудим
ОСОБА_4
Ухвала в повному обсязі складена 16 листопада 2017 року.