13 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/9608/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді Сапіги В.П.,
суддів: Кухтея Р.В., Обрізка І.М.,
за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправною і скасування вимог,
Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (далі - УДПС України у Львівській області) звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області) про визнання протиправною наявність недоїмки та скасування вимоги № Ю-2508-17 від 15 травня 2017 року про сплату недоїмки про сплату недоїмки за сплату єдиного внеску.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю за обґрунтованістю позовних вимог.
Не погоджуючись з таким рішенням, ГУ ДФС у Львівській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята всупереч нормам матеріального права (є незаконна) та без повного з'ясування обставин справи (є необґрунтована). З тих підстав просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить відхилити з наступних мотивів.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні норми чинного законодавства та обставини справи.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15.05.2017 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю 2508-17, якою зобов'язано позивача сплатити заборгованість зі сплати суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 38078,20 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що підставою для відповідальності є саме несплата чи несвоєчасна сплата, а не відображення сплачених сум в обліку не на тому рахунку.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду, вважаючи, що суд першої інстанції цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.
Порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VІ(далі - Закон №2464-VІ).
Частиною 8 статті 9 Закону №2464-VІ встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Згідно ч. 3 ст. 9 Закону №2464-VІ обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Згідно ч.ч. 7, 8 ст. 9 Закону №2464-VІ єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.
Згідно п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону №2464-VІ днем сплати єдиного внеску вважається, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом (ч. 11 ст. 9 Закону №2464-VІ).
Відповідно до ч.10 ст.25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VI).
Згідно абзацу першого ч. 14 ст. 25 Закону №2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Відповідно до п.3 ст.1 Закону №2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
За змістом п.п.5,6 ст.9 Закону №2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України передбачено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Згідно ч. 5 ст. 45 БК України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Водночас, п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 за № 2346-III передбачено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання до банку платника.
Таким чином, під сплатою єдиного внеску слід розуміти внесення відповідних сум на рахунки органів доходів і зборів.
Згідно п. 6.3. розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів України від 09.09.2013 року № 455 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Згідно п. 6.4 розділу VI цієї ж Інструкції, регламентовано порядок формування вимоги про сплату боргу. Так, вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою відповідно до додатку 4 до вказаної Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до вказаної Інструкції (для платника - фізичної особи).
З досліджуваних платіжних доручень № 3 від 27.01.2017, № 4 від 27.01.2017, № 18 від 22.02.2017, № 17 від 22.02.2017, № 36 від 20.03.2017, № 33 від 01.03.2017, № 37 від 21.03.2017, № 44 від 29.03.2017, № 59 від 24.04.2017, № 55 від 24.04.2017 судом встановлено, що такі проведені у передбачених Законом №2464-VI строках та підтверджують вчасне виконання позивачем обов'язку зі сплати єдиного внеску саме перед бюджетом.
У відповідності до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Колегія суддів відхиляє решта доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають; представлені позивачем докази є належними і допустимими, а відтак останні правомірно прийняті судом першої інстанції до уваги.
Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності пред'явлення позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки). Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Керуючись статтями 160 ч. 3,195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року у справі № 813/1962/17 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
Повний текс виготовлено 16.11.2017.