15 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/7868/17
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Матковської З.М. та Затолочного В.С.,
з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
від третьої особи - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката ОСОБА_1, діючого за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_2, на постанову Червоноградського міського суду Львівської обл. від 26.05.2017р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката ОСОБА_1, діючого за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_2, до ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської обл., третя особа без самостійних вимог на предмет спору Департамент соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації, про визнання дій протиправними, зобов'язання провести перерахунок і виплату щорічної разової грошової допомоги учаснику бойових дій,-
09.03.2017р. представник адвокат ОСОБА_1, діючий за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_2, звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними дії відповідача ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення /УПСЗН/ Червоноградської міської ради /МР/ Львівської обл. щодо виплати ОСОБА_2 разової грошової допомоги до 5 травня у 2016 році в розмірі, меншому ніж передбачено ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; зобов'язати орган соціального захисту населення донарахувати і виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком (а.с.1-4).
Ухвалою суду від 13.04.2017р. залучено до участі в справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Департамент соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації (а.с.20).
Постановою Червоноградського міського суду Львівської обл. від 26.05.2017р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено (а.с.25-26).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив представник адвокат ОСОБА_1, діючий за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_2, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги (а.с.31-35).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що на час виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли ОСОБА_4 України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та постанова КМ України КМ України № 141 від 02.03.2016р. «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Однак, для визначення розміру грошової допомоги учасникам бойових дій у 2016 році підлягає застосуванню не вищевказана постанова КМ України, а норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який має вищу юридичну силу, та згідно якого розмір зазначеної допомоги має становити п'ять мінімальних пенсій за віком.
Також у розглядуваному випадку спеціальним для розглядуваних правовідносин є ОСОБА_4 України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не норми Бюджетного кодексу України, що регулюють лише бюджетні відносини.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.1 ст.41 КАС України не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що стверджується копією відповідного посвідчення (а.с.5).
З урахуванням наведеного, позивачу на підставі постанови КМ України № 141 від 02.03.2016р. «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» органом соціального захисту населення виплачена щорічна разова грошова допомога до 5 травня у 2016 році в розмірі 920 грн. (а.с.7).
Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що спірна допомога була правомірно нарахована і виплачена позивачу в розмірі 920 грн. відповідно до положень Бюджетного кодексу України та постанови КМ України № 141 від 02.03.2016р. «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають вимогам чинного законодавства, з наступних підстав.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» викладені в новій редакції положення ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до яких щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається КМ України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. наведені положення визнані неконституційними.
Отже, починаючи з 22.05.2008р., відновлено дію ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якої розмір грошової допомоги учасників бойових дій має становити п'ять мінімальних пенсій за віком.
Законом України № 79-VIII від 28.12.2014р. «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ IV «Прикінцевих та перехідних положень» Бюджетного кодексу України доповнено нормою п.26, згідно якої положення ст.ст.12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМ України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Постановою КМ України № 141 від 02.03.2016р. «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» встановлено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - органи соціального захисту населення), які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах, зокрема, учасникам бойових дій - 920 гривень.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеній у рішенні від 26.12.2011р. № 20-рп/2011, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч.1 ст.17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в ч.3 ст.46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме ст.21 Конституції України.
Окрім того, суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно - правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно - правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України (така правова позиція висвітлена у рішенні Конституційного Суду України від 25.01.2012р. № 3-рп/2012).
Таким чином, КМ України врегульовує порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Право встановлювати законодавчі обмеження щодо виплати пенсії, соціальної допомоги узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у справі «ОСОБА_5 проти України», яка полягає в тому, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу № 1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Крім того, суд стверджує, що першою і найважливішою вимогою ст.1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому Суд зазначає, що зменшення розміру пенсії очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава.
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів приходить до переконання про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, відповідно до п.5 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.
Згідно з вимогами ч.2 ст.203 КАС України якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.
Під час апеляційного розгляду представником позивача представлено копію свідоцтва про смерть, відповідно до якого позивач ОСОБА_2 помер 21.10.2017р. (а.с.68).
З урахуванням приписів п.5 ч.1 ст.157, ч.1 ст.203 КАС України, а також враховуючи вимоги ст.ст.1219, 1227 ЦК України, згідно яких спірна сума грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік не була нарахована органом соціального захисту населення, а відтак не належала ОСОБА_2 і не входить до складу спадщини; приймаючи до уваги ту обставину, що розглядувані правовідносини не допускають правонаступництва, колегія суддів вважає за необхідне визнати рішення суду першої інстанції нечинним як законне та обгрунтоване і закрити провадження у справі.
За таких обставин апеляційну скаргу представника адвоката ОСОБА_1, діючого за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_2, належить задоволити частково, постанову Червоноградського міського суду Львівської обл. від 26.05.2017р. в адміністративній справі № 459/672/17 визнати нечинною та закрити провадження у справі, з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст.ст.41, 94, п.5 ч.1 ст.157, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.5 ч.1 ст.198, ч.2 ст.203, п.5 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника адвоката ОСОБА_1, діючого за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_2, задоволити частково.
Постанову Червоноградського міського суду Львівської обл. від 26.05.2017р. визнати нечинною та провадження в адміністративній справі № 459/672/17 закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя ОСОБА_6
судді ОСОБА_4
ОСОБА_7