15 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/10367/17
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Костіва М.В.,
з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - ОСОБА_1;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.09.2017р. в адміністративній справі за позовом Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській обл. про визнання дій протиправними, скасування постанови про арешт коштів боржника, зняття накладеного арешту з банківських рахунків,-
01.06.2017р. позивач ОСОБА_2 підприємство /ДП/ «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства /ВАТ/ «Державна акціонерна компанія /ДАК/ «Автомобільні дороги України» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову виконуючого обов'язки начальника Відділу примусового виконання рішень /ВПВР/ Управління державної виконавчої служби /УДВС/ Головного територіального управління юстиції /ГТУЮ/ у Тернопільській обл. про арешт коштів боржника від 18.05.2017р. зведеного виконавчого провадження № 36035661; визнати неправомірними дії виконуючого обов'язки начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Тернопільській обл. ОСОБА_3; зняти арешт з рахунків, які належать філіям позивача; судові витрати покласти на відповідача (Т.1, а.с.4-10).
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.09.2017р. заявлений позов задоволено частково; внесено зміни в постанову державного виконавця про арешт коштів боржника ЗВП № 36035661 від 18.05.2017р., зменшивши загальну суму боргу на 35203 грн. 41 коп.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (Т.2, а.с.127-130).
Не погодившись із винесеною судом постановою, її оскаржив позивач ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (Т.2, а.с.131-143).
Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що спірною постановою відповідача всупереч вимогам закону (ст.ст.52, 56 Закону України «Про виконавче провадження») накладено арешт не тільки на кошти юридичної особи, але й на кошти, які містяться на рахунках 16 філій позивача. Вказані рахунки є рахунками відокремлених підрозділів, оскільки договори банківських рахунків укладені між філіями та банками; право використання таких рахунків належить лише філіям.
Також відповідачем безпідставно накладено арешт на кошти в розмірі 8763260 грн. 62 коп. (залишок боргу складає 8472528 грн. 86 коп.), оскільки станом на дату винесення цієї постанови сума боргу не відповідає дійсності. Зокрема, у вказаній постанові перелічені виконавчі документи, які є виконаними, не мають відношення до позивача або вказані помилково двічі.
Окрім цього, спірною постановою накладено арешт на поточні рахунки для зарахування страхових коштів ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» і філій, що відкриті у порядку, визначеному Національним Банком України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Разом з тим, останній Закон містить пряму заборону стягнення страхових внесків на підставі виконавчих документів.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, на виконанні ВПВР УДВС ГТУЮ у Тернопільській обл. перебуває зведене виконавче провадження № 36035661 від 15.01.2013р., що об'єднує виконавчі провадження на загальну суму боргу 8763260 грн. 62 коп.
За даними відповідача залишок боргу станом на 18.05.2017р. складав 8472528 грн. 86 коп., що не був сплачений боржником ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».
По причині наведеного, відповідач звернувся до Головного управління ДФС у Тернопільській обл. з вимогою щодо надання інформації про відкриті банківські рахунки 16 філій ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (лист № 942/10 від 04.05.2017р.).
У відповідь на вказану вимогу Головне управління ДФС у Тернопільській обл. скерувало відповідачу лист № 2486/10/19-00-08-15-03/6280 від 16.05.2017р. з інформацією про відкриті рахунки у банківських установах філіями ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» станом на 11.05.2017р. (Т.2, а.с.6-10).
В рамках вищевказаного виконавчого провадження 18.05.2017р. виконуючим обов'язки начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Тернопільській обл. винесено постанову ЗВП № 36035661 про арешт коштів боржника, згідно якої накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та його філій в межах суми 8472528 грн. 86 коп., окрім коштів, на які не може бути звернено стягнення, визначених ст.73 Закону України «Про виконавче провадження»; після цієї постанови попередньо винесені постанови про арешт коштів підлягають поверненню без виконання (Т.1, а.с.12-23).
Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що кошти, які перебувають на банківських рахунках філій, підпадають у розпорядження позивача, через що відповідачем правомірно накладено на них арешт. Також постановою про арешт коштів визначено, що арешту не підлягають кошти, на які не може бути звернено стягнення, визначених ст.73 Закону України «Про виконавче провадження».
Разом з тим, оскільки у спірній постанові про арешт коштів помилково вказано до стягнення наказ господарського суду Тернопільської обл. № 921/654/13-г/6 від 24.03.2014р. на загальну суму 35203 грн. 41 коп., який вже виконаний, тому слід внести зміни у вказану постанову та зменшити загальну суму боргу на 35203 грн. 41 коп.
Вирішуючи наведений спір, колегія суддів виходить з наступного.
Питання накладення арешту на грошові кошти боржника у виконавчому провадженні врегульовані приписами Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, відповідно до ст.48 вказаного Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19-1 та 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Згідно ст.52 зазначеного Закону виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Статтею 56 вказаного Закону передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Згідно п.8 розділу ІІІ «Порядок звернення стягнення на майно боржника» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв. наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012р., на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
За зведеним виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.
Арешт на кошти боржника може бути накладено в національній та/або в іноземній валюті, про що зазначається у постанові.
Під час судового розгляду встановлено, що з метою отримання інформації про наявні у боржника рахунки відповідач звернувся та отримав від Головного управління ДФС у Тернопільській обл. перелік банківських рахунків філій ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».
На підставі отриманої інформації відповідачем прийнято рішення про накладення арешту на кошти, що містяться на банківських рахунках позивача та його філій.
Колегія суддів вважає, що рішення відповідача про накладення арешту на кошти, які знаходяться на банківських рахунках філій позивача, відповідає приписам ч.2 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження».
Вказана норма чітко передбачає, що такий арешт коштів може стосуватися також рахунків, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, що також має місце в розглядуваному випадку.
Тобто, на грошові кошти, які розміщені на банківському рахунку філії боржника, може бути накладено арешт і стягнення в рамках виконавчого провадження, де боржником є юридична особа, яка створила філії. При цьому, не має принципового значення те, ким і як укладено договір з банківською установою на відкриття рахунку для філії.
Наведене стверджується також правовим статусом філій, який визначений ст.95 Цивільного кодексу України.
Так, згаданою нормою передбачено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Окрім цього, згідно представлених позивачем положень про філії ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» філія є відособленим підрозділом підприємства, не є юридичною особою, діє відповідно до чинного законодавства і цього Положення.
Філія здійснює свою діяльність на принципах внутрішнього господарського розрахунку, підпорядкованості та підзвітності органам управління підприємства, а її керівник несе матеріальну і дисциплінарну відповідальність за стан фінансово-господарської діяльності і внутрішнього обліку цього підрозділу. Підприємство несе відповідальність по зобов'язаннях Філії.
Філія може від імені і за дорученням директора підприємства: укладати договори відповідно до предмета діяльності підприємства; представляти інтереси філії і підприємства у всіх установах, організаціях, підприємствах, об'єднаннях, асоціаціях у межах наданих їй повноважень.
Для здійснення оперативно-господарської діяльності підприємство з майна, переданого йому компанією в оперативне управління, передає філії основні засоби та обігові кошти, а також товарно-матеріальні цінності.
Продаж, передача, списання, обмін, здача в оренду, надання у безкоштовне користування або у позику іншим філіям або юридичним особам майна, закріпленого за філією, здійснюється за дозволом (дорученням) підприємства, отриманому в установленому порядку (Т.1, а.с.33-81).
Оцінюючи в сукупності наведене, колегія суддів приходить до переконання про те, що наявні у філії кошти та інше майно перебувають у власності чи в оперативному управління підприємства, тобто, позивача.
За таких обставин накладення арешту та звернення стягнення на кошти філії у виконавчому провадженні, де боржником є юридична особа, не суперечать вимогам закону.
Стосовно доводів позивача про безпідставне накладення арешту на кошти в розмірі 8472528 грн. 86 коп. колегія суддів враховує, що у спірній постанові ЗВП № 36035661 від 18.05.2017р. визначено загальну суму об'єднаних виконавчих проваджень - 8763260 грн. 62 коп., а також вказано залишок боргу - 8472528 грн. 86 коп.
Також у спірній постанові наведені виконавчі документи по зведеному виконавчому провадженню, частину яких позивач вважає помилково включеними до цього виконавчого провадження.
Зокрема, двічі враховано у постанові наказ господарського суду Тернопільської обл. № 921/161/15-г/6 від 28.04.2015р. на суму 62436 грн. основного боргу та 1827 грн. судового збору; позивач не має жодного відношення до ухвали господарського суду Тернопільської обл. № 921/1017/14-г/15 від 04.11.2014р. на суму 288675 грн. і постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю № 12/12 від 14.04.2012р. на суму штрафу 39384 грн.; накази господарського суду Тернопільської обл. № 921/16/14-г/15 від 05.03.2014р., № 921/14/14-г/15 від 18.03.2014р., № 921/109/15-г/11 від 30.03.2015р., № 921/509/14-г/10 від 19.08.2014р. виконані добровільно, а наказ господарського суду Тернопільської обл. № 921/654/13-г/6 від 24.03.2014р. відкликаний стягувачем в 2014 році.
Разом з тим, позивачем не доведено, що включення до змісту постанови наказу господарського суду Тернопільської обл. № 921/161/15-г/6 від 28.04.2015р. на суму 62436 грн. основного боргу та 1827 грн. судового збору є очевидною опискою, а зазначення ухвали господарського суду Тернопільської обл. № 921/1017/14-г/15 від 04.11.2014р. на суму 288675 грн. і постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю № 12/12 від 14.04.2012р. на суму штрафу 39384 грн., призвело до неправильного обчислення суми залишкового боргу.
Окрім цього, добровільне виконання інших перерахованих наказів господарського суду Тернопільської обл. мало місце після винесення постанови ЗВП № 36035661 від 18.05.2017р. про арешт коштів, що стверджуються відповідно ухвалами цього господарського суду № 921/16/14-г/15 від 28.07.2017р., № 921/14/14-г/15 від 28.07.2017р., № 921/109/15-г/11 від 18.09.2017р., № 921/509/14-г/10 від 30.08.2017р. (Т.2, а.с.145-154).
Також часткове виконання наказу № 921/654/13-г/6 від 24.03.2014р. на суму 35203 грн. 41 коп. відображено у тексті самої постанови про арешт коштів боржника (Т.1, а.с.18), при цьому судом першої інстанції вказану суму виключено із постанови про накладення арешту на кошти боржника.
Додатково колегія суддів враховує, що на час розгляду справи в суді спірна постанова про арешт коштів боржника виконана лише частково через відсутність коштів на банківських рахунках філій, закриття частини рахунків, віднесення частини банків до категорії неплатоспроможних та відкликання їх банківських ліцензій (Т.2, а.с.11-33).
Окрім цього, під час судового розгляду позивачем не вказано суму боргу, яку він вважає вірною по вказаному зведеному виконавчому провадженню.
В частині доводів позивача про накладення спірною постановою арешту на поточні рахунки для зарахування страхових коштів ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» і філій, що відкриті у порядку, визначеному Національним Банком України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.
Чинним законодавством передбачено, що не підлягають арешту кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках (ст.52 Закону України «Про виконавче провадження»).
Таким чином, у випадку накладення державним виконавцем арешт на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, передбачено відповідний порядок дій банку, іншої фінансової установи, при цьому постанова про арешт коштів боржника в цій частині не підлягає до виконання.
Разом з тим, закон не передбачає у такому випадку необхідності скасування чи зміни постанови державного виконавця про арешт коштів боржника.
Згідно фактичних обставин справи банківські установи у разі виявлення таких рахунків позивача та його філій не накладали відповідні арешти на них та повідомляли про вказані обставини орган державної виконавчої служби (Т.2, а.с.11-33).
Також застереження про неможливість накладення арешту на визначені ст.73 Закону України «Про виконавче провадження» кошти, на яке не може бути звернено стягнення, міститься у постанові ЗВП № 36035661 від 18.05.2017р. про арешт коштів боржника (Т.2, а.с.23).
Під час вирішення спору судом першої інстанції заявлений позов задоволено частково і внесено зміни в постанову державного виконавця про арешт коштів боржника ЗВП № 36035661 від 18.05.2017р., зменшивши загальну суму боргу на 35203 грн. 41 коп.
У цій частині рішення суду сторонами не оскаржено в апеляційному порядку, у зв'язку з чим апеляційний суд не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Вказані твердження відповідають роз'ясненням, наведеним в п.п.13.1 та 13.2 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі».
Також колегія суддів не убачає підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги, що фактично призведе до винесення рішення суду не на користь апелянта.
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
За наведених обставин заявлений позов підлягає до часткового задоволення, з вищевикладених мотивів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстави для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.09.2017р. в адміністративній справі № 819/864/17 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя ОСОБА_4
судді ОСОБА_5
ОСОБА_6