14 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/10107/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Гулида Р.М., Улицького В.З.,
за участю секретаря Мельничук Б.Б.
представника апелянта ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою громадянина В'єтнаму ОСОБА_3 Нгуен на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 серпня 2017 року у справі № 308/7888/17 за адміністративним позовом Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина В'єтнаму ОСОБА_3 Нгуен про примусове видворення,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про примусове видворення іноземця з України.
Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач 11.08.2017 незаконно, поза пунктами пропуску, перетнув державний кордон в складі групи осіб з України в Словацьку Республіку в районі прикордонного знаку № 172, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Новоселиця», однак після незаконного перетину кордону був затриманий представниками прикордонної поліції Словацької Республіки та 12.08.2017, в пункті пропуску «Малий Березний» Чопського прикордонного загону, на підставі ст. 3 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб був переданий на територію України у встановленому угодою порядку під час проведення прикордонно-представницької зустрічі.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.08.2017 адміністративний позов задоволено повністю.
Примусово видворено громадянина В'єтнаму ОСОБА_3 Нгуен, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі території України.
Постанову допущено до негайного виконання.
Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у поданій апеляційній скарзі покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що громадянин В'єтнаму ОСОБА_3 Нгуен підлягає видворенню не за процедурою передбаченою ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та ст. 183-7 КАС України, а за процедурою, визначеною ст. 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Угодою між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки Вєтнам про реадмісію громадян обох держав від 25.09.2007, ратифікованою Законом України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав».
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні представник позивача заперечив щодо задоволення та надав пояснення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Вивчивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що 11.08.2017 відповідач незаконно, поза пунктами пропуску, перетнув державний кордон в складі групи осіб з України в Словацьку Республіку в районі прикордонного знаку № 172, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Новоселиця», однак після незаконного перетину кордону був затриманий представниками прикордонної поліції Словацької Республіки та 12.08.2017, в пункті пропуску «Малий Березний» Чопського прикордонного загону, на підставі ст. 3 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб був переданий на територію України у встановленому угодою порядку під час проведення прикордонно-представницької зустрічі.
Дані обставини підтверджуються копіями протоколів про адміністративне затримання від 12.08.2017, особистого огляду, огляду речей та вилучених речей та документів від 13.08.2017, а також копіями протоколів двохсторонньої зустрічі помічника Прикордонного Уповноваженого України і помічника Уповноваженого Словацької Республіки, яка відбулася 12.08.2017 в районі прикордонного знаку № 138 та акту приймання-передання особи від 12.08.2017.
14.08.2017 начальником відділу по роботі з іноземцями та адміністративного провадження штабу Чопського прикордонного загону було прийнято рішення про примусове повернення з України громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3 Нгуен.
14.08.2017 Чопський прикордонний загін звернувся до суду з позовною заявою про примусове видворення відповідача.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач документів, які б надавали йому право офіційно перебувати в Україні не має, українською мовою не володіє, родичів на території України, а також коштів для повернення до країни походження не має.
Проте, колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 6 ст. 6 КАС України іноземці та особи без громадянства користуються в Україні таким самим правом на судовий захист в адміністративних справах, що і громадяни України.
Згідно ч. 1 ст. 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», передача з України або прийняття в Україну іноземця або особи без громадянства здійснюється відповідно до міжнародного договору про реадмісію.
Частиною 3 ст. 29 цього Закону визначено, що іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.
Відповідно до п. п. 1 ч. 1 ст. 9 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України.
Законом України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав» від 03.09.2008 було ратифіковано Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки Вєтнам про реадмісію громадян обох держав, підписану 25.09.2007 в м. Нью-Йорку.
Процедура реадмісії громадян В'єтнаму визначена ст. 4 цієї Угоди. Оскільки відповідач був прийнятий державою Україна на підставі ст. 3 Угоди між Україною та Європейським співтовариством про реадмісію осіб, то він підлягає видворенню не за процедурою передбаченою ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та ст. 183-7 КАС України, а за процедурою, визначеною ст. 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Угодою між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки Вєтнам про реадмісію громадян обох держав від 25.09.2007, ратифікованою Законом України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав».
Окрім зазначеного, наказом МВС України та Адміністрацією Державної прикордонної служби України № 158 від 16.02.2015 затверджено Інструкцію про порядок дій органів внутрішніх справ та органів охорони державного кордону з реалізації положень Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб.
Однак, позивачем визначена законодавством процедура не застосована.
За результатами аналізу наведених вище норм та встановлених обставин апеляційний суд дійшов висновку, що у суду першої інстанції не було правових підстав для примусового видворення громадянки В'єтнаму за межі України, оскільки позивачем не застосовувалась до відповідача процедура реадмісії, яка має бути застосована у даному випадку.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати.
Керуючись статтями 160, 185, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу громадянина В'єтнаму ОСОБА_3 Нгуен задовольнити, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 серпня 2017 року у справі № 308/7888/17 скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_6
судді ОСОБА_5
ОСОБА_7
Повний текст постанови складено 15 листопада 2017 року