13 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/10105/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу громадянина ОСОБА_1 Кхак Суот Нгуен на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 серпня 2017 року по справі за адміністративним позовом Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина ОСОБА_1 Кхак Суот Нгуен про примусове видворення,-
Чопський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до громадянина ОСОБА_1 Кхак Суот Нгуен в якому просив примусово видворити відповідача з України.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено, примусово видворено громадянина ОСОБА_1 Кхак Суот Нгуен, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі території України.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що постанову прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.
Законом України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної ОСОБА_2 ОСОБА_1 про реадмісію громадян обох держав» від 3 вересня 2008 року було ратифіковано Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної ОСОБА_2 ОСОБА_1 про реадмісію громадян обох держав, підписану 25 вересня 2007 року в м. Нью-Йорку (далі - Угоду).
Процедура реадмісії громадян ОСОБА_1 визначена ст. 4 Угоди. Передбачено, що запитувана договірна Сторона відповідає на запит щодо здійснення реадмісії осіб, які підлягають реадмісії, виданий запитуючою Договірною Стороною, протягом 45 днів після дати отримання такого запиту. Запитувана Договірна Сторона робить усе можливе, щоб скоротити час надання відповіді на запит у разі, якщо запитуюча Договірна Сторона повідомляє запитуваній Договірній Стороні про те, що особа, яка підлягає реадмісії, поміщена в заклад, що знаходиться під охороною, або заарештована з метою здійснення депортації. Запитуюча Договірна Сторона повідомляє запитувану Договірну Сторону про заплановану дату передачі особи, яка підлягає реадмісії, принаймні за 7 днів до настання цієї дати. Запит щодо здійснення реадмісії відповідно до пункту 2 статті 1 подається запитуваною Договірною Стороною запитуючій Договірній Стороні протягом 90 днів з дати передачі відповідної особи запитуваній Договірній Стороні, за винятком випадків, коли ця особа на день передачі не мала громадянства держави запитуваної Договірної Сторони.
Окрім того, конкретне застосування процедури реадмісії визначено Інструкцією про порядок реалізації компетентними та уповноваженими органами України міжнародних угод про реадмісію осіб (Наказ Міністерства внутрішніх справ України 16.02.2015 № 158).
Таким чином, громадяни соціалістичної республіки ОСОБА_1 підлягають видворенню не за процедурою передбаченою ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та ст. 183-7 КАС України, а за процедурою, визначеною ст. 29 Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Угодою між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної ОСОБА_2 ОСОБА_1 про реадмісію громадян обох держав, ратифікованою Законом України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної ОСОБА_2 ОСОБА_1 про реадмісію громадян обох держав» від 3 вересня 2008 року.
На підставі наведеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 12.08.2017 року громадянин ОСОБА_1 Кхак Суот Нгуен, незаконно, поза пунктами пропуску, перетнув державний кордон в складі групи осіб з України в Словацьку ОСОБА_2 в районі прикордонного знаку № 172, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Новоселиця», однак після незаконного перетину кордону був затриманий представниками прикордонної поліції Словацької ОСОБА_2 та 12.08.2017 року, в пункті пропуску «Малий Березний» Чопського прикордонного загону, на підставі ст. 3 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб переданий на територію України у встановленому угодою порядку під час проведення прикордонно-представницької зустрічі.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не має законних підстав для перебування на території України, а тому підлягає видворенню.
Проте, колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в разі незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України затримуються та в разі, якщо порушення ними законодавства України не передбачає кримінальної відповідальності, повертаються до країни попереднього перебування у встановленому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 цього Закону іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 30 цього Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передача з України або прийняття в Україну іноземця або особи без громадянства здійснюється відповідно до міжнародного договору про реадмісію. Згідно з ч. 3 цієї статті іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.
Разом з тим між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної ОСОБА_2 ОСОБА_1 було укладено Угоду про реадмісію громадян обох держав, ратифіковану Законом України від 03 вересня 2008 року № 359-VI (далі - Угода).
Вказана угода визначає порядок реалізації компетентними та уповноваженими органами України положень про реадмісію (приймання-передавання) громадян обох держав, а також порядок їх взаємодії під час здійснення реадмісійних процедур.
Відповідно до пунктів 1-2 статті 1 Угоди на запит однієї Договірної Сторони, інша Договірна Сторона здійснює реадмісію осіб, які не виконують чи більше не виконують правові вимоги стосовно в'їзду чи перебування на території держави запитуючої Договірної Сторони, далі - осіб, які підлягають реадмісії.
Запитуюча Договірна Сторона негайно та без будь-яких спеціальних процедур здійснює реадмісію осіб, які підлягають реадмісії та які, відповідно до результатів перевірки компетентними органами, не є громадянами держави запитуваної Договірної Сторони або не відповідають вимогам, передбаченим у статті 2 цієї Угоди.
Відповідно до статті 4 Угоди Запитувана договірна Сторона відповідає на запит щодо здійснення реадмісії осіб, які підлягають реадмісії, виданий запитуючою Договірною Стороною, протягом 45 днів після дати отримання такого запиту. Запитувана Договірна Сторона робить усе можливе, щоб скоротити час надання відповіді на запит у разі, якщо запитуюча Договірна Сторона повідомляє запитуваній Договірній Стороні про те, що особа, яка підлягає реадмісії, поміщена в заклад, що знаходиться під охороною, або заарештована з метою здійснення депортації.
Запитуюча Договірна Сторона повідомляє запитувану Договірну Сторону про заплановану дату передачі особи, яка підлягає реадмісії, принаймні за 7 днів до настання цієї дати.
Запит щодо здійснення реадмісії відповідно до пункту 2 статті 1 подається запитуваною Договірною Стороною запитуючій Договірній Стороні протягом 90 днів з дати передачі відповідної особи запитуваній Договірній Стороні, за винятком випадків, коли ця особа на день передачі не мала громадянства держави запитуваної Договірної Сторони.
Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачає застосування процедури реадмісії лише у випадку затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Натомість Угодою передбачено застосування процедури реадмісії щодо всіх громадян обох держав, які не виконують чи більше не виконують правові вимоги стосовно в'їзду чи перебування на території запитуючої держави.
З врахуванням ч. 6 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою у разі якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, застосовуються правила міжнародного договору,то відповідно до спірних правовідносин слід застосовувати правила Угоди.
Таким чином громадяни ОСОБА_2 ОСОБА_1, які не мають законних підстав для перебування на території України підлягають реадмісії, що в свою чергу виключає можливість застосування до них процедури примусового видворення, а відповідно й затримання з метою поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні для ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Отже, органи охорони державного кордону не вправі звертатись до суду з позовами про примусове видворення громадян ОСОБА_2 ОСОБА_1, а відтак висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є помилковим.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, бо така прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права і висновки суду не відповідають матеріалам справи, а в задоволенні позову відмовити.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу громадянина ОСОБА_1 Кхак Суот Нгуен - задовольнити, постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 серпня 2017 року по справі № 308/7882/17 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Т.І. Шинкар
ОСОБА_3
Повний текст виготовлений 15.11.2017 року