13 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/8193/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
представника ОСОБА_3 РДА ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Відділу освіти, молоді та з питань фізичної культури і спорту ОСОБА_3 районної державної адміністрації Волинської області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 року у справі за позовом Відділу освіти, молоді та з питань фізичної культури і спорту ОСОБА_3 районної державної адміністрації Волинської області до ОСОБА_3 районної ради Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 районна державна адміністрація Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 підприємство «Луцьке» про визнання протиправним та скасування рішення,-
Відділ освіти, молоді та з питань фізичної культури і спорту ОСОБА_3 РДА Волинської області 15.05.2017 року звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 районної ради Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 районна державна адміністрація Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 підприємство «Луцьке» в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_3 районної ради Волинської області від 11 квітня 2017 року №19/5 «Про безоплатну передачу нерухомого майна».
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 закрито провадження у справі.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Відділ освіти, молоді та з питань фізичної культури і спорту ОСОБА_3 районної державної адміністрації Волинської області подав апеляційну скаргу. В якій просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду в новому складі, апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що предметом розгляду даної справи є законність прийняття ОСОБА_3 районною радою Волинської області рішення від 11 квітня 2017 року №19/5 «Про безоплатну передачу нерухомого майна», яким передано в межах спільної власності територіальних громад сіл, селищ району з балансу Відділу освіти ОСОБА_3 РДА на баланс КП «Луцьке» нерухоме майно, а саме будівлі 18 загальноосвітніх шкіл.
Із оскаржуваного рішення слідує, що під час його прийняття відповідач керувався пунктом 20 частини 1 статті 43, статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також Положенням про порядок відчуження майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ району, затвердженого рішенням районної ради від 28.12.2012 року №21/17 «Про управлінням майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ району».
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Частина друга статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР передбачає, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Частиною 2 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (стаття 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Пункт 19 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» уповноважує районні і обласні ради виключно на їх пленарних засіданнях вирішувати за дорученням відповідних рад питання про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів в установленому законом порядку. Також, виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішується у встановленому законом порядку питання щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районних у містах, що перебувають в управлінні районних та обласних рад. (пункт 20).
В силу статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад, право комунальної власності територіальної громади захищаються законом на рівні інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальної громади і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать видатки на: освіту: а) дошкільну освіту; б) загальну середню освіту: загальноосвітні навчальні заклади (у тому числі: загальноосвітні навчальні заклади усіх ступенів, спеціалізовані школи (школи-інтернати) (крім шкіл, визначених у підпункті «а» пункту 7 частини першої статті 87 та у підпункті «а 1» пункту 2 частини першої статті 90 цього Кодексу), ліцеї (ліцеї-інтернати), гімназії (гімназії-інтернати), колегіуми (колегіуми-інтернати) (крім загальноосвітніх навчальних закладів, визначених у підпункті «а 1» пункту 2 частини першої статті 90 цього Кодексу), вечірні (змінні) школи); навчально-виховні комплекси «дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад», «загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад»; в) навчальні заклади для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні навчальні заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки, навчально-реабілітаційні центри (якщо не менше 70 відсотків кількості учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів, загальноосвітніх навчальних закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячих будинків, навчально-реабілітаційних центрів припадає на територію відповідного міста чи району), дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім'ї та сім'ї патронатних вихователів; г) інші державні освітні програми; ґ) вищу освіту (на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових та науково-педагогічних кадрів у вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації державної та комунальної власності відповідно до програм соціально-економічного розвитку регіонів); д) позашкільну освіту; е) професійно-технічну освіту з бюджетів міст обласного значення - обласних центрів (на оплату послуг з підготовки кваліфікованих робітників на умовах регіонального замовлення у професійно-технічних та інших навчальних закладах державної та/або комунальної власності, які розташовані на території зазначених міст).
Згідно із статтею 5 Закону України «Про освіту» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) державний нагляд (контроль) у сфері освіти здійснюється з метою реалізації єдиної державної політики в галузі освіти. Державний нагляд (контроль) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, та місцевими органами управління освітою.
Стаття 11 Закону України «Про освіту» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що до органів управління освітою в Україні належать, зокрема, місцеві державні адміністрації і органи місцевого самоврядування, а також утворені місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування структурні підрозділи з питань освіти (місцеві органи управління освітою).
Частиною 1 статті 14 Закону України «Про освіту» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування здійснюють державну політику в галузі освіти і в межах їх компетенції, зокрема: встановлюють, не нижче визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти, мінімальних нормативів, обсяги бюджетного фінансування навчальних закладів, установ, організацій системи освіти, що є комунальною власністю, та забезпечують фінансування витрат на їх утримання; забезпечують розвиток мережі навчальних закладів та установ, організацій системи освіти, зміцнення їх матеріальної бази, господарське обслуговування; здійснюють соціальний захист працівників освіти, дітей, учнівської і студентської молоді, створюють умови для їх виховання, навчання і роботи відповідно до нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення. Частина 2 вказаної статті визначає, що місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування створюються відповідні органи управління освітою, діяльність яких спрямовується на: управління навчальними закладами, що є комунальною власністю; організацію навчально-методичного забезпечення навчальних закладів, вдосконалення професійної кваліфікації педагогічних працівників, їх перепідготовку та атестацію у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти; координацію дій педагогічних, виробничих колективів, сім'ї, громадськості з питань навчання і виховання дітей; визначення потреб, розроблення пропозицій щодо державного контракту і формування регіонального замовлення на педагогічні кадри, укладання договорів на їх підготовку; контроль за дотриманням вимог щодо змісту, рівня і обсягу освіти, атестацію навчальних закладів, що є комунальною власністю
Колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_3 районна рада Волинської області, приймаючи оскаржуване рішення, діяла як суб'єкт владних повноважень, який здійснював владні управлінські функції на основі законодавства України у зв'язку з реалізацією відповідачем своїх владних управлінських функцій, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, спірні правовідносини є публічно-правовими.
Оскільки при винесенні ухвали порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 4 статті 204 КАС України, приходить до висновку про скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 199, 202, 204, 205, 206, 254 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Відділу освіти, молоді та з питань фізичної культури і спорту ОСОБА_3 районної державної адміністрації Волинської області - задовольнити.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 року у справі №803/594/17 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.В. Ільчишин
Судді М.А. Пліш
ОСОБА_6
Повний текст ухвали виготовлено 15.11.2017 року