15 листопада 2017 року№ 876/10286/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Судової-Хомюк Н.М., Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2017 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У липні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_1 об'єднаного УПФУ Івано-Франківської області, в якому просив: 1) визнати неправомірними та незаконними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком; 2) зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до загального стажу період роботи з 28.12.1989 року по 30.08.1992 року на посаді маляра-штукатура, що підтверджується записами в трудовій книжці та призначити пенсію за віком з дати звернення, тобто з 10.02.2017 року; 3) зобов'язати відповідача призначити, нарахувати, виплатити та в подальшому виплачувати позивачу пенсію за віком.
Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Постановою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 14.09.2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_2 періоду роботи з 28 грудня 1989 року по 30 серпня 1992 року на посаді маляра-штукатура в кооперативі «Ремонтник» при Більшівецькій сільській раді. Зобов'язано Галицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителю ІНФОРМАЦІЯ_2 роботу на посаді маляра-штукатура в кооперативі «Ремонтник» при Більшівецькій сільській раді з 28 грудня 1989 року по 30 серпня 1992 року до страхового стажу та повторно розглянути його заяву від 10 лютого 2017 року про призначення пенсії за віком. В решті позовних вимог відмовлено.
З цією постановою суду першої інстанції від 14.09.2017 року не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду не відповідає нормам матеріального права та прийнята всупереч нормам процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що відповідачем відмовлено ОСОБА_2 в призначенні пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно поданих документів стаж роботи ОСОБА_2 становить 13 років 2 місяці 29 днів, тоді як мінімальний необхідний стаж 15 років. До загального стажу не врахований період роботи з 28.12.1989 р. по 30.08.1992 р. в кооперативі «Ремонтник», так як у трудовій книжці ОСОБА_2 цей запис підписав голова кооперативу, а печатка - Більшівецької селищної ради. Спеціалістами відділу обслуговування громадян було подано запит від 23.02.2017 р. №31 у відділ контрольно-перевірочної роботи щодо підтвердження достовірності вище зазначеного стажу. Відділом контрольно-перевірочної роботи на запит від 23.02.2017 р. №31 повідомлено, що провести перевірку достовірності стажу роботи на посаді маляра-штукатура в кооперативі «Ремонтник» неможливо у зв'язку з ліквідацією підприємства, довідку від 22.03.2017 р. № 442 вважати недійсною, у зв'язку з тим що Більшівцівська селищна рада об'єднаної територіальної громади листом від 05.05.2017 р. № 204 відізвала довідку.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену постанову суду від 14.09.2017 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_2 10.02.2017 року звернувся із заявою до відповідача ОСОБА_1 об'єднаного управління ПФУ Івано-Франківської області про призначення пенсії за віком.
Листом відповідача від 10.05.2017 року за № 2956/03.3 позивачу повідомлено про те, що рішенням від 05.05.2017 року йому відмовлено у призначенні пенсії за віком. Вказано, що позивач не має загального стажу роботи 15 років, оскільки йому не зараховано період роботи з 28.12.1989 року по 30.08.1992 року на посаді маляра-штукатура в кооперативі «Ремонтник» (а.с. 5).
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 1 ЗУ від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон № 1788-XII) встановлено право громадян України на державне пенсійне забезпечення.
Відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Статтею 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Закону №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом №1788-XII.
Статтею 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру тривалості роботи і тривалості перерв. При цьому зараховується робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Згідно норм ст.62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови КМУ від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Перелік документів, які подаються до заяви про призначення пенсії за віком визначений у п.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФ України від 25.11.2005 р. №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до п.7 Порядку № 22-1 документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка, а у разі її відсутності чи відповідних записів у ній, підтвердження трудового стажу здійснюється згідно Порядку № 637, зокрема, шляхом надання уточнюючої довідки.
Згідно зі статтею 101 Закону 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Судом першої інстанції вірно враховано, що період роботи позивача в кооперативі «Ремонтник» із 28.12.1989 року по 30.08.1992 року підтверджується записами трудової книжки позивача (а.с. 10-11).
Наявність у вказаній трудовій книжці у відповідних записах підпису голови кооперативу «Ремонтник» та печатки Більшівецької селищної ради не являється порушенням і не вказує на неправдивість розглядуваних записів у трудовій книжці, оскільки кооператив «Ремонтник» діяв при цій Більшівецькій селищній раді.
Тому, наявні підстави для зарахування до трудового стажу позивача вказаного періоду роботи в кооперативі «Ремонтник» із 28.12.1989 року по 30.08.1992 року, а отже і для призначення позивачу пенсії за віком у зв'язку із наявністю у нього необхідного 15-ти річного трудового стажу.
Таким чином, з метою належного захисту прав позивача, слід визнати протиправними дії відповідача ОСОБА_1 ОУПФУ щодо не зарахування позивачу до загального трудового стажу періоду роботи в кооперативі «Ремонтник» із 28 грудня 1989 року по 30 серпня 1992 року, визнати протиправним і скасувати рішення ОСОБА_1 ОУПФУ від 05 травня 2017 року про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком, зобов'язати Галицьке ОУПФУ призначити позивачу пенсію за віком із 10 лютого 2017 року, зарахувавши до його загального трудового стажу період роботи в кооперативі «Ремонтник» із 28 грудня 1989 року по 30 серпня 1992 року.
При цьому, колегія суддів вважає, що відповідно до ч.2 ст.11 КАС України слід вийти за межі позовних вимог, а саме, визнати протиправним і скасувати рішення ОСОБА_1 ОУПФУ від 05 травня 2017 року про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком, з метою повного захисту пенсійних прав позивача.
Одночасно, суд апеляційної інстанції звертає увагу на помилковість висновків суду першої інстанції в частині того, що відповідача слід зобов'язати повторно розглянути заяву позивача від 10.02.2017 року про призначення пенсії за віком.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що заява позивача від 10.02.2017 року про призначення пенсії за віком уже розглянута відповідачем і Рішенням від 05.05.2017 року відмовлено в призначенні пенсії. Про таку відмову повідомлено позивача листом №2956/03.3 від 10.05.2017 року.
Тобто, відповідач уже реалізував свої повноваження у розглядуваних правовідносинах і зробив неправомірний висновок про те, що відповідна заява позивача від 10.02.2017 року не підлягає до задоволення.
В такій ситуації, ефективним способом судового захисту прав позивача буде визнання протиправним і скасувати вказаного вище Рішення відповідача від 05.05.2017 року про відмову в призначенні пенсії та зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком із 10.02.2017 року, тобто з дати подання відповідної заяви до суб'єкта владних повноважень.
Відносно позовних вимог в частині щодо нарахування і виплати пенсії в подальшому, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Згідно ч.1 ст.6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, метою звернення до адміністративного суду із позовом є необхідність захисту порушеного права, свобод чи інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Таким чином, вимоги позивача щодо нарахування і виплати йому пенсії в подальшому (на майбутнє), носять перспективний характер, являються безпідставними, а тому не підлягають до задоволення.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду від 14.09.2017 р. і прийняття нової постанови суду про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 41 ч.1, 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області - задовольнити частково.
Постанову Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2017 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - скасувати і прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволити частково.
Визнати протиправними дії ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо не зарахування ОСОБА_2 до загального трудового стажу періоду роботи в кооперативі «Ремонтник» із 28 грудня 1989 року по 30 серпня 1992 року.
Визнати протиправним і скасувати рішення ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області від 05 травня 2017 року про відмову в призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Галицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком із 10 лютого 2017 року, зарахувавши до його загального трудового стажу період роботи в кооперативі «Ремонтник» із 28 грудня 1989 року по 30 серпня 1992 року включно.
У задоволенні решта позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
На постанову може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання постановою законної сили, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий: В.В. Гуляк
Судді: Н.М. Судова-Хомюк
ОСОБА_3
Повний текст постанови виготовлено 16.11.2017 року