Справа: № 712/10066/17 Головуючий у 1-й інстанції: Троян Т.Є. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
16 листопада 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,
при секретарі: Волощук Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 41 КАС України, в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Черкасах Черкаської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Черкасах Черкаської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області та отримує пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року у розмірі 90 % заробітної плати; останнім її місцем роботи перед виходом на пенсію була посада інспектора податкової служби Відділу обліку звітності Черкаської області. На думку позивача, оскільки нормативно-правовими актами було встановлено порядок перерахунку призначених пенсій непрацюючим державним службовцям у зв'язку з підвищенням з 1 січня 2017 року мінімальної заробітної плати, тому нарахована їй пенсія мала бути перерахована відповідачем за групою оплати праці, визначеної постановою кабінету Міністрів України № 15 від 18 січня 2017 року «Питання оплати праці працівників державних органів».
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 вересня 2017 року у задоволені вказаного позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.
Розглянувши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції було встановлено наступне.
Судом установлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в УПФ України в місті Черкасах Черкаської області та отримує пенсію державного службовця на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» у розмірі 90 % від заробітної плати працюючого державного службовця.
19 липня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до відповідача із заявою про перерахунок призначеної їй раніше пенсії на підставі, зокрема, Постанови Кабінету Міністрів України № 426 від 19 червня 2013 року (у зв'язку із збільшенням розміру мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року) та Постанови Кабінету Міністрів України № 15 від 18 січня 2017 року.
Листом від 25 липня 2017року за № 308-І-10 відповідач відмовив позивачці у задоволенні її заяви про перерахунок пенсії.
Вважаючи таку постанову відповідача протиправною, позивачка звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивачки є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 37 Закону України "Про державну службу" в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 70 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 70 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Пенсія державним службовцям у частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно зі ст. 37-1 цього Закону у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
28 грудня 2014 року було внесено зміни до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» і викладено її в такій редакції: «умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України» (була чинною до 01 травня 2016 року).
Станом на момент звернення ОСОБА_2 до пенсійного органу (19 липня 2017 року) вказана стаття Закону втратила чинність.
Пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким у свою чергу, не передбачено право державних службовців на перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням мінімальної заробітної плати.
Порядок та умови визначення заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 19 червня 2013 року, який регулював процедуру та умови перерахунку пенсії державного службовця (зокрема, у зв'язку й із зміною розміру мінімальної заробітної плати) та на який посилається позивачка, втратив чинність 6 серпня 2016 року.
При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість посилання позивача на Постанову Кабінету Міністрів України № 15, оскільки з 2017 року посадові оклади працюючим державним службовцям встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів», яка набула чинності одночасно з Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, за яким перерахунок пенсії непрацюючим державним службовцям не передбачено.
Отже, з викладених правових норм убачається, що законодавство станом на час звернення позивача до пенсійного органу за перерахунком пенсії в липні 2017 року не передбачено ні права особи на перерахунок її пенсії у зв'язку зі зміною розміру мінімальної заробітної плати, ні порядку і умов здійснення такого перерахунку.
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач на момент звернення ОСОБА_2 з заявою про перерахунок їй пенсії у зв'язку із збільшенням розміру мінімальної заробітної плати із 1 січня 2017року не мав правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивачки.
Відмова відповідача у перерахунку пенсії позивачці не призвела до зменшення розміру її пенсії державного службовця, яку вона отримувала до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих нею прав та/або позбавленням її права на соціальний захист.
Отже, відмовляючи ОСОБА_2 у перерахунку пенсії державного службовця відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 вересня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
В.Е. Мацедонська
Повний текст виготовлено 16.11.2017 року.