Справа: № 750/8551/17 Головуючий у 1-й інстанції: Логвіна Т.В.
Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
09 листопада 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просив визнати неправомірними дії Чернігівського об'єднання управління Пенсійного фонду України про відмову ОСОБА_2 провести перерахунок пенсії посадової особи місцевого самоврядування, зобов'язати Чернігівське об'єднання управління Пенсійного фонду України провести ОСОБА_2 з 01.06.2017 року перерахунок та виплату пенсії посадової особи місцевого самоврядування, призначеної в розмірі 90 відсотків заробітної плати державного службовця відповідної посади за останнім місцем роботи на державній службі, з врахуванням підвищення з 01.06.2017 року, відповідно до Постанови КМУ від 24.05.2017 року №353 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року №268 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» змінено (збільшено) розміри посадових окладів, в тому числі визначених додатком №48 та довідки Чернігівської обласної ради від 21.06.2016 за №П-80-09/1-02 про розмір оплати за окладом на відповідній посаді в сумі 7000 грн., надбавки за 6 ранг 120 грн., надбавки за вислугу років 40% - 2848 грн., зберігаючи раніше врахований розмір в відсотках до заробітку 50% - 4984грн. надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи та врахувати розмір в відсотках до заробітку премії в сумі -3080грн, а також зберегти досягнутий рівень компенсаційних виплат пов'язаних з інфляцією, дані про які знаходяться у пенсійній справі.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 вересня 2017 року позов задоволено частково: визнано неправомірними дії Чернігівського об'єднання управління Пенсійного фонду України про відмову ОСОБА_2 провести перерахунок пенсії посадової особи місцевого самоврядування; зобов'язано Чернігівське об'єднання управління Пенсійного фонду України провести ОСОБА_2 з 01.08.2017 року перерахунок та виплату пенсії посадової особи місцевого самоврядування, призначеної в розмірі 90 відсотків заробітної плати державного службовця відповідної посади за останнім місцем роботи на державній службі, з врахуванням підвищення з 01.06.2017 року, відповідно до Постанови КМУ від 24.05.2017 року №353 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року №268 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» та довідки Чернігівської обласної ради від 21.06.2016 за №П-80-09/1-02 про розмір оплати за окладом на відповідній посаді в сумі 7000 грн., надбавки за 6 ранг 120 грн., надбавки за вислугу років 40% - 2848 грн., зберігаючи раніше врахований розмір в відсотках до заробітку 50% - 4984грн. надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи та врахувати розмір в відсотках до заробітку премії в сумі - 3080грн.; в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволення позовних вимог.
Згідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 183 - 2 КАС України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова була прийнята судом першої інстанції в порядку скороченого провадження.
Відповідно до ч. 8 ст. 183 - 2 КАС України апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.
До того ж, відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю; неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Як свідчать матеріали справи, позивач до виходу на пенсію працював на посаді голови постійної комісії з питань бюджету і фінансів Чернігівської обласної ради. З 2010 року перебуває на обліку в Чернігівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07червня 2001 року № 2493-11 їв розмірі 90% суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 2017 року № 353 «Про внесення змін до постанови КМУ від 9 березня 2006 року № 268», з травня 2017 року оновлено посадові оклади для посадових осіб і службовців органів місцевого самоврядування.
Чернігівська обласна рада 20.07.2017 року видала позивачу довідку про заробітну плату на посаді, яка прирівнюється за посадовим окладом до посади керівних працівників у межах відповідної категорії.
24.07.2017 року позивач звернувся із заявою до Чернігівського об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України про проведення перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням посадового окладу та надбавок на посаді, яка прирівнюється за посадовим окладом до посади керівних працівників у межах відповідної категорії.
Відповідач листом від 03.08.2017 року повідомив позивачу, що підстави для перерахунку його пенсії відсутні.
Не погодившись із такою відмовою відповідача в перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що позивач має право на перерахунок призначеної йому пенсії державного службовця з урахуванням підвищення з 01.06.2017 року відповідно до Постанови КМУ від 24.05.2017 року №353 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року №268 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» та довідки Чернігівської обласної ради від 21.06.2016 за №П-80-09/1-02 про розмір оплати за окладом на відповідній посаді.
Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
У частині 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії, призначеної позивачу за Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-ХІІ) у зв'язку із підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 № 353 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року №268 та визнання такими, що втратили чинність деяких постанов Кабінету Міністрів України".
Як вбачається з матеріалів справи, пенсія позивачу призначена у 2010 році відповідно до приписів Закону № 3723-ХІІ.
Згідно зі ст.37-1 Закону № 3723 у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
До 01 травня 2016 року пенсійне забезпечення державних службовців було врегульовано нормами Закону № 3723-XII.
З 01 травня 2016 року набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.
У зв'язку з набранням чинності Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, положення Закону № 3723-XII втратили чинність, в тому числі втратили чинність норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців.
Відповідно до ст. 90 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, яка набрала чинність з 01 травня 2016 року, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Колегія суддів зазначає, що з 01 травня 2016 року Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців.
Отже, враховуючи приписи ст. 90 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 01 травня 2016 року відсутні підстави для перерахунку пенсії державним службовцям у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців.
Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскільки заяву про перерахунок пенсії подано позивачем після 01 травня 2016 року, то відповідачем обґрунтовано відмовлено в проведенні йому такого перерахунку.
Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачу на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що станом на час звернення позивача за перерахунком пенсії, право на перерахунок призначених пенсій державним службовцям у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати не передбачено на законодавчому рівні, а тому підстав для такого перерахунку не вбачається.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача в частині звуження його права на соціальний захист з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини.
Колегія суддів вважає, що скасування окремим категоріям громадян права на перерахунок пенсії також не суперечить ч. 3 статті 22 Конституції України, якою визначено, що при прийнятті нових законів або при внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Розмір пенсії, яку отримував позивач, не зменшився, а залишився на тому ж рівні. Тому відсутні підстави стверджувати, що права позивача були звужені. Зміна правового регулювання виключала лише можливість збільшення пенсії у випадку підвищення розміру заробітної плати працюючих державних службовців.
У відповідності до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) у справі "Великода проти України" (заява №43331/12) Суд вказав, що зменшення пенсії особи може бути сумісним з вимогами статті 1 Першого протоколу Конвенції, оскільки його положення не встановлюють жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, запроваджувати чи ні будь-які форми системи соціального забезпечення, або обирати тип чи розмір пільг для забезпечення у рамках будь-якої такої системи. Проте, якщо Договірна держава має чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам (див. ухвалу щодо прийнятності у справі "Стек та інші проти Сполученого Королівства " (Stec and Others v. the United Kingdom) [ВП], заяви № 65731/01 та № 65900/01, п. 54, ECHR 2005-X), доки існує законодавче право.
Суд нагадав, що перша та найважливіша вимога цього положення полягає у тому, що будь-яке втручання з боку державних органів влади у мирне володіння майном має бути законним та має переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання має також бути обґрунтовано пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має зберігатися "справедливий баланс" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде накладений особистий та надмірний тягар (див. серед багатьох інших джерел рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ECHR 2000 XII).
Суд також зазначив, що зменшення пенсії заявника очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, суд не вважає, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявника (див. ухвалу щодо прийнятності від 8 жовтня 2013 року у справі "Да Консесау Матеуш та Сантуш Жануаріо проти Португалії" (Da Conceiзгo Mateus and Santos Januario v. Portugal), заяви № 62235/12 та № 57725/12).
Аналогічна правова позиція Європейського суду з прав людини викладена в рішеннях від 09.10.1979 у справі "Ейрі проти Ірландії" та від 12.10.2004 у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії", в якому Суд зазначив, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового, і такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, вказані вище правові позиції Європейського суду з прав людини та Конституційного Суду України, відсутні підстави стверджувати, що права позивача були звужені шляхом прийняття нових законодавчих актів, які до речі не були визнані в установленому порядку не конституційними.
За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що, задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував приписи ст. 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, в свою чергу, спростував доводи позивача.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 202, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України - задовольнити.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 вересня 2017 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 14.11.2017.