Справа: № 359/3736/17 Головуючий у 1-й інстанції: Борець Є.О. Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
09 листопада 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2, Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій, що полягають у відмові здійснити перерахунок пенсії по інвалідності, а також зобов'язання здійснити перерахунок цієї пенсії та виплатити різницю між виплаченою та перерахованою пенсією по інвалідності, -
ОСОБА_2 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просив: визнати протиправними дії Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови у перерахунку раніше призначеної ОСОБА_2 пенсії по інвалідності згідно із вимогами ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (у редакції станом на 26.07.2001), виходячи з розміру 90% від суми місячного (чинного) заробітку за відповідною посадою, визначеної у довідці Генеральної прокуратури України від 01.03.2017 № 18-126зп, та виплаті ОСОБА_2 в подальшому пенсії без обмеження її максимальним розміром; зобов'язати Бориспільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії по інвалідності згідно з вимогами ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (у, редакції станом на 26.07.2001), виходячи з розміру 90% від суми місячного (чинного) заробітку за відповідною посадою, визначеної в довідці Генеральної прокуратури України від 01.03.2017 № 18-126зп, та виплачувати її в подальшому без обмеження максимальним розміром, починаючи з 29.03.2017; визнати протиправними дії Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо виплати ОСОБА_2 пенсії по інвалідності з обмеженням її розміром у сумі 10 740 грн., тобто, десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та відмови у виплаті ОСОБА_2 різниці в пенсії, починаючи з 01.01.2016, у зв'язку з вищевказаним обмеженням; зобов'язати Бориспільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області виплачувати ОСОБА_2 в подальшому пенсію по інвалідності без обмеження її максимальним розміром та виплатити ОСОБА_2 з 01.01.2016 різницю в пенсії у зв'язку з її незаконним обмеженням розміром у сумі 10 740 грн., тобто, десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними дії Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, що полягають в ухиленні від здійснення ОСОБА_2 перерахунку пенсії по інвалідності з урахуванням розміру заробітної плати, визначеної в довідці Генеральної прокуратури України №18-126зп від 1 березня 2017 року; зобов'язано Бориспільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії по інвалідності в розмірі 80% від заробітної плати, визначеної в довідці Генеральної прокуратури України №18-126зп від 01 березня 2017 року; зобов'язано Бориспільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області виплатити ОСОБА_2 різницю між виплаченою та перерахованою пенсією по інвалідності за період часу з 29 березня 2017 року; у задоволенні адміністративного позову в частині інших вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, сторони по справі, кожен окремо, звернулися із апеляційними скаргами.
ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в цій частині, в іншій частині постанову залишити без змін.
Бориспільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області в своїй апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову, та ухвалити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що зазначені апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається матеріалів справи, ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи. Ця обставина підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК серії КИО-1 №0419954 (а.с.21). У зв'язку з цим 28 травня 2013 року позивачу була призначена пенсія по інвалідності. Після призначення цієї пенсії ОСОБА_2 продовжує працювати в Генеральній прокуратурі України.
29 березня 2017 року ОСОБА_2 подав до Бориспільського об'єднаного УПФУ Київської області заяву, в якій просив відповідача здійснити перерахунок пенсії по інвалідності в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, визначеної в довідці Генеральної прокуратури України №18-126зп від 01 березня 2017 року.
07 квітня 2017 року Бориспільське об'єднане УПФУ Київської області надіслало позивачу лист №4047/03, в якому відповідач відмовив ОСОБА_2 у здійсненні перерахунку пенсії по інвалідності.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії по інвалідності в розмірі 80% від суми місячної заробітної плати, визначеної в довідці Генеральної прокуратури України №18-126зп від 1 березня 2017 року.
З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на наступне.
Встановлено, що постановою Бориспільського міськрайонного суду від 20 липня 2016 року було зобов'язано Бориспільське об'єднане УПФУ Київської області здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії по інвалідності в розмірі 80% від суми місячної заробітної плати, визначеної в довідці Генеральної прокуратури України №662 від 4 травня 2016 року, та виплатити ОСОБА_2 різницю між перерахованою та виплаченою пенсією по інвалідності за минулий час.
Однак після ухвалення судового рішення розмір заробітної плати позивача знову підвищився. Тому 1 березня 2017 року Генеральна прокуратура України видала ОСОБА_2 нову довідку №18-126зп.
У відповідності до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі. Прокурорам і слідчим, що визнані інвалідами I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.
Так, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01.10.2011 року, внесено зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», зокрема, змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права: «Прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. (...) Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії».
Разом з тим підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулюють ч.ч. 13, 18 ст. 50-1 Закону, положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» змін не зазнали (змінилася лише нумерація частин цієї статті).
Так, відповідно до ч. 13 ст. 50-1 Закону обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Приписи ч. 18 ст. 50-1 Закону визначали, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Починаючи з 01.01.2015 року вказану норму викладено у новій редакції, відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
15.07.2015 року набрав чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII, відповідно до пп. 1 п. 3 розділу XII «Прикінцеві положення» якого норми Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, які регулювали, зокрема, питання перерахунку пенсії, втратили чинність.
Пенсійне забезпечення працівників прокуратури на момент виникнення спірних правовідносин регулюється правилами ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII.
Згідно ч. ч. 13, 20 ст. 86 вказаного Закону пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, станом на момент призначення Позивачу пенсії законодавством було встановлено право осіб, яким призначена пенсія згідно Закону України «Про прокуратуру», на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
Разом із тим, на момент звернення позивача до Управління за перерахунком пенсії питання такого перерахунку чинним законодавством не врегульовано, водночас передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури повинні бути визначені Кабінетом Міністрів України.
При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що Кабінетом Міністрів України на виконання вимог статті 50-1 Закону України «Про державну службу» від 05.11.1991 року, а також ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року не були визначені умови та порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Разом з тим, на переконання судової колегії, відсутність затверджених Кабінетом Міністрів України порядку та умов перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не може бути підставою для відмови у такому перерахунку.
Крім того, такий висновок повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постановах від 10.12.2013 року у справі № 21-348а13 та від 17.12.2013 року у справі № 21-445а13.
Однак, як вірно було враховано судом першої інстанції, згідно з ч.5 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії по інвалідності, пенсія призначалась в розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, з розрахунку виключно 80% місячного заробітку. Зміна (збільшення) вказаної відсоткової ставки до 90% цим законом не була передбачена. А отже і підстав для перерахунку ОСОБА_2 пенсії по інвалідності в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати відсутні.
Крім того, Законом України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 8 липня 2011 року (набрав чинності з 1 жовтня 2011 року) встановлено обмеження виплати пенсії максимальним її розміром.
Згідно зі ст.2 цього Закону максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не міг перевищувати 10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Втім, як встановлено п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №3668-VI від 8 липня 2011 року «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширювалось на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була призначена до набрання чинності цим Законом.
Нормами Закону України №213-VIII від 2 березня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» також були внесені зміни до ч.15 ст.501 «Про прокуратуру», відповідно до яких максимальний розмір пенсії не міг перевищувати 10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. У подальшому Законом України №911-VIII від 24 грудня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» були внесені зміни та вказану статтю було доповнено реченням наступного змісту: «тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, призначених відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не міг перевищувати 10740 гривень. Крім того, частиною 15 ст.86 Закону України №1697-VII від 14 жовтня 2014 «Про прокуратуру» також встановлено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10740 гривень. Законодавчі приписи щодо обмеження максимального розміру пенсії неконституційними не визнані.
ОСОБА_2 була призначена пенсія по інвалідності вже після того, як було запроваджено обмеження максимального розміру пенсій 10 прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.
Норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії на даний час є чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами, а отже, законні підстави для виплати пенсії в більшому, ніж обмежено розмірі, - відсутні.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
При розв'язанні спірних правовідносин колегією суддів враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в ухвалі "Великода проти України" від 03.06.2014 року, в якій зазначено про те, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
У зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 року зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції було вірно відмовлено в цій частині позовних вимог, що стосується виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційних скарг спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_2, Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області - залишити без задоволення, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 14.11.2017.